Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 21, 2020

На Волл-стріт — ейфорія

Автор:

|

Квітень 25, 2013

|

Рубрика:

На Волл-стріт — ейфорія

У І кварталі ц. р. на Фондовому ринку на Волл-стріт панувала ейфорія, яка в березні набрала особливого галасу, привертаючи до себе увагу всього фінансового світу. Усе почалося 1 березня. Того дня індекс Dow Jones злетів угору на 35,17 пункту й зупинився на висоті 14089,66. Нібито нормальна подія, адже він постійно то підвищується, то знижується. Однак цього разу він звертав на себе увагу тим, що наблизився до рівня, на якому востаннє перебував 5 жовтня 2007 року. Уже тривалий час гендлярі акціями на Волл-стріт нетерпляче очікували, коли цей індекс нарешті сягне своєї попередньої «могутності». Пізніше поясню, чому слово «могутності» я взяв у лапка. 

Довго чекати не довелося — неминуча подія сталася на два робочих дні пізніше, 5 березня. Того дня індекс стрибнув угору аж на 125,95 пункту, сягнувши 14253,77, і після трьох днів зростання, переконливо перетнув рекордну межу п’ятирічної давності. Встановлення якогось рекорду, звісно, супроводжується своєрідним психологічним піднесенням, що часом стає поштовхом до нових рекордів. Так було й цього разу.
Ніхто не мав сумніву, що раніше чи пізніше індекс Dow Jones сягне рівня, на якому був неповних шість років тому, ще до початку фінансової кризи та Великої рецесії, спричиненої тією ж фінансовою кризою. Однак ніхто не сподівався, що починаючи з 1 березня відбудеться щось неочікуване. Тим чимось було десятиденне безперервне зростання індексу Dow Jones. Така подія востаннє мала місце в листопаді 1996-го, тобто 12 років тому. Такі події трапляються дуже рідко. Тому цей ланцюг десятиденного зростання індексу був більшою сенсацією, аніж досягнення попереднього рівня 2007 року. Саме це спричинило неабияку ейфорію на Волл-стріт. У фінансових рубриках різних газет і у фінансових новинах на телебаченні з кожним днем ця подія в міру того, як вона розвивалася, набувала щораз більшого резонансу.
Десятиденне зростання індексу закінчилося 15 березня — того дня індекс зазнав зниження на 25,03 пункту. Дехто дивувався, чому це сталося саме 15 березня, з огляду на те, що на день раніше було зафіксовано найнижчу кількість звільнень із роботи — тільки 332 тис. — і зголошення на одержання виплат із безробіття 2013-го.
Ейфорія на Волл-стріт 15 березня не закінчилася. Після десятиденного зростання індексу до кінця березня залишалося ще п’ять днів, коли він підвищувався, і п’ять днів — коли падав. Останнім днем торгівлі акціями в березні був четвер 28-го. Того дня був установлений іще один рекорд, котрий належав іншому індексу — S&P 500, який тоді ж зріс на 6,34 пункту, сягнуви позначки 1569,19 і перевищивши на 4,04 пункту свій попередній рівень, встановлений 9 жовтня 2007 року.
Нарешті, звернімо увагу на ще одну обставину. Упродовж трьох місяців, що становили І квартал ц. р., індекси Nasdaq, Dow Jones і S&P 500 зросли кожен на більш ніж 11, 10 і 9 %, відповідно. На початку року були прогнози, що знадобиться цілий 2013 рік для осягнення таких потужних результатів. Тому цей період не назвеш інакше, як часом великої ейфорії. Дещо подібним, але не зовсім, був період на Волл-стріт 2007-го, до початку фінансової кризи, якому п. Ґрінспан, тодішній президент Ради Федеральної резервної системи (ФРС), дав назву irrational exuberance.
Мабуть,ніхто не має сумніву, що таке драматичне зростання цін на фондових ринках щедро винагородило чимало інвесторів, які збили собі значний капітал. Скористали із цього, загалом, ті, хто мав капітал, хто займався інвестиціями, хто відважився на ризик. Також скористали й ті, хто працює та вкладає свої заощадження на рахунок 401-К. Не принесло користі це драматичне зростання цін на фондовому ринку тим, хто покинув інвестування після фінансової кризи, зазнавши тоді великих втрат, і зі страху не повернувся до інвестування в equity. Не пощастило й тим, котрі зберігають свої заощадження в державних бондах, у термінових депозитах чи прямо на ощадних рахунках у банках, одержуючи мізерний відсоток від своїх вкладів. Згадую про ці речі тут дуже побіжно, бо вони не є темою цього допису. Додам тільки те, що колись, не ризикуючи торгівлею на фінансових ринках, можна було вкладати гроші в CD і одержати гарний прибуток у вигляді дивідендів. Тепер наші заощадження в банках дають нам незначні прибутки. Ми, радше, допомагаємо нашими вкладами банкам вийти з фінансової скрути, яку ті самі спричинили.
На початку я згадав, що всі очікували дня, коли фондовий ринок нарешті дійде до своєї передкризової «могутності», якою пишався перед тим. Він її ніби осягнув у березні. Але коли звернути увагу на те, що внаслідок інфляції номінальна вартість американського долара занизилася на 13 %, то ледве чи можна говорити про те, що нинішня сумарна вартість фондового ринку має ту вартість, що й колись. Тому не дивуймося, коли дехто каже, що зараз Америка – не така, якою була раніше. Є в цьому твердженні чимало правди, бо сьогоднішній долар не купить того, що купував учорашній.
