Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 22, 2017

Новорічна резолюція для російськомовних українців

Автор:

|

Грудень 24, 2015

|

Рубрика:

Новорічна резолюція для російськомовних українців
Сутичка Арсена Авакова з Михайлом Саакашвілі

Сутичка Арсена Авакова з Михайлом Саакашвілі

Пишу на цю тему не вперше. Цього разу спонукало мене взятися за перо публічна сутичка російською мовою Арсена Авакова, міністра внутрішніх справ України, з Михайлом Саакашвілі, головою Одеської обласної державної адміністрації, в присутності Президента, котрий зреагував на інцидент також російською. Не обійшлося без наближення Нового року, нових надій і нагоди для нових обіцянок. Вплинуло і недавнє прочитання мною наукової праці, цього разу — не українця, котрий на диво далеко краще розуміє важливість української мови за декотрих українців. Пищу це не тільки для моїх українських друзів із України, котрі проживають тут і там, але також для працівників адміністрації Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради, дипломатичного корпусу України, російськомовним бійцям антитерористичної операції та навіть тих робітників чи службовців заводів у Києві чи Харкові, куди я інколи, а то і часто заходжу. Пишу не тільки для критики, але і з новорічними сподіваннями, що вони врешті зрозуміють важливість української мови.
Цього року в світ вийшла книжка «Кінець царської Росії» Доменіка Лійвена, англійського вченого з Триниті-коледжу у Кембриджі, де автор в історичному контексті аналізує події, пов’язані з Першою світовою війною, а також більшовицькою революцією. До речі, автор усвідомлює теперішню аґресію Росії в Україні і згадує про неї, але вказує, що його думки щодо України були висловлені перед цими подіями і воєнні дії в Луганській і Донецькій областях тільки скріплюють його твердження. Автор вказує на важливість України в економічній площині як годувальниці, а також джерело покладів металу як для Росії, так і Німеччини, до тієї міри, що науковець робить один загальний висновок: «Перша світова війна вирішувалася на долі України».
Однак найголовніше те, що автор ставить наголос на основний імператив як російської царської політики, так і СРСР — як зберегти імперію? Головним стало утримання гомогенності населення під національною ознакою. Це — складне питання для Росії, беручи до уваги її географію, а також кількість національних менших на території держави, велика частина яких має мало спільного зі слов’янством чи православ’ям. Маються на увазі мусульманські народи, вірмени, грузини, фіни, Балтія тощо.
Для Росії як царської, так і радянської стояло завдання перетворити на росіян насамперед українців і білорусів. Білоруси слабо протистояли цьому через свою відносну малочисельність і непривабливу історію. Для цього росіянам треба було обов’язково присвоїти собі історію Київської Русі для встановлення спільного роду Рюриковичів і прийняття Християнства з Візантії київським князем Володимиром. Але, мабуть, найважливіше треба було знищити те, що відрізняло одну націю від іншої найбільше — мову. Вбивши українську мову москалі вбивали українську літературу та національну ідентичність.
«Справи змінилися у другій половині ХІХ ст., коли націоналістичні ідеї та рухи поширилися Європою та коли ера політики маси виникла на горизонті. Взірець проявився в Європі, де те, що почалося як чисте зацікавлення людською культурою, фольклором і мовою, переросло у вимоги щодо політичних прав і навіть незалежної державності. Імперський режим відповів на цю небезпеку заборонами не лише освіти українською, а майже всього друкованого слова. Така політика Петербурга була набагато радикальнішою, ніж до мов і культур усіх інших неросійських народів. Стратегія цієї політики була чітко встановлена у меморандумі, який визначив потребу ще тісніше закрутити гайки стосовно публікацій українською 1876 року, — пише п. Лійвейн. — Ніщо не ділить людей так, як різниця у мові та писанні. Дозволити творення окремої літератури для звичайних людей українським «діалектом» означатиме дозволити відчуження України від решти Росії».
Ця імперська політика гегемонії населення історично — не російський винахід, однак вона точно партикулярна стосовно до обставин географічних російських імперій царів, комісарів і теперішнього президента. Вона пояснює загально прийняту концепцію, що без України немає Російської імперії. Це важливо було й залишається в економічному аспекті, але ще важливіше — у площині гегемонії населення імперії. Отже, ті українці, котрі свідомо чи несвідомо розмовляють російською, працюють на імперію.
Здається, що це — страшне обвинувачення, однак воно стосується багатьох винних. І в їхньому числі — всіх президентів відновленої Української держави та багатьох моїх дуже добрих друзів. Мені так хочеться, щоб вони прозріли. Тому пропоную тим українцям, котрі не бачили чи й далі не бачать різниці між застосуванням російської мови замість української, глибше замислитись і поглянути на проблему під кутом не української увічливості, а радше розуміння стратегії імперської політики Москви. Правильне рішення принесе користь нашій нації та державі, а також зупинить чергову аґресію Москви.
Водночас усім людям на землі, знайомим і незнайомим, бажаю щасливого Нового року, здійснення своїх задумів і мрій, а всім націям бажаю витримки та сили, щоб у світі, ще за нашого життя перестали існувати імперії, а залишилися лише люди у колі своїх вільних націй.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...