Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Пани сваряться, а люди гинуть

Автор:

|

Липень 23, 2015

|

Рубрика:

Пани сваряться, а люди гинуть

У Мукачевому

Так було у давнину і так зараз є в Україні. Олігархи ділять прибутки, а люди ледве кінці з кінцями зводять. В олігархів така вже вдача — вони мають багато, але хочуть іще більше. І в цьому їм будь­які методи не огидні. Дехто має владу і її використовує, дехто вдається до кримінальних вчинків, але найчастіше використовують злочинців, а самі залишаються «білими та пухнастими».
Приклад збройного конфлікту в Мукачевому, що стався 11 липня ц. р., є свідченням того, що
недостатньо бути добровольцем і патріотом, потрібно ще й задіювати власний розум. Наслідок цього трагічного конфлікту та участь у ньому добровольців «Правого сектора» (ПС) свідчить, що недостатньо оголосити себе політичною партією, слід і діяти політично.
Закарпаття — це область, де довгий час заправляли Віктор Медведчук, кум Путіна, і Нестор Шуфрич, колишній член Партії реґіонів. Там досі делікатно поводяться з проросійськими силами. Можна пригадати сумнозвісні витівки людей п. Шуфрича під час виборів у Мукачевому.
І саме на Закарпатті знайшли докази фінансової допомоги Москви Українській православній
церкві Московського патріахату для боротьби проти української держави. А лідера місцевих сепаратистів о. Дмитра Сидора за доведене розпалювання національної ворожнечі та посягання на територіальну цілісність засудили лише до умовного терміну.
Незважаючи на етнічну та релігійну різноманітність, Закарпаття зберігало спокій і терплячість, сподіваючись на кращі часи. Та найкраще тут жилося аферистам, корупціонерам, українофобам, пройдивістам, політичним хамелеонам і контрабандистам.
Звісно, що не можна виправдовувати бійців ПС, котрі самовільно хотіли боротись із несправедливістю, яка панувала на Закарпатті, але саме завдяки їм київська влада змушена
була діяти — змінити голову обласної державної адміністрації, керівників місцевих відділень Служби безпеки України (СБУ), міліції та прикордонної служби. Дії влади свідчать, що не йдеться про якісь «терористичні угруповання», а про спробу навести лад у тотально корумпованій системі управління реґіоном.
Спроба народного депутата Ланя, причетного до стрілянини в Мукачевому, втекти в Угорщину може служити доказом його ролі у цьому конфлікті. Тому здивували деякі медіа, які поспішили називати представників ПС терористами, але й словом не згадали, що стало причиною того відчайдушного вчинку патріотів і хто наказав розпочати стрілянину. Слід було б додати хоч якусь інформацію про діяльність депутата Михайла Ланя, котрого називають кримінальним авторитетом на прізвисько Блюк. Його відмова від свого пораненого охоронця дуже нагадує дії кремлівської верхівки, яка відмовляється від своїх офіцерів і солдатів, котрі потрапляють в український полон.
Упродовж років на Закарпатті займалися не тільки контрабандою, але й пробували посадити гілку «руского міра» — «Подкарпатську Русь». Угорські націоналісти своєю чергою намагалися посіяти тут нестабільність. Вороги України не були б собою, якщо б не намагалися проголосити тут якусь московську чи угорську автономію.
У патріотизмі ПС можна не сумніватися — вони його довели на передовій, захищаючи кордони України. Але це не означає, що в рядах бійців немає й таких, кого можна намовити на щось, чого вони й самі не можуть передбачити. І саме це, мабуть, стало причиною необдуманого вчинку, який призвів до загибелі людей. Дивує, що жоден високопосадовець не виїхав негайно в Мукачеве, щоб розібратися у конфлікті, який коштував трьох людських життів і понад десяток людей було поранено.
Замість цього з’явилися заяви, в яких у конфлікті звинуватили ПС. Досі невідомо, хто першим почав стрілянину і що стало справжньою причиною збройного конфлікту. Можемо погодитися з тим, що бійці ПС у жодному разі не мали права застосовувати зброю і їхню поведінку має розслідувати військова прокуратура. Але коли в тебе стріляють, а ти маєш зброю, то хіба ідіот не спробує нею захиститися.
