Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

Політичні партії

Автор:

|

Липень 12, 2012

|

Рубрика:

Політичні партії

В Україні вибори до Верховної Ради України (ВРУ) передбачено на жовтень. Дивним є, що зареєстровано майже 200 партій. Якщо всі партії твердять, що вони люблять Україну та служать Україні, то, як зауважив один політолог, на політичному обрії України є щонайменше 200 способів, як можна любити Україну. Тому постає питання: чи існують в Україні політичні партії у властивому значенні того слова? Який елемент відповідальний за те, що певну групу політичних діячів можна називати партією?

У різних країнах світу відбуваються вибори до керівних органів держави. На підставі досвіду різних політично розвинутих країн відомо: те, що ідентифікує якусь політичну партію, — це певна ідеологія, певне точно окреслене розуміння основних напрямків діяння в будь-яких обставинах. Звісно, у державах із виробленою політичною традицією є тільки кілька партій, і кожна з них, незалежно від конкретних осіб, має своє виразне обличчя. Так, багато десятиліть у США існують тільки дві впливові політичні партії. Цікавим є те, що весь цей час вони зберігають свою змістовну тотожність. Змінюються люди, часто вони дуже відрізняються один від одного, але цілком спокійно можна прогнозувати, якою буде загальна політика, коли та чи інша партія отримає більшість.

Якщо в США приходить до влади Республіканська або Демократична партія, то можна без особливого труду сподіватися певних політичних розв’язок внутрішньої та зовнішньої політики. І за багато десятиліть це залишилося незмінним, хоча особи й обставини змінювалися, навіть радикально.

В Україні угруповання політиків приймають різні імена, іноді навіть дуже мальовничі, але те, що їх внутрішньо об’єднує, — це або спільний інте­рес, або постать харизматичного провідника, або ж територіальне походження, а не ідеологічна платформа.

Іншими словами, політичну діяльність якогось кандидата годі передбачити. Можна здогадуватися на підставі зовнішніх прикмет, але цього далеко замало, щоби зробити справді політичний вибір.

Для нікого не є таємницею, що існує напружена ситуація в суспільстві. Панують дуже різні погляди про конкретну ситуацію, що спричинює відсутність поглядів. Багато говориться, але ці думки дуже емоційно представлені, не є солідно опрацьовані, а тому не можуть стати об’єктом спокійної, виваженої оцінки.

Предстоятелі українських традиційних Церков у своїй заяві від 1 грудня 2011 року звернули увагу, що в керівних колах питомим орієнтиром для шукання розв’язок суспільного життя є матеріальні цінності, тобто панує верховенство матеріалістичного мислення. Воно домінує у сфері політики на всіх рівнях.

Наперекір переконанням мислителів матеріалістичного напрямку, їхнім заявам і діям, запропоновані розв’язки залишаються без пропонованого ефекту. Навіть гірше, таке матеріалістичне мислення стає причиною багатьох суспільних недуг, таких як корупція, хибне виховання молоді тощо.

Якщо таке матеріалістичне світосприйняття мало б і надалі характеризувати кандидатів на вибори, якщо би це мало бути спільним знаменником для всіх кандидатів на різних рівнях, то єдиний результат, який голосуючі громадяни можуть собі очікувати, — це поглиб­лення та поширення замішання, яке й так існує в житті нашого народу.

Згадане звернення предстоятелів Церков ствердило існування певного шкідливого світоглядного стану для су­спільства в Україні. Але метою звернення був виразний заклик до цілого народу, незважаючи на будь-які відмінності, які можуть бути між громадянами, спільними силами будувати «рідну хату» на солідних основах.

Такими тривалими основами є духовні цінності. Вони не є чужі українському народові. Те, що наш нарід здобув упродовж віків, було побудоване якраз на таких цінностях.

На жаль, протягом майже цілого минулого століття більшовицький режим насильно старався їх замінити, намагаючись «створити» нову радянську людину — homo sovieticus. Глибоких ран, яких завдав більшовицький тоталітарний режим, ми ще не цілковито позбулися.

Великим завданням українського суспільства сьогодні є відшукати властиві духовні цінності та поставити їх в основу нашого майбутнього. Власне, вони повинні ставати ідеологічним добром політичних груп. Кожна політична група застановляється, як пропхати найбільшу кількість своїх прихильників у ряди депутатів і тим запевнити собі матеріальні блага. Більшість громадян переконана, що таке планування включає не цілком прозорі заходи з метою помножувати кількість «своїх», навіть незважаючи на велемовні запевнення щодо абсолютної прозорості.

