Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 22, 2017

Право на існування

Автор:

|

Травень 11, 2017

|

Рубрика:

Право на існування

Наслідки «російської весни» на Донбасі

«Донбас не вартий життів найкращих українців».
Василь Шкляр, письменник

Дехто може не погоджуватися з думкою Василя Шкляра, але його міркування про те, що, мабуть, більшість населення окупованої території на сході України почувається «щасливою», то не слід намагатися руйнувати їхнє «щастя», має певний сенс. Щоденні повідомлення про те, що українських захисників Батьківщини щодня обстрілюють, унаслідок чого вже маємо сотня мертвих, поранених і калік, нагадують нам, що підставляти цвіт українського патріотизму під ворожі кулі не лише неефективно, а й неморально.
Коли б така ситуація з бандитами-самозванцями та терористами трапилася в Ізраїлі, чи в тій же Росії, яка цих терористів озброює й підтримує, доповнює своїми професійними військами, то ми б були свідками жорстокої розправи над ними. Ще свіжої пам’яті події в Грозному, чи палестинській Ґазі, а в Україні керівництво держави демонструє нездатність керувати ні державою, і антитерористичною операцією (АТО), яка в Україні триває вже четвертий рік.
Якщо проаналізувати АТО, то дійдемо висновку, що тут щось не так. У «Вікіпедії» антитерористична операція пояснена як «комплекс заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичних дій».
Отже, сама назва АТО на сході України не відповідає не лише значенням, поясненим у словниках, а й вводить в оману українців і весь світ. Коли б це була просто така собі брехня (в англійській мові є для цього вираз white lie), то можна було б «винахідникам» цієї назви пробачити, але ж тут ідеться про життя і смерть!
Щоденні втрати найкращих українців, як влучно їх оцінив п. Шкляр, мають нарешті пробудити всіх байдужих громадян України, бо АТО у теперішньому вигляді — повільне винищення патріотів, котрі мали б керувати державою. Складається враження, що існує змова на вищому рівні — одна сторона навчає та тренує своїх снайперів, солдатів із гарматами, мінометами та легкими ракетами, а інша підставляє живі мішені для супротивника. Хіба бездушне вбивство соліста Паризької опери Василя Сліпака російським снайпером не є цьому яскравим прикладом?!
Американці та канадці витрачають свої гроші, щоб допомогти українцям у їхній підготовці оволодіти зброєю та тактикою на Яворівському військовому полігоні. Українське керівництво державою та збройними силами демонструє інше — створює своїм АТО (в якому українцям навіть забороняють стріляти, мовляв, мінські угоди, які бандити не визнають і недотримувалися її жодного дня), яке перетворилося на безплатний полігон для російських солдат — снайперів, гарматних, мінометних, ракетних та інших військових формувань.
Декотрі українські політики цілковито заплуталися, коли мова йде про занадто тривалу АТО. Навіть експерти щодо АТО заплутуються, як це було нещодавно у передачі «Радіо Свобода», де Віталій Портников провів розмову з Андрієм Ніколаєнком, головою Державної агенції України з питань відновлення Донбасу та журналістом Кирилом Сазоновим.
Пан Ніколаєнко твердив, що «ми не можемо виграти війну проти Росії». Це чути часто навіть із вуст самого головнокомандувача. Але де ж війна якщо і Україна, і Росія її заперечує. Але є навіть твердження матерів російських солдатів про те, що їх понад 1,5 тис. полягло на сході України. Якщо АТО не є війною, то дивує, чому повторюється твердження, що «ми не можемо виграти війну» проти Росію.
Українська армія має дбати про захист кордонів незалежної країни згідно міжнародними нормами боротьби з терористами. Якщо, це не АТО (а ми переконались, що це не так), то слід шукати рішучіших кроків вирішення проблеми. І першим кроком повинна стати стратегія та тактика на збереження життів українських військових, адже саме наявність таких персонажів, якими є ватажки терористичних організацій у Луганську та Донецьку, свідчать про те, що варто послухати В. Шкляра і подумати, чи не краще поставити мур, через який бандити не зможуть полювати на українських захисників Вітчизни, а сили сконцентрувати на деокупацію Києва, в якому досі правлять московські банки, промосковські телеканали, московська церква у супроводі московської і промосковської друкованої продукції.
Потрібно не лише декларувати перед світом свою незалежність, але й слід діяти так, щоб її відчули не тільки громадяни України, але й її сусіди — а задля цього потрібно обов’язково поміняти не назву АТО, але й визначитися з метою — бути далі полігоном для військових вправ ворожого війська, чи зачистити територію від бандитів і кримінальних креатур. А можна залишити їх у їхньому «щасті» і будувати своє майбутнє, бо українці мають право, як і будь-яка інша нація, на існування, яке москалі заперечують.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Loading...