Новини для українців всього свту

Saturday, May. 30, 2020

Ми ніколи не були одним народом!

Автор:

|

Травень 13, 2020

|

Рубрика:

Ми ніколи не були одним народом!

Швець, знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся!
Григорій Квітка-Основ’яненко

Мені зразу пригадалося вище наведене прислів’я з оповідання класика української літератури в оповіданні «Салдацький портрет», коли прочитав ганебний вчинок українських спортовців у боксі Усика та Ломаченка. Ці два боксери, після повідомлення про їхню участь у російському документальному фільмі «Здрастуй, брате! Христос Воскрес!», у якому розповідають про дружбу з російськими спортсменами і розмірковують про те, що «ми один народ», показали якою підступною є російська пропаґанда у використанні недосвідчених і неосвічених людей.
Коли б я почув сказане не «юнаками» України, але від 60-80 річних, то міг би пробачити їхнє неуцтво, бо ж ця вікова категорія людей ніколи не мала можливости прочитати правдиву історію України, окрім імперської редакції. Це покоління зазнало «вливання» шовіністичної ідеолоґії, твердження про совєтський народ, а будь-який прояв зацікавлень національною історією карався: це не тільки знищені в 1930-х рр. українська автокефальна і греко-католицька церкви, але й вся українська мисляча інтеліґенція, а незаперечного великого українського історика М. Грушевського «підвищили» жити до Москви, де й не дали довго прожити.
Та і про 1960-ті роки ровесники цих двох непересічних спортовців могли скупо довідатися лише через гучну справу Віктора Медведчука, «адвоката» Василя Стуса (в художньому фільмі про поета), який далі впливає навіть на таких, які повинні б уже знати історію своєї країни. Твердження про один народ з москалями та ще й неправдиве твердження Ломаченка про його «життєвий» досвід мені нагадують пояснення мого тестя внукові на питання: чому пса звуть Боксером? Тесть відповів: Тому, що боком с….
Саме це пригадалося, коли послухав світових боксерів про один народ — Московії і Руси-України, про одну православну віру (звичайно, Московського патріархату), про одну країну без кордонів. Невже ж вони справді не знають, що окупанти в Криму та на сході України, а Крим не Божий, бо Господь його довірив Україні, а Росія його окупувала і анексувала, щодня на російсько-українському фронті окупанти полюють і безкарно калічать та вбивають невинних українських солдат, які стоять на сторожі, щоб решта населення України могла жити, працювати, їздити по світі, включно з боксерами?
От, шановний читачу, почитайте пояснення-твердження 32-річного (!) вихідця з Одеської области (місто Білгород-Дністровський): «Я не можу просто перестати з ними спілкуватися, бо мені сказали, що це країна, яка воює з моєю країною. Це не вкладається у моїй голові. По суті ми є одним народом. Я з дитинства, коли ріс, для мене не було поняття Росія, Україна, Білорусь, що це інші люди, що це інша країна, що це кордони якісь. Я весь час думав, що ми — єдиний народ, що православні християни всі. Ми живемо всі на одній землі».
А зараз подумайте: Василькові Ломаченку, який народився і жив у Білгород-Дністровському з 1994-го, було шість років, коли пішов до школи вже в суверенній і незалежній Україні, а через десять літ він уже зазнає перший успіх на боксерському рингу. І з того часу до сьогоднішнього дня його боксерські успіхи зростають — олімпійський, світовий чемпіон! Українці за той час перетворилися на політичну націю, яка вперше за свою історію об’єднує у своїх межах різні конфесії, більшість яких стоїть на позиціях незалежної України. Мимо волі, виринає питання, в якій країні виростав хлопець? Невже ж він не знає, що в Україні не всі православні — Московського патріархату?! І не всі є християнами — є магометани, євреї та різні інші релігійні групи?!
