Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Попри гавкіт караван іде далі

Автор:

|

Лютий 19, 2015

|

Рубрика:

Попри гавкіт караван іде далі

Зустріч у Мінську

Так би можна було пожартувати, коли б не страждали від «ходи каравану» люди. Театр у Мінську за участю трьох президентів — Франції, України та Російської Федерації (РФ) — і канцлерін Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) відбувся лише на показ, бо правду про Путіна у світі знають вже давно. Раптом із агресора постає «перемовник», котрий закликає до миру, але не забуває наголосити на тому, що у світ іще не дотримується заклику російського письменника Толстого не противитись злу насильством!

Певно, російський президент чекав від «колег», що ті не будуть йому перешкоджати поширювати зло, яке він продемонстрував аресією проти України в Криму та на сході України. «Ґарант цілісності України» не згадав про підпис РФ під меморандумом у Будапешті, яким сам брутально знехтував перед усім світом, і саме це зло проти України стало причиною і наступного зла на Донбасі та Луганщині. Своєю згадкою про біблійне не противитись злу насильством він довів, що і сам розуміє свої вчинки як зло, але не хоче, щоби йому хтось у цьому завадив, та ще й силою.
Уже наступного після підписання Мінської угоди дня речник Путіна Пєшков повідомив, що Росія не зобов’язана дотримувати Мінські угоди, бо вона «виступає її гарантом». А незаконно заарештована й ув’язнена українська льотчиця Надія Савченко вже наступного дня стала «винятком» з угоди, бо і Пєшков, й інші російські політики не жартома заговорили про «справедливий російський суд».
У Мінську відбулася зустріч людей, котрі по-різному розуміють слово «угода», «домовленості» та «гарантії». На загальне переконання, угода є правилом для дотримання певних домовленостей, але один вважає, що це — гра, правила якої можна порушити, коли заманеться. Саме так можна розуміти поведінку Путіна у Мінську.
Франсуа Оланд, Анґела Меркель і Петро Порошенко бачать Україну незалежною, яка постала такою внаслідок розпаду СРСР. Путін хоче бачити Україну як державу, що не відбулася. Якщо для більшості світу розпад «Імперії зла» був прогресивним і позитивним явищем, то для Путіна це – «найбільша трагедія ХХ століття».
Ріхард фон Вайцсекер, колишній президент ФРН (1920-2015), 8 травня 1985 року оцінив поразку фашистської Німеччини словами: «8 травня був днем визволення. Він нас визволив від людиноненависницької системи націонал-соціалістичної влади… Ми не можемо 8 травня 1945-го відокремлювати від 30 січня 1933-го… Ми маємо повну підставу 8 травня 1945-го визнати кінцем помилкового шляху німецької історії».
Коли би Путін тверезо розглядав історію СССР, який численними розстрілами, голодоморами, концентраційними таборами не тільки уподібнювався до гітлерівської Німеччини, а й перевершив її, то не було б у нього розчарування й він бачив би не трагедію, а надію на краще майбутнє російського й інших народів. Але річ у тому, що вихованець однієї з найбрутальніших таємних служб не здатний бачити світ таким, яким він є. Він його бачить так, як його навчили у КГБ. Шкода, що російський президент не побачив у Толстого гуманізму, а вирвав із контексту релігійний заклик не противитися злу насиллям.
Мінська угода, яку депутат Європейського парламенту Вітаутас Ландсберґіс оцінює як угоду, «гіршу за Мюнхенську 1938-го», уже вкотре довела, що з диктатором не слід провадити перемовини, потрібно висувати йому вимоги. Злочинець ХХІ ст. сідає за стіл із представниками демократичних країн, і ніхто йому не вказує на його злочини проти людяності: захоплення чужої території, «гуманітарний тероризм», бо так звані гуманітарні конвої ввозили і ввозять в Україну не гуманітарку, а зброю, військову техніку, бойовиків і солдатів російських збройних сил.
Замість Мінська слід було вже давно звернутися до Міжнародного карного суду в Гаазі та представити докази для обвинувачення Путіна в тероризмі:
* порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй через анексію Криму й агресію на сході України;
* тероризм проти цивільних літаків, жертвою якого став малайзійський літак;
* застосування заборонених касетних боєприпасів проти цивільного населення;
* застосування отруйних газів у донецькому аеропорту;
* порушення міжнародних норм ввозу гуманітарної допомоги;
* ракетні обстріли житлових будинків, шкіл і лікарень;
* щоденне порушення територіальної цілісності України постачанням зброї, військової техніки, бойовиків і солдатів.
Список можна було би продовжити, але це вже — робота адвокатів. Французький громадський діяч, режисер, письменник і філософ Бернар-Анрі Леві 10 лютого ц. р. разом із президентом Порошенком відвідав розбомблений терористами Краматорськ і закликав світову спільноту відкрити очі на жахливі злочини проросійських і російських терористів. Якщо світ їх побачить, то злочинців треба притягти до міжнародного суду, а не робити вигляд, що загарбник і агресор схиляється до миру. Під миром він розуміє паузу, щоби підготувати наступну каверзу, бо перша не цілком вдалася!
Українські політики дуже повільно вчаться, а з ними — і бойові батальйони. Уже скільки місяців п. Савченко та п. Сенцов перебувають в ув’язненні! За той час українська сторона «відпустила» російських солдатів, котрі «заблукали», а слід було давно вимагати обмін, бо російські бойовики та солдати не тільки порушили українське законодавство, а й учинили терористичні акти! Слід вміти не тільки захищатися, але й вчитися від ворога, як краще досягати своєї мети.
Німецька трансформація від нацистської до передової демократичної держави дає надію, що й у РФ з’явиться колись свій Вайцсекер, котрий змінить імперську Росію на демократичну, що матиме добросусідські взаємини і з Україною. А це буде запорукою миру без всяких угод, яких російські царі та правителі ніколи не дотримувались, ще починаючи від Переяславської угоди і закінчуючи Будапештським меморандумом чи Мінською угодою!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...