Пишу цю статтю для тих наших українців, котрі вважають, що не росіяни переслідують Україну, а Путін. Також для тих, котрі зі мною ходили на демонстрації впродовж останніх півтора року, зокрема новоприбулих, «Разом» чи «окремо», котрі мене коригували, коли я вигукував, щоби росіяни залишили Україну, чи Крим, чи Донбас, котрі мене критикували, коли я не дозволяв виступати російською мовою, і для тих, уже тут роджених проводом громадським, який думає, що з росіянами не тільки можна, але треба співпрацювати. Я не належу до тих, хто вважає, що погані росіяни — це москалі, а всі інші — добрі наші сусіди, просто росіяни.
У Державному департаменті США тривалий час (під час «холодної» війни та, мабуть, сьогодні) працювали політики й бюрократи, котрі вважали, що ворогом був СРСР, що російський народ був теж поневолений комуністами. Коли розпався СРСР, американські державні бюрократи та політики почали думати, що проблема зникла, що з росіянами можна співпрацювати, що президент Російської Федерації (РФ) Єльцин — великий демократ, що з його особисто обраним наступником Путіним можна співпрацювати, що треба встановити нову політику щодо Росії, суттєво відмінну під політики щодо СРСР.
До найвизначніших політиків, котрі так думали або ще й далі думають, належать два президенти Буші, президент Обама, держсекретар Клінтон та інші. Цікаво, що кандидат у президенти, третій Буш — Джеб, уже так не думає. Не знаємо, що тепер думає із цього приводу кандидат у президенти Гіларі Клинтон, але знаємо, що вона недавно прирівняла Путіна до Гітлера.
До США приїхав один із речників єврейсько-української громади, колишній політв’язень Йосиф Зіселс. На відміну від наших новоприбулих, він стверджує, що не Путін виховав Росію, а Росія виховала Путіна. Тобто, не Путін — проблема. Проблема — Росія і росіяни. Я сказав тоді: от мудрий єврей, але чого ми, українці, – такі наївні?
Найавторитетніший центр соціологічного опитування у РФ має назву «Левада-центр» (за прізвищем її засновника— відомого першого професора соціології Юрія Левади). Чому він – авторитетний? Бо, здається, незалежний, тобто неурядовий. Йому загрожувала ліквідація 2013 року. Чому Путін його не ліквідував — не знаю, але він досі діє. За останнім опитуванням, із 1,6 тис. осіб віком від 18 років по цілій РФ (45 реґіонів) 89 % підтримує Путіна та його політику. Інші політики не є конкурентами Путіна, наприклад, його права рука Дмитро Медведєв має тільки 66 % підтримки населення. Щоправда, тут можна поставити запитання: «А що було б, якщо би після опитування «Левадою» популярність Путіна була значно нижчою?» Мабуть, не було би «Левади».
А от президент Обама має в США підтримку близько 45 %.Чи це опитування «Левади» — достовірне? Пряма відповідь: ми не знаємо. Знає кілька осіб у «Леваді», і знає Кремль. Знаємо, однак, що це число зросло для Путіна більш ніж на 25 % за останніх півтора року, відколи армія РФ і Путін вторглися в Україну.
Чи це означає, що росіяни засадничо є імперіалістами? Можна по-різному це інтерпретувати, мовляв: вони просто жадібні до давньої слави. Але фактично відповідь є: «Так, росіяни є імперіалістами».
Знаємо також, що якщо рейтинг президента — 89 % (хоча це число, можливо, й завищене), то Путін є популярніший у РФ, ніж президент Обама – в США. На це вказують західні соціологічні центри, що не мають безпосереднього доступу до російського населення, але можуть зробити хоча би примітивну оцінку. Така підтримка — при далеко гіршій, ніж у США, економіці, при ізоляції майже від цілого світу й при тому, що гинуть російські хлопці на чужій території!
Звісно, це — правда, що при демократії можна й не погоджуватися, кожен має свою оцінку, свого протеже чи політика, і тому популярність демократичного політика — значно нижча, ніж авторитарного. На початку 1990-х рр. президент Буш-старший після перемоги в Іраку мав популярність на 75 %. Американці були захоплені мілітарною силою своєї країни. Правда, це захоплення тривало недовго, бо Джордж Буш програв президентські вибори роком пізніше.
Немає сумніву в тому, що популярність Путіна у РФ сьогодні — це наслідок перемог на полі бою в Україні, анексії Криму, утворення терористичних Донецької та Луганської «народних республік».
Тарас Шевченко значну частину свого життя прожив у Росії. У Кобзаря було чимало російських друзів. Викупили Шевченка з кріпацтва переважно саме його російські друзі. Хоч я переконаний, що вони зробили це, щоби користати з його артистичних здібностей. До речі, багато з них радило поетові зайнятися лише малярством і покинути писати. Однак Шевченко тому і вважається генієм і пророком. Він бачив це і писав: «Отак подивишся здаля на москаля — неначе справді він людина: іде собі як сиротина, очима — блим, губами — плям, і десь трапляється хвилина — його буває навіть жаль. А ближче підійдеш — скотина…»
Мабуть, краще й не скажеш. Чи є добрі, чесні росіяни? Є, але їх дуже мало (десь 10 % у самій Росії), і навіть ті — здебільшого мовчазні.

Аскольд Лозинський