Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Невже така коротка пам’ять?

Автор:

|

Червень 16, 2016

|

Рубрика:

Невже така коротка пам’ять?
Надія Савченко

Надія Савченко

У різних засобах масової інформації нещодавно з’явилися повідомлення про те, що нарешті звільнена з роcійcької в’язниці Надія Савченко активно вступила у політичне життя країни. Звісно, що її поведінка під час незаконного ув’язненння в Росії та на судах за сфабрикованими знинуваченнями викликають подив і симпатії до української героїні. Але життя та проблеми за ґратами та на судилищі значно відмінні від щоденних проблем вільної людини, котра раптом опинилася у центрі політичного життя.
Що у Наді сильний і вольовий характер, ми вже переконались, але на волі та ще й у політиці необхідно володіти вмінням і дипломатією переконати не тільки виборця, але й політичного чи іншого супротивника. Дії та промови п. Савченко пов’язані насамперед із тим, що вона прагне якнайшвидше допомогти тим, хто страждає у російських в’язницях. І вона вважає, що ніщо не має стояти на перешкоді, щоб домогтися звільнення людей із російської неволі.
Саме тут помічаємо, що бракує самого бажання, потрібно ще й розуміти, від кого вимагати звільнення і за чиїм сценарієм існують і діють сепаратисти, «ополченці», російські офіцери та солдати, котрі «взяли з армії відпустки», щоб піти «добровольцями» на російсько-український фронт.
Найбільше дивує у виловлюваннях льотчиці те, що вона «призабула», що не сепаратисти вирішували її долю впродовж майже двох років, а справжні винуватці окупації української території в Криму та на Донбасі — кремлівські керманичі.
Можна розуміти прагнення народного депутат допомогти ув’язненим у Росії українцям, але слід пам’ятати, що за всю історію існування панів і слуг, слугам була відведена роль тільки виконувати забаганки пана. Про це свідчить і народна мудрість «Скачи враже, як пан каже». З багатовікової історії людства знаємо, що ніхто ніколи навіть не намагався розмовляти зі слугами, коли йшлося про якісь проблеми, які стосувалися самого пана, його маєтків і його інтересів.
Тому на Донбасі та в Криму немає сенсу розмовляти з тими, хто отримує зброю, паливо, командирів, солдатів і вказівки для боротьби з Україною, бо не вони є «власниками» цієї зброї, танків, ракет і мін. Вони є лише слугами Кремля і Надія Савченко все це переживала два роки. Тому й дивує її пропозиція вести розмову з людьми, котрі не можуть самостійно прийняти рішення (та і не сміють), хіба що, чи обікрасти собі рівного, чи посадити когось у каземат за українське слово чи вишиванку. Коли ж ідеться про звільнення жертв російської аґресії, то розмова може бути тільки з аґресором, але не з тим, кого аґресор поставив доглядачем, чи ширмою, щоб замаскувати свою мету — знищення Української держави.
Хіба вчинок Путіна про так зване помилування не був достатнім доказом того, щоб зрозуміти, що заручники в руках бандитів на Донбасі, чи вбивства татар у Криму передбачені планами Кремля, а не «ополченців», чи казаків? Часом краще помовчати, ніж щось не таке сказати, але, на жаль, це розуміємо тільки тоді, коли вже сказали.
Надія Савченко ще не довго перебуває на волі, але їй уже довелося давати інтерв’ю, виступати по телебаченню, у Верховній Раді України (ВРУ), відвідувати прифронтові міста та села. Певна річ, що за цей час вона не могла ознайомитись із усіма підступними планами Путіна, котрий сподівався, що вона внесе розбрат у ряди українських патріотів.
Слід взяти під увагу і той факт, що дворічне ув’язнення невинної української патріотки та судилище над нею, зробило з Наді в очах українців не тільки героїню. Люди, котрі самі нездатні проявити достатньо зусиль проти оккупанта, хотіли бачити її месією, котра вирішить проблеми за всіх. І дуже можливо, що це очікуване месіянтво проявляється в деяких висловлюваннях Надії, котра сповнена рішучості звільнити захоплених українців із підвалів московських катівень на українській окупованій території.
Надія Савченко — єдина з-поміж депутатів ВРУ й інших політиків, з позитивним ставленням до неї громадськості. Вона усвідомлює, що на неї покладають великі надії. Але дівчина сама сказала, що їй потрібно привчатися не тільки до нормального життя, але й до нової ролі політика, що потребує навчання, щоб виправдати надії та сподівання тих, хто впродовж майже двох років за неї переживали.
Час — не тільки лікар, що вчить забувати та гоїть рани, він також і те, що дає змогу набути нові знання та навички. Час — найкращий вчитель і суддя, і це потрібно знати не тільки Надії Савченко, але й тим, хто зараз поспішає засуджувати її висловлювання, які важко відокремити — це сказала людина, котра страждала і хоче допомогти тим, хто терпить, чи політик, котрий шукає шляхи до вирішення проблеми.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...