Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

МС чи ЄС: де буде краще Україні?

Автор:

|

Листопад 03, 2011

|

Рубрика:

МС чи ЄС: де буде краще Україні?

Відомо, що вже не перший рік Україна активно «хоче» в міжнародні економічні союзи. Власне, головним напрямом від моменту отримання незалежності було визначено Європу, а першою «крупною ластівкою» стало приєднання до Світової організації торгівлі (СОТ). Але, з іншого боку, Україна — член Співдружності Незалежних Держав (СНД), і по цій лінії в неї теж є інтереси й можливості, які не варто відкидати. Російські лобісти теж не марнують часу й знову почали активно запрошувати офіційний Київ у дружну компанію Російської Федерації (РФ), Білорусі та Казахстану — Митний союз (МС).

Європейський вектор

Про «курс на Європу» в Україні заговорили ще до розпаду СРСР. Пік євро­ілюзій припав на початок 1990-х, разом із незалежністю й перетворенням Європейського економічного союзу як реґіонального економічного альянсу на політуніфікований Європейський Союз (ЄС). Саме відтоді для будь-якої української влади стали традиційними заяви про ймовірне членство в ЄС і НАТО. Щоправда, останнє подеколи «відпадало», а от про завдання приєднатися до Євросоюзу згодом почали говорити навіть комуністи.

Нового поштовху єврооптимізмові надала Помаранчева революція, коли багато хто вважав, що в Україні нарешті утвердився прозахідний курс, а Брюссель і справді був готовий піти назустріч. Але невдовзі стало зрозуміло, що жодних проривів не буде, навіть якщо президент Віктор Ющенко постійно житиме в Європі.

Ба більше, із пожвавленням світових товарних ринків у 2003— 2004 рр. ЄС поступово почав закриватися від українського імпорту. Одним із характерних прикладів є запроваджені на піку попиту захисні заходи проти металу з України. І досі на євроринки постачаються в основному українські металеві напівфабрикати, а не готова продукція.

Від запровадження зони вільної торгівлі (ЗВТ) виробники також не чекають нічого доброго. Західних ринків для української продукції вона, вочевидь, не відкриє, а ось позиції імпорту на внутрішніх ринках посиляться. За оцінкою Дмитра Олійника, голови ради Федерації роботодавців України, особливо потерпатиме від цього сегмент харчової продукції, де європейцям потрібно максимально розширювати збут. Також посилиться приплив у країну готових машин і устаткування, проти імпорту яких зараз діє низка захисних мит і інших заходів. Завдяки цьому, скажімо, автодилерам вигідно збирати автомобілі з великих вузлів на українських площах, тим самим завантажуючи автопром України. У разі ж запровадження ЗВТ, більшість захисних норм буде скасовано й в Україну хлинуть готові автівки, а власні складальні підприємства можуть занепасти. Із поставками ж на свій ринок ЄС чинить досить хитро.

Формально в рамках СОТ і ЗВТ установлено вільний рух товарів, однак років із десять тому європейці вигадали інший шлях: розширення та посилення вимог до якості імпортної продукції. Найвідомішим нормативним пакетом тут є REACH (реєстрація, оцінка й авторизація хімікатів), який реґламентує запити до хімічного складу товару. Українська промисловість багато в чому використовує застарілі технології, і за кілька останніх років сертифікацію за нормами REACH пройшло всього кілька вітчизняних заводів. За словами пана Олійника, цими та подібними до них прийомами ЄС, як і раніше, захищає власні ринки від небажаних поставок.

Водночас, організаційне зближення з ЄС може призвести до розширення фінансово-економічної підтримки з його боку, наблизити запровадження безвізового режиму й, власне, асоціативного членства як такого, що стане принципово новим етапом інтеґрації.

Варіант із СНД

Що ж до МС, то він уже запущений і набирає обертів. Наприклад, скасовано митний контроль продукції між країнами-учасницями, розпочато уніфікацію митної політики. Триває й скасування взаємних захисних заходів між учасниками. Натомість МС від свого імені запровадив дев’ять нових заходів, у тому числі проти імпорту української трубної продукції. Тим самим Росія (а саме вона й задає тон у МС) ніби дає зрозуміти: не хочете вступати — будете биті, тим більше що 40 % українського товарного експорту йде саме до країн МС, у тому числі 28,5 % — у РФ.

Утім, і без нових заходів офіційна Москва вже не перший рік бореться з поставками різної продукції з України. Показовим є приклад із трубами, проти ввезення яких до Росії вже багато років діють антидемпінґові мита, тож щороку потрібно заново домовлятися про хоча би невеликий обсяг безмитних поставок. Обмеження стосуються й інших товарних груп, скажімо, продуктів харчування. Так що нічого нового не відбулося.

Тепер звернімося до питання: а що отримала би від МС вітчизняна економіка? У числі позитивів варто згадати й те, що українці отримали би дешевший природний газ. Але наскільки дешевший — росіяни воліють не говорити.

Крім того, теоретично це — спрощення поставок української продукції на три найбільших національних ринки СНД. Але й тут є свій нюанс. Нагадаємо: й Угода про вільну торгівлю, й інші «красиві» договори із СНД і РФ діють уже доволі давно. Але росіяни в цьому випадку зробили навіть простіше, ніж європейці з їхніми реґламентами якості: запровадили механізм вилучень із ЗВТ. А, враховуючи те, що за останні роки таких вилучень зазнали десятки товарних позицій, хіба щось може завадити продовжувати таку політику й у МС, тим більше якщо зближення з ним відштовх­не від України Європу? Радше, навпаки. Разом із тим, повноцінний вступ до МС не тільки зупинив би перемовини про асоціацію з ЄС, а й відкинув би відносини з ним на рівень початку 1990-х.

Володимир Лановий, колишній міністр економіки України, вважає, що, загалом, промисловість України виграє від будь-якого зближення із МС. Особливо це стосується машинобудування, гірничо-металургійного комплексу, а також харчової та легкої промисловості. Але ефект буде короткочасним, запевняє експерт: у РФ, та й у інших країнах МС, сильні позиції внутрішніх виробників, які намагатимуться мінімізувати імпорт.

Крім того, на думку пана Ланового, збереження орієнтації на пост­радянські стандарти й «розклади» позбавляє віт­чизняну індустрію стимулу прагнути до сучасного світового рівня.

Який із цих двох зовнішніх векторів справді потрібен Україні? Тут уже, як у пісні, «думайте самі, вирішуйте самі». Може, узагалі жоден із названих вище. Зазначимо лише: хотілося би, щоб інтереси України при цьому були максимально враховані, як це обіцяє нинішнє її керівництво.

 Андрій Боярунець, ForUm

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...