Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 18, 2017

Незрозуміла політика Києва

Автор:

|

Грудень 10, 2015

|

Рубрика:

Незрозуміла політика Києва
Костянтин Грищенко

Костянтин Грищенко

Моє призначене місце на відкритті пам’ятника жертвам Голодомору у Вашинґтоні було на відстані в два крісла від Костянтина Грищенка, колишнього Міністра закордонних справ України. Спочатку, коли я побачив аркуш із його прізвищем, приклеєний до стільця, то подумав, що це — помилка. Та коли сам екс-міністр прийшов на призначене місце, простяг до мене руку, я зрозумів, що це — дійсність. Ми нічого не сказали один одному, хоча в мене на устах крутилося запитання: «Чому ви тут, а не в тюрмі?».
Я сидів і міркував: Грищенко найдовше був міністром у части Януковича. Він — архітектор проросійської політики Януковича. Свого часу я присвятив йому чимало рядків і всі вони були негативними. Який він має стосунок до жертв Голодомору? Не те д, що належить до клану олігарха Фірташа. Крайовий комітет, мабуть, його й не думав просити. Залишилася хіба Україна. Але посол Чалий — зовсім новий, не відважився б на таке рішення без узгодження з Києвом. Міністр Клімкін — також новий, тому не міг сам прийняти таке рішення. Залишається Президент.
Тепер — інша історія, але пов’язана зі сьогоденням. Свою місію завершує Юрій Сергеєв, Постійний представник України в Організації Об’єднаних Націй (ООН) із 2006 року. Гадаю, що це — не за власним бажанням, а за рішенням Міністерства закордонних справ. Таке рішення точно узгоджували з Президентом.
Юрій Сергеєв був відданим українським службовцем у найважчі роки для української дипломатії. Він — учень легендарного українського дипломата Геннадія Удовенка. В мене з ним також були конфлікти. Це було тоді, коли Янукович тільки зайняв місце на Банковій. Але з ким у мене не було конфліктів? Призначений Президентом Ющенком п. Сергеєв залишався на посаді впродовж усього президентства Януковича. Янукович намагався вкрасти вибори у Ющенка, а коли це не вдалося і Ющенко прийшов до влади, то призначив Януковича своїм прем’єр-міністром. Звичайним людям годі зрозуміти політику України!
Юрій Сергеєв сумлінно виконував свої обов’язки в ООН. Навіть за Януковича він влаштовував більш-менш вдалі пам’ятні дні Голодомору в ООН. Остаточно він публічно виступив проти Януковича тоді, коли той ще був на Банковій. Переважаюча більшість українських дипломатів вичікувала. Дехто з них так і не визначився. З утечею Януковича та вторгненням Росії на територію України, п. Сергеєв вміло та сумлінно обстоював інтереси України, зокрема, у Раді безпеки і в Генеральній асамблеї ООН. Послу Сергеєву належаться визнання та подяка. Громада це розуміє та відповідно оцінить. Чи оцінить держава — не знаю.
А хто прийде на місце цього дипломата? У кулуарах кружляє ім’я Володимира Єльченка. Озвучую це ім’я навмисно ще до формального призначення, щоб внести ясність, а також застерегти. Україна не може дозволити собі таку помилку. Володимир Єльченко — досвідчений і професійний дипломат, був уже на цій посаді в 1997-2000 рр. Але хто він?
Синок. Його батько був Міністром культури УРСР у ранні 1970-ті, коли українську культуру знищували. Правда, ми — не більшовики і тому гріхи батька син не має спокутувати, навіть якщо радянські заслуги батька прокладали кар’єрний шлях синові.
Але до цього кар’єрного шляху треба придивитися. Володимир Єльченко — не молодий. Його дипломатична робота в Нью-Йорку, а пізніше в Австрії не відзначилися нічим особливим. Був послом у Москві (2010), «успадкував» цей пост від Костянтина Грищенка.
За час господарювання Єльченка в Москві Кремль брутально ліквідував дві українські крайові центральні репрезентації в Росії — Об’єднання українців Росії та Федеральну національно-культурну автономію. Їхньому проводу закидалися гріхи відзначення Голодомору України. Знаємо також, що не було навіть найменшого протесту з боку п. Єльченка чи міністра Грищенка щодо тих подій. Натомість і п. Грищенко, і п. Єльченко, замість того, щоб категорично протестувати проти антиукраїнської політики Москви, обвинуватили самих російських українців у невиконанні вимог Кремля. Весь час після вторгнення Росії на територію України в лютому 2014 року і досі Володимир Єльченко сидить тихо, як миша під віником.
Тому, якщо справді п. Єльченко кандидує на Постійного представника України в ООН, то Україна своє рішення має переглянути. Таке призначення піде на користь тільки Москві й дасть Україні зовсім не адекватний і не впливовий голос. Та й авторитету в ООН не додасть. Треба мати політичну стратегію захисту та розвитку. Треба розпізнавати ворогів і приятелів. У теперішній Україні після трьох революцій і майже 25 років незалежності цього й далі бракує.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...