Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

Не даймо загинути Надії!

Автор:

|

Квітень 14, 2016

|

Рубрика:

Не даймо загинути Надії!

Надія Савченко

Перехід Надії Савченко на сухе голодування небезпечне не тільки руйнуванням її здоров’я, але й може призвести до смерті. Незаконно викрадена з України, оскаржена сфабрикованими звинуваченнями у фіктивному вбивстві, засуджена заангажованим судом українська льотчиця пережила принизливі знущання російської репресивної системи. Витримати тиск брехні на державному рівні, до якого причетні не тільки працівники російської судової системи, але й пропагандистські канали телебачення, радіо, посадовці й окремі політики, — справжнє геройство.
Сам суд над невинною жертвою став не тільки доказом брутальності та беззаконності російської Феміди, але й залежності суду від політичного керівництва країни, де одна особа вирішує не тільки глобальні питання, але й навіть долю невинної жертви.
Припущення, що українку після суду вишлють в Україну відбувати термін покарання, обміняють на когось, чи помилують виявилися пустими прогнозами. Не допомогли ні звертання світових лідерів, навіть генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Путін залишається впертим.
Він може цілому світові довести, що обіцянки росіян залишаються лише на словах (чи на папері, як у випадку з Будапештським меморандумом), а діяти він буде залежно від свого настрою.
Путін уже довів у Сирії, що він може раптово послати на фронт літаки, а потім так само раптово оголосити, що «завдання виконано» (хоча терористи «Ісламської держави» залишилися на тих же позиціях, де й були до вторгнення російських військ у Сирію). Мовляв, далі воюйте самі, бо мені вже не хочеться. Єдине, в чому Путін послідовний, то це — схід України, куди щодня спрямовуються то солдати, то зброя, щоб довести світові: «Я був у Мінську, домовлявся з Меркель, Оландом і Порошенком, але потім передумав. Якщо вам це не подобається, то…».
Тисячі звернень до Путіна з проханнями та вимогами звільнити невинну жертву з російського полону, були даремними, їх використовують лише для підтвердження «залізного» характеру кремлівського вождя. Ігнорування володарем Кремля прохань голів урядів, політиків, науковців, письменників, жінок і світових організацій свідчить про безсердечний характер випускника академії КГБ. Іншими словами — в грудях чекіста немає місця для серця, бо воно вже давно скам’яніло.
Можн[T1]а лише зі сумом спостерігати, що навіть церковні діячі мовчки обходять трагедію жінки, котра стала знаряддям у політичних крутійствах диктаторського режиму Москви. Дивує, що папа Франциск закликає католиків допомогти біженцям в Україні, але не помічає повільного вмирання Надії Савченко. А понтифік міг би нагадати Путіну, що янгол миру, який він подарував російському лідеру під час його візиту Ватикану, є і символом християнської любові до ближнього.
Українську громадянку, народного депутата, офіцера Збройних сил України, котру незаконно судили за сфабрикованими доказами, ніхто не може визволити. Бо в Росії не любов’ю до ближнього керуються, а ненавистю. Нашим же обов’язком людяності залишається — докласти усіх зусиль, аби світ знав, що Надію Савченко вбиває нелюдяна система Кремля, на чолі з її президентом, для котрого цінними є лиш мільярди в офшорних фірмах, але не життя невинної жінки.
Голодна смерть — одна з найстрашніших і тому дивно, що навіть українські політики чомусь мовчать, коли йдеться про долю Надії Савченко. Час-від-часу з’являються лише мляві звістки від Юлії Тимошенко, мовляв, вона знає, що Меркель та Обама «домовилися з Путіним» про звільнення льотчиці. Але це повідомлення скоріше мало б показати обізнаність п. Тимошенко зі справами депутата від її партії, ніж реально чимось допомогти їй. Насправді Кремль просто чекає, що протести щодо українки зійдуть нанівець.
Мовчання найвищих українських посадовців у час, коли мали б лунати звертання до всіх голів світу з проханням допомогти врятувати невинну жертву російської державної брехні, є свідченням того, що їм байдужа доля цієї мужньої жінки. Тому знову вся відповідальність покладається на людей доброго серця, людей справжньої християнської любові, щоб кричати на весь світ: допоможіть врятувати невинну жертву, бо сьогодні її знищать, а завтра ви самі станете кандидатом на «зрадника й убивцю».
Українська влада впродовж двох років вже могла назбирати і сотню російських справжніх вбивць, аби торгуватися з Кремлем. «Панамські папери» засвідчують, що більше 200 млрд USD, які пройшли через офшорні фірми російських посадовців і наближених до Путіна людей, є сумою, що переконує: людське життя для цієї кліки не має жодного значення. Російські війни в Чечні, Грузії, Молдові, Україні, Сирії є доказом того, що Москва ніколи не переймалася людськими втратами.
Від нас усіх залежить, щоб не піддатися згубному впливові Кремля та його володаря ставитись до людей лише як до знаряддя зміцнення своєї влади. Нам слід щодня повідомляти весь світ про кричущий злочин російського суду, що вбиває перед обличчям цілого світу жінку-патріота, котра готова навіть на смерть заради правди. А саме правда є найбільшою небезпекою для кремлівського режиму, який годує власне населення і світ неймовірною брехнею!
Впадає в очі факт, що ісламські терористи вдаються до дій саме тоді, коли поширюється інформація про незаперечне збиття малайзійського літака російською ракетою. Вбивають людей у Бельгії, коли світ вимагає від Кремля звільнити Надію Савченко. Дуже можливо, що Путін керує і кількома сотнями із 2,5 тис. російських ісламістів, які «добровольцями» опинились у лавах бойовиків «Ісламської держави». Зрештою, щоденне порушення режиму тиші російськими та проросійськими бойовиками на сході України також вимагає від пропагандистів скерувати увагу світу на Сирію, Францію, Бельгію, чи деінде, бо ж мінські угоди вимагають миру.

