Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 22, 2017

Про примирення, угодовство, територіальну цілісність і прецеденти

Автор:

|

Січень 26, 2017

|

Рубрика:

Про примирення, угодовство, територіальну цілісність і прецеденти

Карикатура The Times

Ці терміни, які використовують у міжнародній практиці, застосовують останнім часом щодо України, Криму, Донбасу. Дуже популярними стали не лише термінами, а й концепції, а то й пропозиції стратегії. Мабуть, один з найвідоміших прикладів цього — нещодавня стаття українського олігарха Пінчука, яка важлива з кількох причин, а не тільки тому, що зять президента Кучми дуже заможний. Його майно здобуте різними легальними та нелегальними, етичними і неетичними способами. Віктор Пінчук одружений із донькою колишнього президента України, активного зараз у сучасних мінських процесах. Крім цього, він — філантроп, навіть щодо обох останніх кандидатів у президенти США: через Фундацію Клінтонів аж до Дональда Трампа. До речі, у своїй статті Пінчук звертається саме до нового президента Америки. І, мабуть, найважливіше — стаття п. Пінчука появилася у престижній американській газеті The Wall Street Journal.
Хоча публікація була й під рубрикою «Думки», що знімає відповідальність зі самого часопису, та її поява вказує на певний напрямок у мисленні американської політичної правиці. І хоча взаємини між WSJ і самим президентом Трампом — не найкращі, зате стосунки з Державним департаментом, Центральним розвідувальним управлінням та неоконсерваторами — не погані. Правда, газета опублікувала також інші статті на цю тему, далеко не такого угодовчого характеру. Однак виглядає, що не зважаючи образи на цей часопис від п. Трампа у минулому, він вказує на політичний курс останнього саме на угодовство. Безперечним є те, що пропозиція віддати Крим зовсім, а Донбас у якійсь формі Російській Федерації (РФ), чи під її вплив — це угодовство, хоча автор і не називає це так у статті.
Також не використовують цей термін й інші політичні «експерти», хоч і пропонують точно саме це, називаючи таку стратегію реальною або практичною політикою. Така політика була впроваджена в історії багаторазово у ХХ ст. Примирювали чи діяли на користь Гітлеру та Сталіну. У жодному випадку ця стратегія себе не виправдала, бо хижаки побачили у цій стратегії слабкість і захотіли ще більше.
Ось і приходить розуміння Путіна, і не тільки його, але, фактично, і звичайного москаля, котрому Путін подобається. Пересічний москаль вихований у бідності, але з горілкою та салом. Йому цього досить тому, що його імперія трясе цілим світом. А у самого Путіна горілки і сала в достатку, а до того ще багато чого іншого, включно з резиденціями на Заході, банківськими рахунками тощо.
Ця зовсім не нова стратегія у моральній площині вийшла назовні на останніх слуханнях у комітеті закордонних справ Сенату США номінанта на посаду державного секретаря. Рекс Тілерсон був урівноважений, навіть до тієї міри, що інколи казав, але без конкретики, те, що сенатори бажали почути. Він навіть сказав, що 2014 року надав би Україні потрібну зброю, але сказав тільки тому, що це питання ніколи не стоятиме реально перед ним у майбутньому, позаяк вторгнення РФ у Крим не відбудеться ще раз. Проте відмовився назвати Путіна воєнним злочинцем, бо це заважало б у майбутніх відносинах. У цьому і суть проблеми його кандидатури: не те, що він сказав, а те, що не сказав, майже у кожному випадку покладаючись на брак повної інформації.
Мабуть, найпромовистішим на цих слуханнях був виступ Марка Рубіо з Республіканської партії, яка зараз має більшість (на один голос) у цьому комітеті. Сенатора як кандидата у президенти від Республіканської партії, багато разів зневажав і ображав кандидатом Трамп. Марк Рубіо дав тоді відсіч, але республіканці обрали своїм кандидатом п. Трампа. Сенатор Рубіо завершив свій виступ на слуханнях своєрідною лекцією не тільки для п. Тілерсона, а й для своєї партії про моральний та етичний чинник у політиці. Він звернув увагу, що майже кожен політик моральний та етичний до того часу, доки не усвідомить собі політичну кон’юнктуру, яка тоді перемагає. Тоді той політик забуває про державний суверенітет і про територіальну цілісність інших держав, про їхні людські, національні чи інші права, а керується лише власною вигодою. От вам і окреслення угодовства кандидата Тілерсона, магната Пінчука, чи нового президента США.
Майже одночасно зі слуханням Рекса Тілерсона відбувалася прес-конференція наступного господаря Овального кабінету Трампа, котрий говорив про конфлікти інтересів його підприємницької діяльності та його ролі президента США. Найсмішнішим було те, що коли п. Трамп проголосив, що він розв’язав цю проблему, відходячи від свого бізнесу і передаючи його в руки своїх двох синів. Він оптимістично прогнозував, що нащадки провадитимуть бізнесом упродовж наступних восьми років, а тоді він повернеться і, коли б сини виявилися не вдалими у бізнесі, він їх звільнить із роботи. Регіт з’явився у залі тому, що батько погрожував звільнити своїх дітей з роботи, чим він часто погрожував іншим на телевізійних програмах. Але насправді сміх мав здійнятися тому, що передача бізнесового інтересу своїм синам — це моральний та етичний фарс, коли передавач очолює найбільш економічно сильну державу в світі і має всі зв’язки з цим бізнесом.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...