Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 25, 2017

Привид бродить по Вкраїні, привид екстремізму

Автор:

|

Травень 10, 2012

|

Рубрика:

Привид бродить по Вкраїні, привид екстремізму

Місяць тому у Будинку прав людини міста Воронежа (РФ) відбувся обшук. У правозахисників вилучили єдину копіювальну машину, якою користувалися всі організації, що там працюють. Офіційно причину обшуку не пояснили, карної справи, у межах якої він міг би проводитися, — немає. Усно слідчий зазначив, що «з Федеральної служби безпеки надійшла оперативна інформація, що на цьому ксероксі друкуються екстремістські матеріали».

Самі представники Будинку прав людини пов’язують обшук із тим, що за адресою організації зареєстрована студентська газета «Перехід». Рік тому вже була спроба порушити карну справу щодо авторів газети за фактом публікації сатиричної статті, де висміювалися молоді люди, які «прагнуть до різних тоталітарних практик».

Такий випадок не є поодиноким. Можна згадати багато інших, які призвели до серйозніших наслідків. Наприклад, розправу над журналістом і правозахисником Станіславом Дмитрієвським за критичні оцінки російського політичного режиму. Юридична підстава для таких переслідувань — ухвалений у Російській Федерації (РФ) Закон «Про боротьбу з екстремізмом». Аналізуючи його, доктор юридичних наук Михайло Кузнецов зазначив, що «проблема екстремізму сьогодні в Росії є надуманою, і подібні закони спрямовані не на стабілізацію внутрішньодержавної ситуації, а на обмеження прав і свобод росіян».

Ви запитаєте: яким чином це стосується України? Безпосереднім. Скоро російська практика пошуку потенційних екстремістів може бути запроваджена й в українській державі. 25 квітня в профільному комітеті Верховної Ради України (ВРУ) розглядався законопроект «Про протидію екстремізму». Його ініціатором є Вадим Колесниченко, народний депутат від Партії реґіонів, відомий тим, що протягом тривалого часу намагається осідлати популярну тему «захисту прав людини». І от він «розродився» черговим текстом щодо того, як ці права мають бути захищені.

Якщо почитати законопроект, то можна побачити, що зазначені там види екстремістської діяльності є простим перерахуванням різних правопорушень, закріплених у Кримінальному кодексі України. Окремі статті законопроекту дублюють норми Конституції та відтворюють положення більш ніж десяти чинних законів. Навіщо тоді це все збирати в окремий законопроект? Можливо, авторів насправді цікавлять ті широкі правові можливості, які надає цей проект для чинення тиску органами влади на інститути громадянського суспільства й обмеження прав і свобод кожної людини?

Саме поняття «екстремізму» є суто політологічним, воно не має чіткого визначення та будь-якого правового змісту. Існуючі критерії цього поняття жодним чином не претендують на загальне визнання. Тому в європейських країнах і в США екстремізм розглядається суто як політологічне поняття й соціально-політичне явище.

Попри неправдиві запевнення, що США, Німеччина, Франція, Велика Британія й інші країни «на законодавчому рівні або вже передбачили механізм протидії та боротьби з екстремізмом, або ж працюють у цьому напрямку», насправді автори законопроекту можуть спиратися лише на досвід окремих країн, які не претендують на високий рівень розвитку демократії та захисту прав людини.

Єдиним міжнародно-правовим документом, який передбачає боротьбу з «екстремізмом», є прийнята 15 червня 2001 року Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом. Зайве зазначати, що її було підписано та ратифіковано такими країнами, як Казахстан, Китай, Киргизстан, РФ, Таджикистан і Узбекистан.

До чого призводить використання політологічного поняття «екстремізм» у правовій площині? Неможливість надання чіткого правового змісту цьому поняттю породжує його різне правове трактування, як це є, зокрема, у російському законі. Цим успішно користуються правоохоронні органи, адже фактично кожен може стати «екстремістом» лише на підставі суб’єктивного рішення того чи іншого органу державної влади. У сучасних українських реаліях існує велика загроза того, що положення такого закону можуть застосовуватися з іншою метою, аніж «захист основ конституційного устрою, прав і свобод людини й громадянина, забезпечення цілісності та національної безпеки держави тощо».

Погляньмо на те, як поповниться арсенал правоохоронних органів у разі прийняття цього законопроекту.

Стаття 1 законопроекту використовує словосполучення «несприйняття правових норм чи інших правил поведінки (соціальних норм)» як складову визначення «екстремізм». Це дає змогу вважати екстремізмом відмову від окремих загальнопри­йнятих соціальних норм, які існують у суспільстві. Зокрема, якщо продовжити лінію логіки авторів законопроекту, екстремізмом є поява в публічному місці жінки-мусульманки з покритою головою, що насправді є реалізацією передбаченого в статті 35 Конституції права на свободу світогляду та віросповідання.

