Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Подальші санкції та постачання зброї

Автор:

|

Жовтень 23, 2014

|

Рубрика:

Подальші санкції та постачання зброї

Саміт у Мілані

Нещодавній саміт у Мілані (Італія) з Україною, Росією та Європейським Союзом ще раз продемонстрував, чому просто дипломатія не може бути вирішенням нинішнього конфлікту між Україною та Російською Федерацією (РФ). Це було особливо зрозуміло зі зауважень, зроблених Путіном, котрий висловив свій сумнів щодо самого суверенітету України так незавуальвано, що навіть Анґела Меркель, канцлер Німеччини, була змушена дорікнути президентові РФ і нагадати йому про Будапештський меморандум 1994 року. До речі, вона могла би згадати ще багато угод і договорів, які Росія чи її попередник СРСР підписали. Однак для Путіна та його попередників підпис на юридично обов’язковому документі нічого не означає.

Президент України, що також був присутній в Мілані, не має ілюзій щодо поведінки Росії. Він знає, що єдиний спосіб зупинити аґресію РФ є стримування, а не дипломатія чи заклики до російського почуття справедливості. Тепер і більшість лідерів західних урядів усвідомила це. Нарешті й п. Меркель дійшла до усвідомлення поведінки свого давнього друга з Росії. Подібні заходи, як на саміті у Мілані, продовжуватимуться для того, щоб дати Путіну можливість, зберігши гідність, погодитися в тій чи іншій формі на мирні угоди.
Однак таке погодження стане реальним тільки тоді, коли санкції та збитки стануть нестерпними для РФ. Щоби не мати жодного іншого виходу на зустрічах найвищого рівня, Росія має бути поставлена в нелегке становище, бути пресованою з усіх боків, із пригніченою економікою та реальними можливостями збройної невдачі за великої кількості жертв. Для цього Україна має бути озброєна до зубів, а Захід повинен мати силу волі та духу, щоби зупинити Росію.
Зараз цікавий феномен полягає в тому, що, тоді як західні лідери нарешті усвідомили, хто такий Путін і що таке Росія, багато аналітиків на Заході продовжує пропонувати маревні рішення та рекомендації. Природно, є й проросійські сценаристи з російським порядком і намірами. Часто буває важко відрізнити: де – лукавство, а де — просто маячня. Бо, на жаль, ці суперечності часто непомітні.
Розглянемо спосіб вирішення конфлікту, пропонований деякими західними аналітиками: США та їхні союзники по НАТО повинні утриматися від поставок зброї в Україну й обмежити видиму участь у військовому аспекті конфлікту, водночас дипломатично демонструючи свою підтримку Україні. Це, своєю чергою, відмовить Україну від військового вирішення проблеми, а також заохотить до створення стійкої оборони, а не прагнення повернути втрачену територію. Натомість, це приведе Росію за стіл перемовин із життєздатною та прийнятною пропозицією.
Сценарій не міг бути краще написаний навіть самим Путіним. Це — саме те, що хоче РФ: підтвердження «статус-кво» і нагорода за погану поведінку. Такий результат, однак, — це смертний вирок не тільки для України, але і для всього цивілізованого світу та його ідеалів демократії. Після винагородження за аґресію Росія сидітиме недовго склавши руки, вона відновить свої сили, дочекається пожвавлення економіки та протягом кількох років знову перейде до наступу. Україна ж буде першою жертвою, але, звісно, не останньою.
Такий тип стратегії — неправильний не тільки морально, а й стратегічно. Крім того, він грає безпосередньо на руку Росії.
РФ у кінцевому підсумку переважає, тому що Захід не хоче конфлікту, а вона фактично отримує насолоду від своїх аґресивних намірів. Так, навіть російські люди були навчені протягом сторіч почуватися аґресорами. Сьогоднішніх дев’яти часових поясів Росії недостатньо. Аґресія живить російського ведмедя. На жаль, багато аналітиків на Заході, навіть із найкращими намірами, не може зрозуміти російського мислення, тому що воно — таке чуже нашому, нормальному та цивілізованому.
Існує тільки одне вирішення нинішньої кризи на сході України — стримування Росії, а не її умиротворення. Захід намагався умиротворити в минулому Гітлера і Сталіна. Але падіння Радянського Союзу відбулося тільки тоді, коли Захід перейшов до стримування. Зараз Україна несе на собі всю тяжкість новітньої російської аґресії. Країна проявила готовність бути речником Заходу та захисником Європи у боротьбі з цією аґресією. Гостріші санкції проти РФ та посилення надання Україні як нелетальної, так і смертоносної зброї зупинить Росію та змусить сісти за стіл перемовин, хоча й неохоче, але з іншим менталітетом (десь між звичайною недобросовісністю і сумлінністю), необхідним для процесу дипломатії. Лишень в той момент у дипломатії може з’явитися шанс.
Путінська Росія — це ракова пухлина. Річ у тому, що Путін — головоріз, він уже винен у різанині в незліченних формах і часто робить це нишком, одночасно заперечуючи свою причетність до цих злочинів. Тим не менш, він і кожен його представник почуваються настільки підбадьореними наївністю Заходу, що чинять або говорять просто обурливо. Збитий малайзійський літак був лише одним прикладом із багатьох. Омана себе надією про умиротворення Росії може скінчитися для Заходу тільки погано.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...