Було би далеко краще й корисніше для нашого народу, як би ті, хто бажає брати активну участь у політичному житті, пам’ятали, що бути політиком — означає служити народові, і використали найближчі місяці до виборів для напрацювання солідних і тривалих політичних позицій. Результатом такої інтенсивної праці може бути навіть ідеологія, яка стала би тривалою ознакою політиків, достатньою, щоби їх належно ідентифікувати.

Щоб осягнути такий стан справ, треба перевірити, що є для нас справді цінним. Дозвольте відразу процитувати євангельські слова: «Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце» (пор.: Лк 12,34). Треба собі вичислити, що нам цінне, і поставити ті цінності в правильному порядку, не виключаючи й матеріальних, які також мають свою питому вартість.

Не хочемо тут давати готову відповідь. Скажу тільки одне — на чолі духовних цінностей треба поставити людину з усіма її обдаруваннями та людей як одну велику спільноту. У контексті політичного мислення це — завдання кожної людини та кожної групи. Ще раз повторю: нашим задушевним бажанням є те, щоби кожен, хто хоче служити своєму народові в галузі політики та дбати про загальне благо, мусить завдати собі труду випрацювати шкалу цінностей.

Офіційна передвиборна кампанія ще не почалася, але вже від довшого часу багато що діється й залежить від політичних дивідендів, які хочеться отримати. В Україні починаються різні громадські ініціативи, згідно з якими люди, справді зацікавлені в розвитку нашої країни, збираються дуже детально аналізувати майбутніх кандидатів. Хочуть перевірити походження особи, освіту й інтелектуальні здібності, досвід, успіх у залагодженні справ, напрям важливих доленосних рішень, порядність, готовість спілкуватися з виборцями, почуття відповідальності тощо.

Але якщо виборці не матимуть змоги встановити основи політичних понять, то остаточно вони не знатимуть, із ким мають до діла. Тут говоримо не про передвиборні програми, які, властиво, треба класифікувати як піар з усіма неґативними прикметами комерційної реклами, а про незмінні принципи поведінки. Якщо принципів немає, то годі говорити про вибір, залишається тільки голосування.