Стаття 6 законопроекту серед форм екстремістської діяльності передбачає вчинки, прямо пов’язані зі здійсненням професійної діяльності засобів масової інформації (ЗМІ). Так, журналіст при висвітлені мирних акцій, які проводяться «екстремістськими організаціями», може бути притягнений до відповідальності за «розповсюдження через ЗМІ екстремістських матеріалів». У будь-якому інтерв’ю особи, що в подальшому буде визнана екстремістом, за бажання можна знайти «публічні заклики чи підбурювання до здійснення екстремістських діянь». У разі посилання журналіста для підтвердження викладеної ним інформації на «екстремістські сайти», його може бути притягнуто за «використання інтернет-ресурсів для екстремістської діяльності». Таке неприпустиме обмеження свободи слова в демократичному суспільстві є прямим порушенням статті 34 Конституції, що ґарантує право на свободу думки та слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань.

Стаття 15 законопроекту надає право призупинити на невизначений термін діяльність громадської організації або іншого виду об’єднання громадян до розгляду судом заяви про її (його) ліквідацію в разі «здійснення юридичною особою або (та) об’єднанням громадян екстремістської діяльності». З огляду на невизначеність і розмитість термінів, будь-яка діяльність громадської організації чи іншого виду об’єднання громадян може бути визнана екстремістською. Це створює широке поле для зловживання органами державної влади й тиску останніх на громадські організації та інші види об’єднань громадян, що прямо суперечить закріпленому в статті 36 Конституції праву на свободу об’єднання.

Власне, перелік можна продовжувати. А от зовсім недавній російський приклад наслідків застосування аналогічного закону, який, за логікою Вадима Колесниченка, має бути запроваджений і в Україні. 5 квітня проти Максима Єфимова, голови Молодіжної правозахисної групи Республіки Карелія, була порушена карна справа. Приводом стала його публікація «Карелія втомилася від попів», що містить такі рядки «екстремістського характеру»: «Мисляча частина суспільства розуміє, що Церква — це теж партія влади. РПЦ так само, як і «Єдина Росія», задурює народу голови казками про те, як ми гарно живемо, загрібаючи при цьому під себе гроші. Тотальна корупція, олігархія та всевладдя спецслужб безпосередньо пов’язані з відродженням Російської православної церкви (РПЦ). За бюджетні гроші, яких бракує на найбільш необхідне, у Карелії будуються храми, РПЦ отримує в користування приміщення дитячих садочків, яких катастрофічно не вистачає».

11 квітня у квартиру Максима Єфимова увірвалися слідчі й на основі судового рішення, яке ще не набуло законної сили, провели обшук і вилучили комп’ютер. Сам Максим Єфимов зазначає у своєму зверненні: «Слідчі органи Карелії підозрюють мене в дуже тяжкому злочині екстремістського характеру, який, згідно із частиною 1 статті 282, тягне за собою покарання до двох років позбавлення свободи».

У разі прийняття законопроекту п. Колесниченка, подібні переслідування можуть стати звичною практикою і в Україні. Аби цього не сталося, мережа громадських організацій «Ініціатива розмаїття», яка багато років працює в країні для захисту людської гідності та протидії расизму, ксенофобії й дискримінації міґрантів, біженців і меншин України, звернулася до профільного комітету ВРУ з проханням відхилити проект Закону «Про протидію екстремізму».

Вітаючи прагнення Вадима Колесниченка опанувати таку важку для його сприйняття тему «прав людини» і з метою мінімізації наслідків «такого опанування» для українського суспільства, «Ініціатива розмаїття» проводить невеликий лікнеп: «Види екстремізму, передбачені в статті 5 законопроекту, у європейських країнах і США відповідають різним складам злочину в системі карного законодавства й охоплюються змістом усталених у правовій системі правових понять (як-от, «расизм», «дискримінація», «злочини на ґрунті ненависті» тощо)». Та чи переконають депутатів ці арґументи? Так само, як і те, що більшість країн не послуговується Шанхайською конвенцією від 15 червня 2011 року.

Натомість вони використовують інші міжнародно-правові акти, зокрема ратифіковану Україною Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму, Конвенцію Ради Європи про запобігання тероризму тощо.

Олександра Матвійчук, Тетяна Печончик, УП

P.S. Заради справедливості слід зазначити, що на своєму засіданні Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, проаналізувавши зазначений законопроект, уважає за необхідне рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду на пленарному засіданні в першому читанні даний законопроект відхилити. Тепер слово — за депутатами.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...