Трохи іншим шляхом до слави йшов другий герой російського фільму, відомий світові Олександр Усик, який всього на один рік старший за Ломаченка. Він також «змужнів» уже в Незалежній, але в Криму. На жаль, і він не подумав, до якої пропаґанди його використали і не зрозуміло, коли він «їв із одної миски» з нашими ворогами. «Ми з хлопцями, які живуть у Москві, тренувалися, їли кашу з однієї миски, пили чай з однієї чашки, а зараз бачите, хтось ділить портфелі, а я маю ділити дружбу з цією людиною?»
Незнання історії країни, в якій ти живеш, яку ти репрезентуєш у світі, небачення щоденних жертв від так званого «брата і одновірця» є свідченням того, що в Україні недостатньо вчать власну історію у школі, що спричинює те, що навіть такі знаменитості, якими є чемпіони світу Усик та Ломаченко стають жертвами російської антиукраїнської пропаґанди, яка базується на «історикові» Путіну. Звичайно, тут «вилізло шило з мішка», що у фільмі показали через «попередження» самого правлячого архієрея Київської єпархії Російської православної церкви в Україні Онуфрія: «Націоналізм — це коли людина зосереджується на земному. Націоналізм доходить до того, що ділить родину. Один брат вважає себе кращим за іншого… Патріоти — це ті, хто любить батька і матір, і Бога». Та цей «теоретик» не дає пояснень, яким чином може мати «один народ» націоналізм (звичайно — український) і шовінізм (зрозуміло — російський)?
Отже, націоналізм тут — ні пришите, ні залатане, бо якщо вже згадувати, то потрібно було згадати російський імперський шовінізм, який аґітує «братством і одною вірою, канонічною церквою та мовою», але досі не признався ані російський патріарх, ані його ієрарх в Україні, що Московський патріархат в дійсності неканонічний і діє без томоса, який отримала Православна церква України і тим стала єдиною канонічною православною церквою на всій території.
Відомий український письменник Леонід Мосендз (1897-1948) ще перед смертю визнавав, що «до 1918 року я був російським (не малоросійським) патріотом і «за один місяць з мене був український націоналіст. Бо, прочитавши історію Грушевського, доти незнану мені, я захлиснувся від величі того народу, з якого пішли мій дід, моя мати, мій батько, серед якого жив, виріс і якого доти не смів знати я». Може, українські силачі, яких використовує кремлівська пропаґанда та московська церква поглибляться у вивчення своїх коренів, щоб не твердити чужі вигадки.
Мосендз — науковець, поет і письменник, боєць армії УНР та УПА — прожив більшість свого життя в еміґрації і до історичних джерел не міг дістатися так легко, як це можна зробити сьогодні. Громадяни сучасної України мають можливість не тільки в численних бібліотеках, але й через Інтернет довідатися правду про країну, в якій живуть. А безвідповідальні твердження вихованців України на 30-му році її існування є скоріше ганьбою для школи, яка випустила таких учнів!
Поет, якому не прийшлося здійснити свою мрію жити і творити у рідній країні, міг би бути сьогодні не одному з нас прикладом, а його поезія є документом не продажности, синівської любові до матері-України, якої так бракує багатьом не тільки вихідцям, але й жителям перлини на нашій планеті України. Мозендз навіть після понад 70 років актуальний, зокрема, коли ворог України вигадує все новіші методи гібридної війни, використовуючи навіть спорт, чи його учасників та прихильників і масово пхає їм своє громадянство.
О, Україно! Токарівський краю!
Хай проклянуть мене синів сини,
Коли тебе на іншу проміняю,
На заклики чужої далини,
Коли земель твоїх святому диву
Скарбів душі своєї не віддам,
Коли твоїм жалям і твому гніву
Не офірую серця свого храм!

Йосиф Сірка

Виноси:
Українці перетворилися на політичну націю, яка вперше за свою історію об’єднує у своїх межах різні конфесії, більшість яких стоїть на позиціях незалежної України

Незнання історії країни, в якій ти живеш, яку ти репрезентуєш у світі, небачення щоденних жертв від так званого «брата і одновірця» є свідченням того, що в Україні недостатньо вчать власну історію

Безвідповідальні твердження вихованців України на 30-му році її існування є скоріше ганьбою для школи, яка випустила таких учнів

About Author

Meest-Online