Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 17, 2018

Неймовірне шовіністичне хамство — зброя в дискусії

Автор:

|

Листопад 24, 2011

|

Рубрика:

Неймовірне шовіністичне хамство — зброя в дискусії

За своє життя я вже наслухався та надивився різних дискусій словацькою, чеською, польською, німецькою, англійською й іншими мовами, але такого хамського «діалогу» (скоріш, монолоґу), який задокументовано Першим національним телевізійним каналом у Києві минулого тижня, я ще не зустрічав. Дискусія, що мала відбутися між депутатами Олесем Донієм і Оленою Бондаренко (на фото), може б, і відбулася, коли б її ведучий обмежував депутатку від Партії реґіонів (ПР) у часі. Ця колишня комсомолка всім глядачам продемонструвала не арґументи, а ароґантність, безкультурність, тупість, якої ви ніде не зустрінете на телебаченні.

Ми вже звикли до того, що дискусії між прихильниками різних партій, різних поглядів можуть бути гострими. Дискусією є розмова двох чи більше осіб, коли хтось один висловлює свою думку (або й думку когось іншого), а потім чекає на реакцію співбесідника або співбесідників. Та пані Бондаренко показала телеглядачам, як не слід провадити обмін думками чи арґументами. Брак арґументів вона замінила на неконтрольовані й образливі лайки в бік пана Донія, вона не здатна була відповісти на його обґрунтовані приклади антидержавної й антинародної суті ініціативи пані депутатки обмежити законом український продукт на українському радіо. Коли Олена Бондаренко взагалі почала кричати й ображати депутата-колеґу, то виринуло запитання: а чи думає вона про свій «виховний» вплив на телеглядачів? Мимоволі перед представниками чоловічої статі поставало ще й питання: а як вона може розмовляти із чоловіком (якщо такого має), із дітьми (якщо вони в неї є), коли не вміє контролювати свої слова й поведінку перед публікою на телебаченні? Вона кричала «Хам!» на арґументовану відповідь Олеся Донія, і то з такою силою це вигукувала, мов би від того залежало, чи глядачі цьому повірять.

А хамство ж проявила сама російська шовіністка (можливо, українського походження, а може, лише особа, котра за рахунок українців український хліб їсть і на українській землі живе), яка від самого початку дала зрозуміти, що знає українську, але розмовлятиме тільки російською! Припускаю, що українська мова ніяк не годиться для хамських висловів, що сипалися з уст цієї жінки-політика, котрій би більше пасувало відоме в літературі ім’я Язиката Хвеська, щоправда, Хвеська не знала російської, то й не змогла би стати депутатом!

Тон і неконтрольована поведінка пані Бондаренко засвідчили, що їй бракує елементарного виховання щодо поведінки не тільки політика, але й просто людини. Оця «творець закону» не збагнула, що в дискусії важливими є факти для переконання співбесідника у своїй правоті, а не голосна брехня, бо ж хоч як голосно її не викрикуй — брехнею залишиться!

Стежачи за поведінкою оцієї горе-політика, яка якимсь чином потрапила аж до Верховної Ради України (ВРУ), я пригадав музиколога й дириґента Мирослава Антоновича (1917—2006), який 1951 року заснував у нідерландському місті Утрехті Візантійський хор, який саме під сучасну пору перебуває на концертному турне в Канаді. Нині це — відомий Хор імені Лисенка, який складається з голландців, що співають винятково українською мовою! Слухаєш спів отих «голландських солов’їв» і думаєш: а які б із них були депутати ВРУ, бо ж вони б не порушували Конституції щодо державної мови, котру комуністи та деякі партійці з ПР так безкарно паплюжать щодня вже роками!

Мимоволі дивуєшся голландцям, які живуть навіть не в сусідній з Україною державі й навіть не є слов’янами. А любов до української мови й української музики зробила з них не тільки мистців, але й друзів українців, і то — у часи, коли саме проти української пісні затіяла війну горе-депутатка та її однодумці в українському парламенті. Ніяк не збагну: оті дармоїди у ВРУ щодня живуть завдяки українському хлібові, придбали неймовірні багатства за рахунок українського народу, а от мова українська їм ніяк не до смаку. Яка ж є сила шовіністичної пропаґанди, коли людиноподібні шовіністи намагаються обмежити українську пісню, українську музику! А мову?.. Погляньте щодня на телеекран, послухайте радіо, пригляньтеся до планів міністра освіти, і ви переконаєтесь, що все робиться задля того, щоби зробити місце для імперських амбіцій, які цього разу не можуть використати Валуєвський циркуляр чи Емський указ. Тому й потрібна допомога п’ятої колони у ВРУ, бо часи змінилися, а мета шовіністів знаходить підтримку в перекинчиків, які за гроші здатні продати й рідну матір.

Може, доречно буде нагадати всім громадянам України, що німецький нацизм починався саме з того, що німецьке ставив понад усе (навіть їхній гімн починався словами «Німеччина понад усе» — Deutschland uber alles!). Результат ми бачили не тільки в Голокості, але й у смерті понад 25 млн жертв Другої світової війни!

Тому слід знов пригадати, із чиєї ласки до влади, до ВРУ добралися хами. То для чого співати, що «ми — козацького роду», коли цим родом править кілька російських шовіністів, які турбуються не про добробут козацьких нащадків, не про розвиток держави Україна, а про те, як цю державу, яка їх живить, знищити. Тому потрібно вчитися від арабів, як боротися за своє, а від Ізраїлю — як боронити й плекати своє, бо в Європі вже нема такої країни, у якій би так розбещено діяв шовінізм, як це роб­лять прислужники імперії в Україні. У Європі, та й у цілому світі, під сучасну пору є прагнення зберегти ті мови, які існують, а в Україні її вороги проголошують гасла: «Україна без українців, а якщо з ними, то без їхньої мови!».

Те, як довго українці будуть терпіти ці знущання шовіністичних агітаторів, залежить від самих українців, але українська земля не повинна бути плацдармом творення нової імперії, у якій би панувала одна мова, у якій би поглиналися малі й великі народи. Час імперій минув, але до «п’ятої колони» в Україні ця звістка ще не дійшла.

У дні 79-ї річниці початку страшного Голодомору-Ґеноциду в Україні слід не тільки пом’янути жертви й запалити свічку на знак пам’яті, але й пригадати, що саме в той час робився наступ в Україні також на все українське, що й тоді фальсифікували історію України, забороняли розвивати українську музику, українську культуру. Тому не досить сьогодні казати: «Україна пам’ятає — світ визнає!» Нам треба висунути гасла: «Геть хамів-шовіністів з української землі!», «Геть «п’яту колону!», «Ганьба прислужникам імперської ідеології!», «Державну мову України визначають українці, а не її поневолювачі!»

 Йосиф Сірка

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...