Йосиф Сірка

До слова
Віра Савченко, сестра утримуваної в РФ української льотчиці, звинуватила політиків у піарі щодо Надії, і відсутності реальних кроків, спрямованих на її звільнення. «Треба спочатку забрати людину, а потім розповідати, що вона через тиждень буде. Забирайте, а потім будете селфі робити», — обурилася сестра української героїні.
За її словами, домовленості про звільнення народного депутата України з російського слідчого ізолятора (СІЗО) зірвалися. «Поки політики формують коаліцію, зірвалися домовленості про головну цінність Європи — людське життя! Порошенко, Путін, поверніть Надю!» — закликала Віра Савченко. У коментарі агенції «Інтерфакс-Україна» вона уточнила, що мова йде про зрив домовленостей про звільнення її сестри з російського СІЗО.
Сама ж Надія, котра відновила сухе голодування ще 6 квітня ц. р. і наполягала, щоб доступ до неї мали лише українські чи європейські лікарі, «попросила російських медиків взяти аналізи, бо ніяких німців та українців не дочекаєшся».
Консиліум лікарів не знайшов критичних відхилень у стані здоров’я української льотчиці Надії Савченко. Фахівці цивільної охорони здоров’я, що ввійшли в консиліум, заявили, що бранка може залишатися під вартою, під наглядом лікарів. «За результатами проведеного огляду та клініко-інструментальних досліджень лікарський консиліум оцінив стан здоров’я Надії Савченко як задовільний, екстренної шпиталізації вона не потребує», — повідомили російські медики.
Своєю чергою, заяву Віри Савченко спростував Ілля Новиков, адвокат Надії. «Перемовини про її звільнення не зірвані, а тривають, і вони зовсім не в глухому куті. Не втрачаємо холоднокровності, чекаємо, що буде далі», — заявив він. Крім цього, правник прокоментував заяви Москви про те, що у Путіна нібито не знають, чи справді ув’язнена Савченко голодує. «У Кремлі чудово знають про стан здоров’я Савченко. За інформацією мого колеги Миколи Полозова, в неділю Надію відвідувала не хтось, а Ірина Ларіонова, дама з центрального апарату Федеральної служби виконання покарань РФ, відповідальна за медичні частини. Її туди не начальник СІЗО Калганов викликав, а прислали «згори». Дуже вони переймаються, як би з їхнім цінним активом не сталося чогось непоправного», — зазначив адвокат.
З’явилися новини і щодо двох інших незаконно засуджених українців. Олегу Сенцову й Олександру Кольченку нарешті було офіційно підтверджено їхнє українське громадянство. Політв’язні, котрі проживали до арешту на території Криму, просили вважати їх тільки українськими громадянами. Після анексії Криму вони були визнані громадянами РФ, оскільки в установлені терміни «офіційно не заявили про відмову від російського громадянства», але й «не зверталися зі заявою на оформлення російських паспортів і, відповідно, таких паспортів не отримували».
Елла Памфілова, колишня Уповноважена з прав людини РФ, а тепер — голова Центральної виборчої комісії, у листуванні з компетентними російськими органами наполягала, посилаючись на постанову Конституційного суду РФ, що п. Сенцов і п. Кольченко залишаються громадянами України незалежно від наявності у них громадянства РФ, «гіпотетично набутого на підставі договору». «На підставі вищевикладеного, наявність українського громадянства п. Сенцова і п. Кольченка ні у кого не викликає сумніву», — повідомила вона.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...