Дуже дивно виглядає однобічний напад на членів ПС такого досвідченого журналіста, як Мустафа Найєм, бо він викликав багато запитань до самого депутата. Дивує, що п. Найєм і словом не згадав про колеґу­депутата Ланя, люди котрого були однією зі сторін конфлікту. «Оперативність» із оприлюдненням відеозаписів також викликає подив і запитання: що
робив п. Найєм на Закарпатті і чому жодна з трьох камер спостереження не показала, хто
саме почав стрілянину?
Будь­хто зверне увагу на те, що ще кілька тижнів тому також дуже «оперативно» назвали «вбивць» Олеся Бузини, котрі належать до ПС. Адвокати «вбивць» знайшли свідків, котрі
рішуче заперечили причетність звинувачених до автівки Ford, якою користувалися при
вбивстві журналіста. На диво, слідство чомусь не зайнялося розшуком осіб, котрих свідки опізнали як тих, хто приїздив на місце майбутнього злочину саме на цьому «форді». Тому
інформація п. Найєма виглядає замовленою. Скерувати всю увагу на ПС, на його членів, котрі мають не зовсім «чисте» минуле, а не говорити про справжні причини конфлікту — ось що робить влада.
Поки весь світ обговорював стрілянину. банди, вбитих і поранених на «цивілізованій, найзахіднішій частині України», поза увагою залишилися потужні атаки терористів на сході держави. Отже, ворогам української незалежності знов удалося принести в українське життя неспокій, стрілянину й убивства. І це — руками самих патріотів.
В Україні сепаратисти та найманці на сході країни визнані терористами, але український Президент (на відміну від Путіна) усе ще вірить у «мирне вирішення» проблеми. Знаємо зі
світової практики, що терористів знищують або домовляються хіба про їхню капітуляцію, а в Україні пожвавилася дискусія не тільки щодо «мирного вреґулювання», але й «окремого
статусу» для терористів і фінансування їх із українського бюджету!
Щоденні повідомлення про вбитих або поранених українських бійців стали «інформацією», яка чомусь не викликає болю у командувачів і ставить запитання: як довго будуть убивати
наших хлопців? А може, менше людей би загинуло, коли б підготувати визвольну операцію, оточити бандитів, ліквідувати їх за кілька днів та стати на кордоні, щоби більше ніхто не
зміг без дозволу його перетнути? Гадаю, що жертв при визволенні окупованої території було б значно менше, ніж їх було під час сумнозвісного «перемир’я». Упродовж майже півроку обстріл українських позицій не припинявся ні на день. Не припиняється він і досі. Сотні українських хлопців і дівчат утрачали та втрачають там своє здоров’я і життя.
Цікаво, що стрілянина в Мукачевому припала на період, коли світ заговорив про створення
Міжнародного трибуналу проти злочинців, котрі збили малайзійський літак на сході України. Росія намагається таке рішення заблокувати, а найкращий спосіб цьому — звернути увагу світу на інші новини. Тож замість того, щоб вести мову про створення Міжнародного трибуналу, про щоденні атаки терористів на позиції українського війська на сході України, про антиукраїнську поведінку вихідця зі Закарпаття Нестора Шуфрича у Парламентській асамблеї Ради Європи, про призначення ворогів Майдану на державні посади, про зняття недоторканності з депутатів тощо, усі перемкнули увагу на заздалегідь організовану акцію.
Можливо, що й сам міністр внутрішніх справ уже «втомився» стежити за всім, але залишається надія на волонтерів, котрі не повинні дозволити знищити завоювання Євромайдану, бо від них залежить не тільки майбутнє країни, але й усіх українців. Тому не слід виключати альтернативу неіснуючому «перемир’ю», що полягає в оточенні та ліквідації найманців, терористів та окупантів на своїй, визнаній всім світом території, що цілковито відповідає можливостям українських Збройних сил.
Фінляндія, В’єтнам, Афганістан та інші країни довели світові, що не перевага в солдатах, навіть у десятки разів, є запорукою перемоги, а патріотизм і воля до свободи та незалежності. Чим швидше буде ліквідована «ракова пухлина» на сході України, тим швидше настане стабільність і можливість будувати цивілізовану європейську державу.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...