Блаженнійший Любомир,кардинал Гузар

В Україні вибори до Верховної Ради України (ВРУ) передбачено на жовтень. Дивним є, що зареєстровано майже 200 партій. Якщо всі партії твердять, що вони люблять Україну та служать Україні, то, як зауважив один політолог, на політичному обрії України є щонайменше 200 способів, як можна любити Україну. Тому постає питання: чи існують в Україні політичні партії у властивому значенні того слова? Який елемент відповідальний за те, що певну групу політичних діячів можна називати партією?
У різних країнах світу відбуваються вибори до керівних органів держави. На підставі досвіду різних політично розвинутих країн відомо: те, що ідентифікує якусь політичну партію, — це певна ідеологія, певне точно окреслене розуміння основних напрямків діяння в будь-яких обставинах. Звісно, у державах із виробленою політичною традицією є тільки кілька партій, і кожна з них, незалежно від конкретних осіб, має своє виразне обличчя. Так, багато десятиліть у США існують тільки дві впливові політичні партії. Цікавим є те, що весь цей час вони зберігають свою змістовну тотожність. Змінюються люди, часто вони дуже відрізняються один від одного, але цілком спокійно можна прогнозувати, якою буде загальна політика, коли та чи інша партія отримає більшість.
Якщо в США приходить до влади Республіканська або Демократична партія, то можна без особливого труду сподіватися певних політичних розв’язок внутрішньої та зовнішньої політики. І за багато десятиліть це залишилося незмінним, хоча особи й обставини змінювалися, навіть радикально.
В Україні угруповання політиків приймають різні імена, іноді навіть дуже мальовничі, але те, що їх внутрішньо об’єднує, — це або спільний інте­рес, або постать харизматичного провідника, або ж територіальне походження, а не ідеологічна платформа.
Іншими словами, політичну діяльність якогось кандидата годі передбачити. Можна здогадуватися на підставі зовнішніх прикмет, але цього далеко замало, щоби зробити справді політичний вибір.
Для нікого не є таємницею, що існує напружена ситуація в суспільстві. Панують дуже різні погляди про конкретну ситуацію, що спричинює відсутність поглядів. Багато говориться, але ці думки дуже емоційно представлені, не є солідно опрацьовані, а тому не можуть стати об’єктом спокійної, виваженої оцінки.
Предстоятелі українських традиційних Церков у своїй заяві від 1 грудня 2011 року звернули увагу, що в керівних колах питомим орієнтиром для шукання розв’язок суспільного життя є матеріальні цінності, тобто панує верховенство матеріалістичного мислення. Воно домінує у сфері політики на всіх рівнях.
Наперекір переконанням мислителів матеріалістичного напрямку, їхнім заявам і діям, запропоновані розв’язки залишаються без пропонованого ефекту. Навіть гірше, таке матеріалістичне мислення стає причиною багатьох суспільних недуг, таких як корупція, хибне виховання молоді тощо.
Якщо таке матеріалістичне світосприйняття мало б і надалі характеризувати кандидатів на вибори, якщо би це мало бути спільним знаменником для всіх кандидатів на різних рівнях, то єдиний результат, який голосуючі громадяни можуть собі очікувати, — це поглиб­лення та поширення замішання, яке й так існує в житті нашого народу.
Згадане звернення предстоятелів Церков ствердило існування певного шкідливого світоглядного стану для су­спільства в Україні. Але метою звернення був виразний заклик до цілого народу, незважаючи на будь-які відмінності, які можуть бути між громадянами, спільними силами будувати «рідну хату» на солідних основах.
Такими тривалими основами є духовні цінності. Вони не є чужі українському народові. Те, що наш нарід здобув упродовж віків, було побудоване якраз на таких цінностях.
На жаль, протягом майже цілого минулого століття більшовицький режим насильно старався їх замінити, намагаючись «створити» нову радянську людину — homo sovieticus. Глибоких ран, яких завдав більшовицький тоталітарний режим, ми ще не цілковито позбулися.
Великим завданням українського суспільства сьогодні є відшукати властиві духовні цінності та поставити їх в основу нашого майбутнього. Власне, вони повинні ставати ідеологічним добром політичних груп. Кожна політична група застановляється, як пропхати найбільшу кількість своїх прихильників у ряди депутатів і тим запевнити собі матеріальні блага. Більшість громадян переконана, що таке планування включає не цілком прозорі заходи з метою помножувати кількість «своїх», навіть незважаючи на велемовні запевнення щодо абсолютної прозорості.
Було би далеко краще й корисніше для нашого народу, як би ті, хто бажає брати активну участь у політичному житті, пам’ятали, що бути політиком — означає служити народові, і використали найближчі місяці до виборів для напрацювання солідних і тривалих політичних позицій. Результатом такої інтенсивної праці може бути навіть ідеологія, яка стала би тривалою ознакою політиків, достатньою, щоби їх належно ідентифікувати.
Щоб осягнути такий стан справ, треба перевірити, що є для нас справді цінним. Дозвольте відразу процитувати євангельські слова: «Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце» (пор.: Лк 12,34). Треба собі вичислити, що нам цінне, і поставити ті цінності в правильному порядку, не виключаючи й матеріальних, які також мають свою питому вартість.
Не хочемо тут давати готову відповідь. Скажу тільки одне — на чолі духовних цінностей треба поставити людину з усіма її обдаруваннями та людей як одну велику спільноту. У контексті політичного мислення це — завдання кожної людини та кожної групи. Ще раз повторю: нашим задушевним бажанням є те, щоби кожен, хто хоче служити своєму народові в галузі політики та дбати про загальне благо, мусить завдати собі труду випрацювати шкалу цінностей.
Офіційна передвиборна кампанія ще не почалася, але вже від довшого часу багато що діється й залежить від політичних дивідендів, які хочеться отримати. В Україні починаються різні громадські ініціативи, згідно з якими люди, справді зацікавлені в розвитку нашої країни, збираються дуже детально аналізувати майбутніх кандидатів. Хочуть перевірити походження особи, освіту й інтелектуальні здібності, досвід, успіх у залагодженні справ, напрям важливих доленосних рішень, порядність, готовість спілкуватися з виборцями, почуття відповідальності тощо.
Але якщо виборці не матимуть змоги встановити основи політичних понять, то остаточно вони не знатимуть, із ким мають до діла. Тут говоримо не про передвиборні програми, які, властиво, треба класифікувати як піар з усіма неґативними прикметами комерційної реклами, а про незмінні принципи поведінки. Якщо принципів немає, то годі говорити про вибір, залишається тільки голосування.

Блаженнійший Любомир, кардинал Гузар

 

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...