Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 27, 2020

Революція гідності

Автор:

|

Грудень 25, 2013

|

Рубрика:

Революція гідності

У четвер 21 листопада ц. р., усього за тиждень до запланованого підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС), голова уряду оголосив, що підписання не буде, принаймні, не протягом тижня на майбутньому саміті у Вільнюсі. Те, що слідувало після цього, то був спонтанний народний протест по всій Україні, що розвинувся в добре організовану національну революцію, яка, у кінцевому рахунку, зосередилася в столиці України Києві.

Революція була названа Євромайданом, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня. У ту ніч український режим наказав своєму спеціальному поліційному підрозділу «Беркут» розігнати протестувальників, нападаючи та б’ючи їх гумовими й пластиковими кийками. Багато хто з протестуючих студентів отримав важкі поранення, один із них помер, кількох – заарештували. Але це призвело до того, що люди масово почали виходити на вулицю, і європротест перетворився на Єврореволюцію. Її вимоги тепер містили карне переслідування тих, хто замовив напад, звільнення Кабінету Міністрів, відставку нинішнього президента України та демократичні вибори з подальшим референдумом. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС більше не було єдиною кінцевою метою. Пізніше ще відбулися спроби спеціальних поліційних підрозділів розігнати Майдан, але в кожному випадку люди переважали.
Насправді, як з’ясувалося, ця революція — за людську та національну гідність. Це слово повторювалося знову й знову. Імовірно, що для різних верств українського суспільства й, можливо, навіть індивідуума це означає щось своє. Гідність – означає жити як європеєць. Зокрема, позбутися російського гноблення. Для декого це може навіть означати не бути представленим у очах світу колишнім засудженим. Слова: «Зека – геть!» – часто звучать по цілому Майдані. Та найголовніше — це про національну гордість. Місце мітинґів, як і все місто Київ, рясніє синьо-жовтими українськими прапорами. Майже кожен виступ закінчується словами «Слава Україні!» з відповіддю публіки «Героям Слава!» тричі.
Як і в більшості українських питань, Росія не є безстороннім спостерігачем. Вона активно пильнує свої інтереси. Розповідаючи, що європейська економіка перебуває в кризі, Росія наполягає на тому, щоб Україна приєдналася до її Митного Союзу (МС), а не до ЄС. Цей Союз — не що інше, як сама Росія та деякі невпливові гравці. Перша стратегія Росії була в вигляді батога. Зараз подаються якісь пряники — у вигляді мільярдів доларів кредитів і знижкою на російський газ. За збігом обставин, а можливо, із волі Бога, була якась іронія у виборі часу. 23 листопада українці в усьому світі вшанували пам’ять Голодомору 1932-1933 рр. Більш ніж 7 млн. українців загинуло від рук Москви під час цих вправ батога і пряника.
Дуже важливо, щоби була належного рівня підтримка з боку Заходу. ЄС зробив свій маніфест підтримки шляхом відвідин і комунікацій. Навіть більше того, Сполучені Штати продемонстрували підтримку Майдану через візити помічника державного секретаря в Москву та Київ, залишивши завуальоване повідомлення в Росії та пряме — у Києві. Потім було беззастережне засудження застосування сили самим держсекретарем США, яке спиралося на застереження лідерів України, від віце-президента США які він зробив безпосередньо перед жорстокою поведінкою режиму. І зовсім недавно два американських сенатори з протилежних політичних партій промовляли на сцені Майдану на підтримку народу та на підтвердження своїх слів — спільно виступили ініціаторами жорсткої резолюції сенату, що передбачає санкції проти особливо впливових членів правлячого режиму, зі списком цілого букету порушників, що може містити в собі й самого чинного президента.
Революція пишається тим, що вона – мирна. Але, врешті-решт, вона залишається актом громадянської непокори. Більше за половину головної вулиці Києва — Хрещатика — у барикадах, і принаймні, три громадські будівлі перебувають у облозі революціонерів. Кончина пам’ятника Леніну була не тільки символічним чином, але, сподіваюся, і не зворотним. Колись оборонений майданчик Леніна був переданий на поталу туристам і любителям сувенірів, доки влада не прибрала залишений каркас пам’ятника.
Таким чином, силові дії уряду викликали ще більшу реакцію, в основному, оборонну, але не лагідну. Гірше вже не могло бути для режиму. Потім режим удався до політики, намагаючись організувати власний прояв підтримки — контрреволюцію, але з менш значущими результатами. Колишній перший президент України припустив, що якщо уряд має організувати (і оплатити) контрреволюцію, то цей уряд не підходять для керування країною й повинен відмовитися від влади. Приниження тоталітарного режиму стало цілковитим, коли контрреволюція оголосила про свій необмежений термін дії, а насправді протрималася тільки до наступного дня.
Незважаючи на очевидні прорахунки уряду кінцевий результат важко прогнозувати. Надія вмирає останньою, і революційний люд сподівається приєднатися до Європи, повалити прем’єр-міністра та його кабінет, самого президента, добитися звільнення всіх політв’язнів опозиції, головним із яких є колишній прем’єр-міністр і найстрашніше нічне жахіття президента.
Остаточний результат Єромайдану неможливо прогнозувати. Насправді, ймовірно, не буде кінцевого результату, тільки низка динамічних подій, але з невеликою впевненістю. Єдиним безсумнівним прогнозом є те, що якщо народу України дозволять вибирати свою власну стратегію економічного та культурного майбутнього, то це майбутнє буде в Європі. Крім того, що, можливо, є важливішим за все інше, — події на Євромайдані, що виникли внаслідок небажання нинішнього режиму поважати статтю V Конституції, де йдеться про те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, і визнати народ як детермінант України та свого майбутнього, прискорили незворотний розвиток української нації. Адже Євромайдан в Україні — це революція національної гідності.

Аскольд Лозинський

P. S. Автор брав участь у Євромайдані в Києві 12-18 грудня ц. р.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply