Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 22, 2017

Проблема старіння нації дісталася й України?

Автор:

|

Квітень 26, 2012

|

Рубрика:

Проблема старіння  нації дісталася й України?

«Революція старіння» населення — загальноєвропейська тенденція, що захопила й Україну. Як відомо, зараз кожен п’ятий українець — це літня людина віком від 60 років. І це ставить певні виклики перед державою та суспільством загалом.

Старіння нації — проблема чи досягнення?

Світова схильність людства до старіння змушує замислитися. Кількість людей похилого віку щороку збільшується на 2 %, істотно випереджаючи темпи зростання населення. За прогнозами вчених, число людей похилого віку неухильно зростатиме принаймні протягом 25 наступних років. Зараз населення віком від 80 років у світі складає 600 млн осіб, а ще за п’ять років людей від 65 років на планеті стане більше, ніж дітей до 5 років.

Причини цього — різні. В Україні це пояснюється насамперед зниженням народжуваності та скороченням загальної чисельності населення в переважній більшості реґіонів. Починаючи з 1992 року українці переживають досить складні часи. Різке падіння добробуту на початку 1990-х досі відчутно позначається на плануванні потомства майже кожної української сім’ї. Також неґативно впливають на чисельність українців і високі показники дитячої смертності, що перебувають на рівні Монголії, Перу й Індонезії.

У підсумку кількість людей пенсійного віку істотно переважає над молодим населенням. За прогнозами, до 2050 року 39 % українців досягне віку 60 років і більше. Експерти вже давно б’ють на сполох, тому що демографічні проблеми в найближчому майбутньому призведуть до економічних негараздів.

Наприклад, структура споживання товарів у старих і молодих громадян істотно відрізняється. Зростання кількості споживачів похилого віку вимагає від виробників зміни асортименту товарів і перегляду спектра послуг. Крім того, громадський транспорт також доведеться переобладнати для забезпечення комфорту літніх пасажирів. Усе це потребує відчутних витрат.

Зі збільшенням чисельності немолодих людей підвищені вимоги лягають на систему охорони здоров’я та Пенсійний фонд. Витрати медичної сфери постійно зростають, адже, незважаючи на зниження рівня смертності, захворюваність серед пенсіонерів залишається досить високою. Разом із тим, число працездатних осіб, що утримують на свої податки цю галузь, падає. Люди похилого віку не отримують потрібного догляду навіть від сім’ї, а самотнім залишається сподіватися тільки на державу та суспільство.

Іншими словами, кількість ротів зростає, а тих, хто годує ці роти, — зменшується. Позитив у всьому цьому один — люди стали трохи довше жити. У цій ситуації головним завданням є справедливо розподілити суспільні блага. Однак в умовах, коли в сім’ї на одного працюючого припадає двоє утриманців (діти, пенсіонери), зробити це непросто. Україна почала вирішувати проблему за європейським сценарієм, поступово збільшуючи пенсійний вік для жінок. Але цей захід дасть результати нескоро. А літні люди вимагають уваги вже сьогодні.

Зрілі українці частіше залишаються самотніми

Останнім часом, як зазначають експерти, рівень турботи сім’ї про своїх старих родичів значно знизився. Часто люди похилого віку залишаються цілком самотніми. Доглядом за такими громадянами займаються як державні, так і приватні установи, але їхнє фінансування таки бажає кращого.

Як підкреслює Влади­слав Безруков, директор Інституту геронтології Національної академії медичних наук України

(НАМНУ), утримання пов­ноцінної установи з догляду за літніми людьми коштує державі дуже дорого. Тому потрібно створювати такі організації на громадських засадах: «Повинна бути певна система різних медико-соціальних установ, куди літня людина може звернутися й отримати допомогу». Адже часто таким людям достатньо мінімального догляду: процедур, контро­лю над лікуванням і реабілітаційних послуг.

Не варто забувати і про те, що люди похилого віку потребують також звичайної людської уваги. Вони люблять, щоб із ними поговорили, їм хочеться комусь поскаржитися на життя, із кимось обговорити останні новини. Особливо це стосується тих, хто не може вийти з дому. Тому роль соціальних працівників не має зводитися тільки до купівлі та доставки стареньким продуктів і ліків.

Звичайно, було б ідеально, якби літні люди були економічно незалежними — мали гідний рівень пенсійного забезпечення й соціального захисту, могли дозволити собі нормальне харчування, відпочинок і лікування.

Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, вважає, що досягти поліпшення матеріального становища не так уже й складно. Для цього потрібно, щоби пенсійні нарахування кожного пенсіонера не йшли в загальний котел Пенсійного фонду, а зберігалися на особистому рахунку майбутнього пенсіонера.

По суті, експерт пропонує замінити солідарну систему пенсійного забезпечення (коли працюючі платять пенсіонерам) — на накопичувальну, за якої кожен сам відкладає собі на старість зі зароблених коштів. Але в українських реаліях, за умови масовості таких явищ, як тіньова економіка й зарплати в конвертах, перейти до подібної системи важко. Крім того, суспільство, особливо нинішні пенсіонери, не готові сприймати зміну принципів пенсійного забезпечення.

Також п. Паніотто переконаний, що зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) прямо впливає на тривалість життя в Україні: «Було проведено дослідження про залежність тривалості життя від національного валового продукту та рівня особистого споживання. Виявилося, що кожна додаткова тисяча доларів ВВП на рік на одну людину додає півроку життя до очікуваної його тривалості».

Страхова медицина допоможе…

Але не всі згодні з цією теорією. Як стверджує п. Безруков, що більше зростання ВВП, а відповідно, і добробут, то вищими є ризики в житті людини: «Припустімо, бідний чоловік не купить машини, а забезпечений — може. Купив машину — більше ризиків загинути в автомобільній аварії. Людина з обмеженим фінансовим становищем не полетить літаком, а заможна може собі це дозволити — більше шансів розбитися в авіакатастрофі тощо». Багато що залежить, на думку експерта, від культури споживання благ. Небідні співвітчизники часто не цінують свого здоров’я й буквально пропалюють життя.

Виховати культуру ставлення до власного здоров’я — справа не одного покоління. А поліпшити медичне обслуговування можна й за коротший термін. Фактично в усіх країнах, де медична галузь — на високому рівні, вирішення питання знайшли в страховій медицині. Піти цим шляхом має намір і Україна, адже бюджетного фінансування медицини катастрофічно не вистачає.

Із цим погоджується й Тетяна Бахтєєва, голова Комітету Верховної Ради України (ВРУ) із питань охорони здоров’я. «Звичайно, якщо порівнювати з попередніми показниками, то ситуація значно поліпшилася. Так, раніше на охорону здоров’я виділяли 30­—40 % від потрібної суми, а зараз це — 60 % необхідних коштів».

Але держава все одно не може впоратися з фінансуванням медичної галузі. Оплату ліків, обстеження здебільшого здійснює сам пацієнт. Є лише один спосіб допомогти вітчизняній медицині, вважає п. Бахтєєва: панацеєю може стати страхова медицина. «Кожен із нас повинен мати страховий поліс, що покриває витрати не лише на лікування захворювань, але й на реґулярну реабілітацію в санаторно-курортних установах, як це робиться в розвинених країнах. А доти демографічна ситуація, на жаль, буде незадовільною».

Бережи здоров’я змолоду

Потрібно визнати, що українці часто самі винні в тому, що не проживають в доброму здоров’ї відведений їм природою термін. Насамперед на тривалість життя впливає ставлення людини до свого здоров’я. І це знають усі, але далеко не кожен стежить за цим, особливо в юності, коли здається, що молодим і міцним ти будеш завжди. Така позиція призводить до того, що вже до сорокарічного віку наші співвітчизники «купують» букет захворювань, які, загалом, характерні для дуже старих людей. Тому неправильно покладати відповідальність за стан здоров’я нації лише на державу.

Кожен із нас повинен розуміти, що куріння, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя відчутно вкорочують вік. За даними статистики, 11 млн українців є тютюнозалежними, а 2 млн — офіційно стоять на обліку з хронічним алкоголізмом. І це — тільки ті, кого лікарі хоча б зрідка бачать на прийомі й можуть порахувати. У такій ситуації нехай хоч про літню, але бадьору та здорову українську націю годі й говорити.

Безумовно, для того, що українці живуть недовго, а старіють швидко, є багато причин. Багато з них не залежить від кожного з нас безпосередньо. Але, водночас, кожен може зробити свій внесок у збільшення тривалості життя.

Як бачимо, старіння населення — справді серйозна загальноєвропейська проблема, яка набирає обертів і в Україні. І вирішувати її потрібно одночасно на двох рівнях — держави й свідомості кожного з нас. Інакше…

 Інна Мазура, ForUm

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...