Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 1, 2020

Митрополит московської церкви в Україні та коронавірус

Автор:

|

Квітень 01, 2020

|

Рубрика:

Митрополит московської церкви в Україні та коронавірус
Настоятель Києво-Печерської лаври Павло

Звернення представників різних суспільних груп Росії, серед яких є й відомі письменники, вчені та різні опозиціонери, свідчить про те, що в імперії Путіна про коронувірус та його небезпеку людей інформують недостатньо. В час, коли вже майже на всіх континентах люди дізнаються про справжню загрозу цієї небезпечної епідемії, російськомовні українці, котрі надають перевагу пропаґанді Кремля в Україні, залишаються в зоні ризику.
Найкращим прикладом цього стало звернення настоятеля Києво-Печерської лаври митрополита Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Павла до вірян. Він розкритикував українську владу за заклики обмежити релігійні обряди під час карантину через поширення коронавірусу. Натомість у своєму зверненні до вірян батюшка закликав часто відвідувати церкви, оскільки причиною спалаху коронавірусу, на його думку, «є людський гріх».
Доказом фальшивого судження митрополита Московського патріархату в Україні є його заклик до причастя родин із дітьми, а вірус він бачить як «кару Божу» за гріх, який треба спокутувати. Зрештою, й «матірна» церква МП в Україні, та що в Москві, також висловилася: заборону масово відвідувати церковні обряди вона оцінила як «антиконституційну».
Запрошувати людей до церкви в час, коли, не лише по всій Європі забороняють більші скупчення людей, але й і в самій Україні, — злочин проти вірних, котрі вже, за старою звичкою, вірять духовній особі більше, ніж якомусь політикові. Молдовські паломники до Почаївської лаври поплатилися за таку довіру до російської церкви, заразившись інфекцією. На жаль, терпітимуть не попи, котрі їх намовляли, а наївні віруючі
Російської православної церкви (РПЦ) в Молдові, Україні та деінде, де дотримуються російської традиції, коли головою церкви був цар. Царів замінили президенти, котрі вважають, що російські православні повинні служити насамперед державі-імперії. Тому й цілі московської церкви полягають не у служінні християнському вченню, яке проповідує принципи: люби до ближнього свого, як себе самого; не вбивай; не кради тощо, які вчать людей бути ввічливими, чесними, добродійними, справедливими, але у послушності до влади. Тобто: до царя, що генсека, або президента.
Звісно, декому важко переорієнтуватися на інші людські взаємини, якщо 70-річна система доводила, що маєш, якщо вкрав, або збрехав. При тому не варто забувати, що Російська імперія від самого початку свого існування трималася на фальшивій історії, на зневажанні не тільки інших народів і національностей, на крадіжці історії та церковної влади, але й на фальшивій церковній політиці, яка полягала у повному підпорядкуванню цареві, а потім генеральному секретареві компартії, а згодом і президентові.
Діячі РПЦ досі не зізналися своєму «церковному стаду», що насправді вони — неканонічна церква, бо навіть за понад 300 років після проголошення Російської імперії томосу, який би засвідчив їхню канонічність, так і не отримали. Заманений царем Годуновим Вселенський патріарх Ієремія ІІ Транос після піврічного насильного тримання в Москві 1559-го був змушений підписати згоду на надання митрополитові московському титулу патріарха, томосу цар не вимагав, бо, певно, про нього і не знав. Цікаво, що ніхто з церковних діячів Московії участі у перемовинах зі Вселенським патріархом не брав. З проголошенням Всеросійської імперії (замість Московської держави), яку пізніше перейменували в Російську, церква була підпорядкована державі —1721 року інститут патріарха православної церкви скасували і створили колегіальний церковний орган — Святійший синод. Головою цієї державно-церковної канцелярії проголошувався імператор, а «всевидючим оком», що безпосередньо керував цим канцелярським відомством, був обер-прокурор, котрого призначав імператор. Також Петро І створив так звану Таємну канцелярію, що виконувала, по своїй суті, функції інквізиції.
Якщо патріархія РПЦ 1917-го після 200 літ відновили, то зі смертю її патріарха Тихона вона «загубилася» у вирі революційних переслідувань усього, що було пов’язане з релігією — розстрілах духовенства та численних арештах, конфіскації церковного майна тощо. 1943 року патріархат РПЦ відновив Сталін, котрий знав, що німці релігію не забороняють. Та Сталін надав патріарха не з любові до людей, але задля того, щоб з Російської православної церкви зробити філію КДБ. Таким чином, РПЦ фактично перетворювалася на окремий державний орган СРСР, а до чого воно призвело, бачимо й сьогодні в поведінці не тільки вищих представників РПЦ у Росії, але й у її «доньці» — УПЦ МП. Для представників цієї церкви важливі не душі православної пастви, а зміцнення «русского міра», далекого від християнської любові до ближнього.
Тож не лише мова відрізняє вірних РПЦ в Україні від вірних Православної церкви України (ПЦУ), але й проповіді московських попів, для котрих «отечество» (Московія), цар і Сталін залишаються понад усе. Вони не звертають увагу на вбивць, котрі щодня полюють на своїх «братів» на сході України, не кажуть правду вірянам про те, що в Україні єдиною канонічною православною церквою є ПЦУ. Зрештою, вводять в оману вірних навіть фальшивими твердженнями про небезпечний вірус, що підтвердили найвищі представники МП у Києво-Печерській лаврі.
ПЦУ та Українська греко-католицька церква, їхні предстоятелі та духовенство поставилися серйозно до небезпечного коронавірусу й уживають заходів, як допомогти людям українською мовою, що й відрізняє ці церкви від РПЦ. Наступ Путіна на Україну через твердження, що, мовляв, українці та білоруси є «носіями російської мови» та твердження митрополита Павла МП про українську мову як «неугодну Богу», є прямим виконанням вказівок кривавого диктатора Сталіна, які «гідно» виконує «вічний» президент Росії Путін.
Чи сприяє українська мова лікуванню та запобіганню від корона вірусу, сказати не можна, але стовідсотково можна стверджувати, що саме від вірусу путінської ідеології вона врятує не лише окремих українців, але й усю країну. Якщо українці зрозуміють, що українська мова для їхнього існування важливіша від лікування від усіх вірусів, то позбавлять кремлівського диктатора арґумента про нацистський принцип призначати «соотечественніків» через мову старо-нової імперії.
Імперський ворог намагається будь-якими шляхами утримувати напругу в Україні — то через мову, через церкву, через комуністичних ідолів, через дії олігархів, через щоденне полювання на українців на лінії розмежування (на сході України), через вигадки незрозумілих «платформ». А все почалося зі «захисту російськомовних» ще 2014-го, що забрало вже майже 14 тис. життів, яких не врятувало навіть те, що багато з них спілкувалися мовою аґресора.
За 29 літ цей фактор досі не оцінений в Україні, в чому нас переконують навіть найновіші депутати, котрі, використовуючи мову ворога, стають щоденною загрозою для наступної «гуманітарної» аґресії на танках імперських «хрестоносців русского міра». А це значно небезпечніше за всі віруси вкупі, бо це смертельно для всіх українців.

Виноси:
Запрошувати людей до церкви в час, коли, не лише по всій Європі забороняють більші скупчення людей, але й і в самій Україні, — злочин проти вірних

Діячі РПЦ досі не зізналися своєму «церковному стаду», що насправді вони — неканонічна церква, бо томосу, який би засвідчив їхню канонічність, так і не отримали.

Якщо українці зрозуміють, що українська мова для їхнього існування важливіша від лікування від усіх вірусів, то позбавлять кремлівського диктатора арґумента призначати «соотечественніків» через мову старо-нової імперії.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply