Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 20, 2018

Надія залежить від нас — підтримаймо її!

Автор:

|

Липень 30, 2015

|

Рубрика:

Надія залежить від нас — підтримаймо її!
Олег Вайда під час діалізу. Липень, 2015

Олег Вайда під час діалізу. Липень, 2015

Олег Вайда належить до числа тих українців, котрих примхлива доля переслідує ще й сьогодні. Після Другої світової війни дідусь Олега з малотнім сином були змушені залишити споконвічні етнічні українські землі в Карпатах, які відійшли до Польщі. Родина Вайдів була змушена залишити все, що напрацювали поколіннями їхні предки впродовж століть. Довелося починати нове життя на землях, які були так далеко від рідних Карпат.
Опинилася родина Вайдів на півдні України, в Херсонській області, де 1969-го й народився Олег. Для людей, котрі виросли в горах, жити в степу — дивно та незвично. Вони й досі мають потяг до гір, за якими тужать. Та не тільки це привело Вайдів у Крим, де вони осіли на постійно. Батько ше дитиною, перед 1947 роком, зазнав переслідувань польскої Армії крайової. Тоді хати українців спалювали, людей убивали та переслідували. Дитина після ночувань у снігу, в холоді та голоді, захворіла на запалення легенів. Пізніше це відбилилося на його здоров’ї вже у дорослому віці.
Родину Вайдів у Криму очікували ще більші випробування. Батько через два тижні після поселення в Криму раптово помер у віці 34 років! Мама залишилася вдовою у 29 років із двома дітьми — Олегові було п’ять із половиною, а старшому синові Олександрові — сім років. Олег вважає, що вивести в люди двоє дітей було для мами великим випробуванням. Зокрема важко було від дня смерті батька 1975-го й до 1980 року, коли хлопці вже могли хоч чимось допомагати матері.
Середню школу Олег закінчив у Криму, після цього вступив у Харківський авіаційний інститут ім. Жуковського, на факультет літальних апаратів. Його спеціальність — інженер-конструктор двигунів на рідкому паливі для ракетно-космічної техніки. Навчання юнак закінчив 1992-го.
Під час студій він зустрів свою майбутню дружину Людмилу, з котрою одружився, ще будучи студентом. Через кілька років у молодого подружжя народилася донька Вікторія, зараз вона ще навчається.
Події Майдану 2004-го й Євромайдану 2013-2014 рр. цілковито полонили Олега. Поява добровольчих загонів та опір імперським бойовикам посилили віру п. Вайди у незалежне європейське майбутнє України. Щоб допомогти відновити Збройні сили України й допомогти озброїти добровольців він пожертвував усіма своїми заощадженнями. Родині залишилася лише зарплата.
Олег знає, що коли б Україна жила у мирі, то він міг би заробляти краще, купувати ліки та готуватися до трансплантації нирок. Підступна недуга майже знищила ще молодого віку чоловіка. Завдяки вчасній допомозі в одній із київських лікарень, вдалося за посередництвом діалізу впродовдж двох тижнів «промити» кров Олега. Зараз він уже може два-три дні на тиждень працювати й їздити тричі на тиждень до лікарні на діаліз.
Законодавство в Україні стосовно трансплянтації ще має великі недоліки, бо не дозволяє використати нирку від нерідного донора. Поїздка за кордон, аби там «придбати» нирку, пов’язана з великими фінансовими витратами. В Білорусі, чи Туреччині, наприклад, така операця коштує 60 тис. USD. І саме гроші є найбільшою проблемою для Олега та його родини.
Сім’я Олега, яку путінська Росія не тільки розділила (мати та брат живуть в окупованому Росією Криму), але й знищила їхню економічну самодостатність. Бо родина щодня бореться за своє виживання. Олег не має родичів на Заході, хто б міг якось допомогти, але має друзів у Канаді, котрі його знають як надзвичайно чесну, працьовиту та сумлінну людину. Саме друзі вирішили звернутися до широкої громадськості, щоб допомогти Олегові Вайді зібрати кошти, які б уможливили йому придбати хоч одну нирку, позбутися щоденного вживання дорогих медикаментів та діалізу крові, бо вони не лікують, а лише віддаляють сумний кінець.
Олег — надзвичайно скромна та горда людина. Він ніколи не попросив би фінансової допомоги, бо вважає, що чоловік має сам бути здатним заробити стільки грошей, скільки потребує. Справа в тому, що в мирні часи, може, йому б це і вдалося, але неоголошена Росією війна Україні забрала в багатьох не тільки можливість на працю, але й життя. Страхіття війни пережили прабатьки та батьки Олега, а зараз і він сам відчуває тягар чергової війни на українських землях, в українських родинах, яку цього разу почав півночно-східний сусіда, який себе навіть «близьким родичем» називав.
Сподіваємося, що друзям Олега Вайди вдасться знайти чутливі та щирі серця, щоб зібрати гроші на операцію, яка б допомогла врятувати життя Олега, Людмилі — чоловіка, Вікторії — батька, а Україні — вірного патріота. Олег не здається, в його планах — впорядкувати український цвинтар у селі Криве, звідки змушені були виїхати його предки. Бо вважає, що ця пам’ятка про українців у Польщі має залишитися для майбутніх поколінь. Зібрані численні архівні матеріали про село Криве й околицю він сподівається видати окремою книжкою, якщо дозволить здоров’я, бо це, вважає він, дуже важливо для нашої історії.
Щоденні повідомлення речника антитерористичної операції про поранених і вбитих українських воїнів викликають у нас не тільки біль душі та серця за кожну жертву, але й створюють почуття безпорадності у боротьбі з бандитами й їхніми нелюдськими злочинами на сході України. На жаль, ми живемо у світі, в якому не панує справедливість без убиць, злодіїв та різних негідників, але цей світ вимагає від нас активності за своїми можливостями.
Загиблим уже не допоможемо, зате можемо допомогти тим, кого ті жертви та герої залишили — малим сиротам, молодим вдовам, страждаючим матерям, родичам. Бо це за їхнє майбутнє загинули герої.
Хвороби, на жаль, не вибирають собі бандитів, котрі зі зброєю в руках убивають наших патріотів, мирне населення та дітей замінованими полями, ракетними обстрілами сіл і міст, руйнуванням країни. Недуги чомусь часто вселяються в людей, котрі живуть і працюють для загального добра, у патріотів, котрі жертвують своїм здоров’ям та матерільною підтримкою заради майбутнього країни. Під важкі випробування на стійкість та віру потрапив не один із наших патріотів, до числа котрих належить Олег Вайда. Допоможімо йому в можливості придбати здорову нирку, з якою пов’язана його надія дожити до вільної та цивілізованої України, задля якої він не скупився своєю підтримкою під час Майданів та своєю громадською активністю.
Українці кажуть, що гуртом можна й вола звалити, а ми можемо гуртом допомогти Олегові придбати надію на здорову нирку, надію на життя.
Ви можете запитати, чому я вирішив допомогти Олегові? Майже дев’ять років тому я втратив сина Володимира, котрий загинув унаслідок автокатастрофи. Йому було стільки ж років, скільки зараз Олегові. Знаю, які страждання пережила осиротіла родина, як бракує батька трьом дітям, котрі залишилися, й онукам його також буде бракувати. Знаю, що Олег із дружиною та донькою живуть у повній гармонії та любові, тому докладаю зусиль, аби запобігти траґедії родини Олега Вайди, як це трапилося з моїм сином.
Пожертви на фонд Олега просимо вносити на рахунок Олегa Вайди 69990 (Oleh Vajda — нирка для Олега), Buduchnist Credit Union, Toronto, Canada.

Йосиф Сірка

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...