Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 21, 2018

Події 50-літньої давності актуально застерігають

Автор:

|

Серпень 30, 2018

|

Рубрика:

Події 50-літньої давності актуально застерігають

«Неможливо вести мову тільки про свої права і змусити мовчати свою совість, коли порушуються права інших людей. Свобода — вона неподільна». Такими були слова Мустафи Джемілєва, відомого представника кримськотатарського народу в інтерв’ю журналістці «Радіо Свобода» М. Щур від 21 серпня ц. р. Він був одним з небагатьох, хто 50 років тому мав відвагу протестувати проти російської окупації Чехо-Словаччини 20 серпня 1968-го. За це відсидів три роки, а за всю свою правозахисну діяльність відбув 15 років казематів.
Півстоліття — довгий час і дійсність, що в Чеській Республіці переобрали президентом Земана, прихильника Путіна, свідчить про те, що у багатьох людей не все гаразд із пам’яттю. Можливо, що декому та й самому чеському президентові варто пригадати і молодого чеського студента — Яна Палаха, котрий у січні 1969-го (також буде півстоліття) на протест проти брутальної російської окупації спалив себе у центрі Праги, щоб пригадати чехам і словакам та світові про кремлівську аґресію.
Дуже прикро, що амнезія охопила не лише багатьох чехів разом із їхнім президентом, але й багато засобів масової інформації, які «пропустили» таку важливу подію — окупацію мирної країни в середині Європи. З іншого боку, воно й не дивно, бо й окупацію Росією Угорщини 1956-го забули не лише у світі, але й самі угорські політики, котрі зараз так активно виконують забаганки Кремля, коли йдеться про Україну.
На фоні «світової забудькуватості» увагу заслуговує найбільший часопис іспанського реґіону Каталонія La Vanguardia, який 19 серпня ц. р. оприлюднив матеріал, приурочений 50-й річниці вторгнення радянських військ до Чехо-Словаччини 20 серпня 1968 року. Стаття «Вторгнення до Чехо-Словаччини і досі розділяє росіян у 50-ту річницю подій» є цінним внеском у «лікування» амнезії щодо минулого. Притім слід зауважити, що російська пропаґанда любить хизуватися тим, що, мовляв «русскіє асвабаділі Європу», а коли мова йде про аґресора, окупанта, то згадують «советскіє войска», або, як у Криму та на Донбасі — «зелені чоловічки», чи «іхтамнєти».
У статті сказано, що і зараз лише 13 % росіян критично ставляться до дій Кремля у Чехо-Словаччині влітку 1968 року. Каталонський часопис проводить паралелі між придушенням Москвою «Празької весни» та російським вторгненням в Україну, яке триває з 2014-го. Минуло 50 років із часу введення радянського війська на терени тодішньої Чехо-Словаччини, але ті події знайшли відгомін в Україні під час подій на Майдані у Києві, коли українці вчергове вирішили скинути зі себе московське ярмо.
La Vanguardia вважає, що Прага 1968-го і Київ у наші дні є різними боками тієї самої монети, хоча, на думку іспанського часопису, у випадку Праги Кремль домігся свого з використанням брутальної сили свого війська, встановивши остаточну «залізну завісу», тоді як Україна нині, попри зусилля Москви, є ще ближчою до Заходу, ніж вона була будь-коли від часів Київської держави.
Про те, що кремлівські методи аґресії, загарбання, руйнування не змінилися від XIV ст. — заснування Великого Московського Князівства, свідчать не лише події у серпні 1968 року. Брутальне придушення угорського повстання 1956-го, жорстоке знищення Чеченської Республіки Ічкерії й її першого президента Дудаєва (1995), поділ Молдови (1991), аґресія проти Грузії (2008) та загарбання Абхазії та південної Осетії, анексія Криму й окупація східної частини України (2014), участь Росії у війни в Сирії на боці диктатора є підтвердженням того, що московити не змінилися за останніх 600 років.
Із десятьох протестуючих у Москві у серпні 1968-го зросло число незгідних сьогодні з тодішньою окупацією «братньої» країни до 13 %, і їм не загрожує ув’язнення, якого зазнали протестанти 50 років тому. Це дає надію, що, може, за наступних 600 років нащадки Великого Московського Князівства зрозуміють, що зі сусідами та знайомими потрібно жити у мирі, поважати інших, щоб і тебе поважали.
Зброя, війни та насильства ніколи не були знаряддям до любові і поваги, але завжди викликали лише зневагу та протести. На жаль, в сьогоднішній Росії після 50 років, лише 13 % це зрозуміли, а шкода, бо ж це наші сусіди! Для українців дуже важливо збагнути, що українські медведчуки, представники московської Церкви гірші за чеських земанів, бо вони керуються не зміцненням Незалежності, але поверненням у рабство з якого Україна дуже дорогою ціною звільнилася. Справа не тільки у загиблих понад 10 тис. на російсько-українському фронті у східній Україні, їм передували десятки мільйонів бійців УНР, УПА, Січових стрільців, жертв штучних голодоморів і репресій комуністичної диктатури, козацького війська Мазепи та мільйонів різноманітних українських дисидентів політичних, релігійних, тіла яких мерзнуть у сибірських лісах.
Актуальність згадки про «Празьку весну» полягає в тому, що Україна вийшла на шлях зближення з Європою, від якої була ізольована російською імперією понад 400 років. Українці мають нагоду продовжити це зближення не задля того, щоб надавати своїх принцес на французький, угорський, німецький та інші престоли, але задля продовження європейської інтеґрації, яку започаткував Ярослав Мудрий ще у ХІІ ст. Саме це потрібно пригадати при святкуванні 27-ї річниці Незалежності і не забувати про траґедію «Празької весни» 50 тому, бо той самий аґресор, який окупував Чехо-Словаччину 1968-го, зараз окуповує Крим та частину східної України.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...