У нас є гарна приповідка: «Дзбанок до часу воду носить». Якось відірветься вушко або відпаде дно, і він — уже до нічого. Ця приказка пригадалася мені в перший квітневий тиждень, коли почали з’являтися повідомлення про те, як, під економічним оглядом, закінчився І квартал ц. р., зокрема його третій місяць — березень. Не були ті повідомлення веселими. Після їх оголошення прийшло отверезіння, відчуття приголомшення, і замість ейфорії на Волл-стріт із більшим наголосом і притиском почали ширитися міркування про те, що фондовий ринок перебуває напередодні «поправки». Це навіть може статися вже наступного тижня, який започаткує повідомлення про прибутки й обороти великих корпорацій і компаній. Частково все залежатиме від того, якими ті прибутки будуть. Першою корпорацією, що повідомлятиме про свої прибутки, буде ALCOA. Вона може розчарувати, бо алюмінієва індустрія мала останнім часом чимало клопотів. У будь-якому разі, як про це говориться, корекція на Волл-стріт — питання часу, а не те, чи вона прийде.
Пригляньмося до деяких економічних показників, що були опубліковані першого тижня квітня. 1 квітня Institute For Supply Management оприлюднив свій ІSM-індекс, у котрому звітувалося про рівень купівлі в березні на використання в усіх галузях економічної діяльності. Було сподівання, що він опиниться на рівні 54, а тим часом він сягнув тільки 51,3 (число 50 становить переломну межу — вище за 50 означає, що економіка зростає, а нижче — сповільняється). Висновок такий: економіка в березні скоротила свої потреби в купівлі на 2,7 пункту, а це означає, що її активність ішла на спад.
3 квітня був опублікований вужчий показник ІSM, котрий стосується тільки галузі послуг і містить виробничий сектор економіки. І знову були передбачення, що він буде на висоті 55,8 пункту, а тим часом сягнув позначки 54,4. Один і другий показники Інституту управління поставок — дуже важливі. Вони свідчать про те, у якому напрямку розвивалася економічна активність «учора» та чого можна очікувати «завтра».
Щочетверга Міністерство праці подає інформацію про кількість звільнень із роботи за тиждень, що минув, і про зголошення на одержання виплат із безробіття. 4 квітня було повідомлення про тиждень, який закінчився 29 березня. Інформація виявилася дещо шокуючою. Передбачалося, що роботу втратять 347 тис. робітників, а тим часом кількість звільнень сягнула 385 тис., тобто на 38 тис. більше. Дехто вважає, що останній робочий тиждень березня був неповним, оскільки багато підприємств не працювало, бо була Велика п’ятниця перед святкуванням Великодня, і що звільнень могло бути більше. Інші вважають, що могло статися навпаки.
Першої середи кожного місяця (цього разу це було 3 квітня) приватна установа Automatic Data Processing (ADP) публікує репорт про кількість створення економікою нових робочих місць за місяць, що минув, у цьому випадку — у березні. Передбачалося, що їх буде 200 тис., а тим часом їхня кількість ледве сягнула 158 тис. Через два дні Міністерством праці був опублікований офіційний показник про кількість створених нових робочих місць. Спочатку були передбачення, що це число складе 200 тис. Після оприлюднення ADP показника, деякі економісти почали занижувати свої передбачення до позначки між 150 і 175 тис. До речі, показник Міністерства праці опрацьовується таємно, його офіційно оголошують о 8.30 ранку за нью-йоркським часом. Коли його оприлюднили, він виявився відром холодної води на голови економістів і різних експертів. Під час трансляції фінансових новин по телебаченню кореспондентам на кілька секунд ніби відібрало мову, бо, почувши таке повідомлення, вони не знали, що казати. Усі були приголомшені, коли почули, що в березні економіка створила лише 88 тис. робочих місць. Країні треба створювати близько 125-150 тис. нових робочих місць на місяць, аби тільки забезпечити тих, хто досягає працездатного віку та вступає до лав робочої верстви суспільства.
Водночас, тоді було оголошено, що рівень безробіття знизився зі 7,7 до 7,6 %. Це також дивувало. Як же так, що рівень безробіття знизився, якщо економіка не створює бажаної кількості робочих місць? Економісти пояснюють таку ситуацію тим, що уряд має свій метод опрацювання звітів, а ще більше погоджуються на тому, що велике число працездатних осіб просто припинило шукати роботу. Відомо, що таких осіб Міністерство праці не включає до списку безробітних.
Можна було сподіватися, що після таких показників за місяць березень ейфорія на фондовому ринку закінчиться, і водночас не можна дивуватися, що на «економічному фронті наступить приголомшення». Фондовий ринок у п’ятницю зазнав поразки, однак не надто значної. Більшої поразки він зазнав на два дні раніше, коли був опублікований звіт ADP. Індекс Dow Jones ще перебуває на рекордній території, але S&P 500 утратив цю перевагу. Wall Street Journal у номері за 6 квітня з приводу кількості створених робочих місць помістив статтю під заголовком Stocks rattled by Ugly Jobs Report.
Важко передбачити, як поведеться фінансовий ринок упродовж найближчих днів. Можна бути певним, що коментатори й економічні оглядачі надалі говоритимуть, що американська економіка перебуває в процесі розвитку, однак цей розвиток дещо сповільнився у зв’язку з проблемами в Європі, Китаї, Японії та Північній Кореї. Може, воно й так, але такі твердження ми чуємо протягом кількох місяців, а то й років. Саме такі оцінки використовуються для того, щоби Рада ФРС продовжувала дотеперішню монетарну політику, відому як easy money. Таку монетарну політику найбільше любить ніхто інший, як Волл-стріт. А про неї дехто каже, що це — повітряна кулька, яка одного дня лусне, і з неї дихне інфляцією.

Лука Костелина

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply