Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 12, 2019

Панамські документи й українські клієнти

Автор:

|

Квітень 14, 2016

|

Рубрика:

Панамські документи й українські клієнти
Володимир Гройсман

Володимир Гройсман

У цивілізованому світі вже так повелося, що посадовці, котрі чимось провинилися, складають свої повноваження. Таким чином політик визнає відповідальність за свої вчинки, чи вчинки близьких до нього членів родини або партії. Тому й глава уряду Ісландії подав у відставку, бо таким чином він хотів продемонструвати свою відповідальність за дружину, прізвище котрої випливло у Панамських паперах. Чи будуть колись здатні на такий учинок українські політики?
Арсеній Яценюк став першим політиком молодшого покоління, котрий 2008 року склав повноваження голови Верховної Ради України (ВРУ), що було цілковитою новинкою в українській політиці. На жаль, його приклад більше ніхто не наслідував. Навпаки — всі намагаються триматися за свої крісла, а після звільнення подають навіть скарги до суду, щоб поновитися на колишній посаді.
Відхід п. Яценюка з посади глави уряду не мав би здивувати нікого, бо він уже раз довів, що вміє піти без тиску, за власним бажанням. Але тут справа не тільки у тому, щоб звільнити місце, адже ми є свідками того, що посада генерального прокурора — вакантна, але претендента на його крісло немає й досі. Це не є доброю ознакою, бо в Україні вже звикли, що на всі посади в державі довгий час призначали за «договірняком», у якому олігархи відігравали не останню роль. Про професіоналізм, звісно, ніхто й не згадував.
Спроба Генеральної прокуратури (ГПУ) вручити «підозру» Ваталію Каську, колишньому заступникові генпрокурора, свідчить про те, що в Україні й далі вдаються до залякування й усунення реформаторів. Атака на відомого прихильника реформ є доказом того, що прокурор Шокін залишив після себе надійних «вихованців», котрі турбуватимуться про продовження політики толерантності до Януковича та його оточення. Небажання притягнути до відповідальності причетних до сепаратизму одіозних Ахметова, Ківалова, Єфремова, Бойка й інших є свідченням того, що ГПУ має пройти не тільки люстрацію, але й оновитися людьми, котрі викликають довіру.
Можливо, що нащадки п. Шокіна, переслідуючи п. Каська, бояться, щоб він знову не поновився (через суд, бо ж був змушений відступити через шантаж свого шефа) на посаді заступника генпрокурора, а тоді ніхто не зможе стримати реформи.
Особливу підозру викликають дії ГПУ щодо учасників добровольчих батальйонів, волонтерів і реформаторів. Методи вручення підозри (як у випадку Віталія Каська), до яких залучають навіть працівників Служби безпеки України, нагадують методи сумнозвісного панування комуністів і КГБ.
Цікава «деталь»: спіймані на гарячому «діамантові прокурори» не користувалися такою увагою своїх колег, яку вони проявляють до тих, хто спіймав цих злодіїв. Складається враження, що руки п. Шокіна — довгі, а, може, це вже проростає його насіння? В усякому разі переслідування реформаторів є дуже поною ознакою не тільки для ГПУ.
Призначення нового генпрокурора буде показником того, чи Петро Порошенко зробив висновки зі скандалу, пов’язаного з «Панамськими паперами». Врештою, і Президент має знати, що передвиборчі обіцянки слід виконувати, бо народ усе пам’ятає.
Не тільки спостерігачеві з-за меж України здається дивним, що в державі замість ґрунтовного обговорення та з’ясування участі українських посадовців в офшорах, їм пропонують державні посади.
Це стосується, в першу чергу, Володимира Ґройсмана, голови ВРУ, адже його дружина фіґурує у згаданих документах. Може, хтось повірить, що він не знав про офшорні фірми своєї дружини? Ісландський прем’єр-міністр відповідальність за свою дружину взяв на себе. А п. Гройсман?
Українські політики весь час наголошують, що Україна стала на європейський шлях розвитку, а це означає відповідальність не тільки за дотримання людських прав, за судову реформу, за боротьбу з корупцією, але й відповідальність кожного політика за власні вчинки.
Офшорні оборудки зі сотнями фіктивних фірм на Вірґінських островах і в Панамі обійшлися Україні у мільярдні збитки. Саме 25-річне обкрадання Української держави через несплату податків і вивезення капіталу спричинилися до того, що життєвий стандарт в Україні різко упав. Коли б не українські заробітчани по цілому світі та 20-мільйонна українська діаспора, то життєвий рівень в Україні можна було б порівнювати хіба з недорозвиненими країнами.
У час поширення інофрмації електронними засобами можна не тільки легко людей обдурювати, але й миттєво знаходити правду. Саме українським політикам слід пам’ятати слова американського президента Авраама Лінкольна: «Часом можна всіх обдурити, декого можна весь час обдурювати, але не можна обдурювати всіх весь час».
Ці слова мають запам’ятати не тільки українські посадовці, але й депутати при обранні нового глави уряду та міністрів, котрі повинні стати професіоналами та реформаторами на шляху країни до європейських стандартів.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply