Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 28, 2018

Maidan International, або Якого президента США обрали українцям американці

Автор:

|

Грудень 08, 2016

|

Рубрика:

Maidan International, або Якого президента США обрали українцям американці

Трамп-1 ф

А виявляється, ще не вечір — тема суперництва Гіларі Клінтон і Дональда Трампа повертається в інформаційний простір. У трьох штатах взялися перераховувати голоси. Правда, у результативність цього наміру мало хто вірить. Але хіба не вважала донедавна більшість, що епатажний мільярдер «ніколи не стане президентом»?

Дещо про аналогії
Як тут не згадати Помаранчеву революцію в Україні 2004-го! Боротьба на президентських виборах йшла у форматі «правильний кандидат проти проросійського». Врешті Януковича оголосили переможцем, його привітав Путін. А далі — велелюдні протести, звинувачення у фальсифікаціях, суд, повторне голосування. І врешті головною дійовою особою на інавгурації став Віктор Ющенко.
Своєю проросійською риторикою, а часом навіть скандальними висловами, п. Трамп нажив стільки ворогів, що його наступна перемога викликає підозру саме своєю несподіваністю. Почалися навіть вуличні протести, хоча за рівнем чисельності та градусом пристрастей до справжнього Майдану їм далеко. Це більше схоже на злість спортивного вболівальника. Моя улюблена команда програла — винні поле, суддя і суперник!
Але емоції вляглися і залунали врівноважені голоси. Вони наполегливо рекомендували п. Клінтон оскаржити результати виборів. Вона, за їхніми словами, у тих штатах, де використовували електронні урни, отримала на 7 % голосів менше, ніж Дональд Трамп. Звідси припущення про гакерське втручання, хоча жодних доказів громадськість не отримала. Зате почула заклик до незалежного розслідування цього дивного факту. Про схильність до кібератак Кремля було відомо й раніше. Й якщо згадати похвали кандидата-республіканця на адресу Путіна, то підозри набувають чітких обрисів.
Експерти зводили можливі маніпуляції до трьох штатів — Вісконсин, Мічиґан та Пенсільванія. І саме такий перелік назвала Джин Стайн, кандидат у президенти США від Партії зелених, котра й ініціювала там перерахунок голосів. Навіть знайшла кошти на оплату цієї недешевої процедури. Й у Дональда Тромпа є підстави хвилюватися. Адже кожен відвойований у нього виборник зменшує дистанцію між ним і Гіларі Клінтон одразу на два!

Системна похибка чи хибна система?
Після поразки Гіларі Барбара Боксер, сенатор-демократ від штату Каліфорнія, внесла законопроект про скасування колегії виборників і перехід до прямих виборів президента. Свою позицію вона аргументувала так: «Ми — єдина країна в світі, де можна отримати більшість голосів і все ж програти президентські вибори». А ще назвала колегію виборників «застарілою та недемократичною системою».
Мабуть, до цих виборів мало хто з українців знав, що у Сполучених Штатах прийнята двоступенева система голосування. Для багатьох це стало справжнім відкриттям. США прийнято вважати зразком демократії. Аж раптом виявляється, що американці голосують не за кандидата, а за того, хто потім за нього голосуватиме. Заплутане формулювання, чи не так? Втім, не більш заплутане, ніж сама система. Зате числа залишаються чіткими й однозначними. Гіларі Клінтон хотіли бачити президентом на 2 млн більше людей, однак обраним виявився Дональд Трамп, котрого вони не хотіли.
Якщо глянути на електоральні карти трьох останніх президентських виборів у США, то різниця між ними — мінімальна. Тому досить незначної похибки, щоб вирішити долю посади глави держави. Втім, якби ж то йшлося лише про одну державу. В силу тієї величезної ролі, що її відіграють на міжнародній арені Сполучені Штати, значно зростає відповідальність американських виборців перед усім світом. Бо те, чи буде їхній новий лідер розціловуватися з аґресором, вже не є внутрішньою справою окремо взятої країни.
Тому відчути цю відповідальність мають і законодавці. І перестати хворіти консерватизмом і любов’ю до традицій. Бо мир і безпека у цілому світі не повинні залежати від того, що у кількох штатах вдалося якимось чином мотивувати пасивних виборців, аби вперше за довгі роки прийшли голосувати. І таким чином змінили раптово баланс сил.

Та скільки тої каденції!
А й справді, вигукнуть оптимісти, чого хвилюватися? Час біжить прудко. Он вже минула третя річниця початку Євромайдану, а українці й далі співають на стадіонах пісеньку про Путіна і сподіваються, що «ось-ось» Євросоюз подарує безвізовий режим. Так і в Білому домі. Не встигне п. Трапм закласти дерном грядки Мішель Обами, як уже доведеться братися за нову виборчу кампанію. Врешті, є кілька факторів однозначно важливіших, ніж особа конкретного президента США.
Почнемо з того, що жоден із них не посміє діяти проти національних інтересів. А дружба з країною-аґресором тим інтересам суперечить. Тому довіри до Путіна у Вашинґтоні не буде. Навіть якщо він виведе з Донбасу свої війська та розпорядиться доставити у Лук’янівський слідчий ізолятор Києва усіх ватажків сепаратистів.
Наступне — чи може американська адміністрація знехтувати інтересами України заради поліпшення стосунків з Кремлем? Ні! Бо обуриться не лише потужна українська діаспора. Є ще десятки мільйонів американських громадян із міцним корінням у тих державах, які можуть стати наступною жертвою Путіна. А процедура імпічменту президента у США добре відпрацьована і навіть випробувана.
Є ще й міжнародний фактор. Очільник навіть найпотужнішої держави не може почуватися цілком самостійним у світі. Він має рахуватися з партнерами. Зважати доведеться навіть на недругів. Діяти всупереч здоровому глузду просто не дадуть. Одразу влаштують міжнародний політичний майдан. Там не палитимуть шини. І барикади будуть віртуальними, але долати їх буде складніше, ніж справжні. Європейські лідери до цього вже морально готові. Їх спантеличив, а у чомусь і налякав вибір американців. Усі захотіли поспілкуватися з Дональдом Трампом якнайшвидше, щоб усе з’ясувати.
Та що казати, коли вже маємо перші натяки на явище з умовною назвою Maidan International. Дональд Трамп ще не прийняв кермо управління державою, а вже побив горшки з Китаєм. І справа тут не у потужності цієї комуністичної країни. Беремо ідеологічно спокійну Норвегію, королівство, яке не є членом Євросоюзу. Минулої суботи міністр оборони цієї країни звернувся до Дональда Трампа зі закликом якнайшвидше сформулювати чітку та передбачувану політику щодо Російської Федерації (РФ). Адже її військова діяльність в Арктичному реґіоні викликає справедливе занепокоєння.
Врешті, ніхто не скасував приказку «Гроші люблять тишу». Хто-хто, а бізнесмен Трамп має її знати.

Привид антимайдану по-мільярдерськи
На жаль, є ще й інша приказка. Про багатих, у котрих свої примхи. Навіщо дуже заможному чоловікові посада президента США? Будьте певні, не висока заробітна платня привабила Дональда Трампа. Чи не захотілося здивувати свою епатажністю увесь світ? Той самий, де й перед цим почало колотитися щось мутне. А раптом у європейських країнах поприходять один за одним до влади друзі Путіна? Минулої неділі Австрія встояла. Однак орієнтовані на РФ політики та партії, й у першу чергу — самі кремлівські правителі, зроблять із цього висновки. Бо виборів ще буде чимало. І у Франції, і у Німеччині. Якщо ж десь довго чекати, можна влаштувати позачергові. Наприклад, в Україні, де ще не забулося слово «перезавантаження». І вибори у нас можуть відбутися навіть раніше, ніж у Франції чи Німеччині. До речі, не без участі фактору Дональда Трампа.
Ми, українці, дорікаємо чинній влади за недолугу внутрішню політику. А зовнішня — краща? Наша дипломатія поводилася так, наче мала повні гарантії перемоги Гіларі Клінтон. Забули ще одну важливу приказку — про розкладання яєць у різні кошики? Коли Петро Порошенко був у Нью-Йорку на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй, то провів дуже ґонорову зустріч із кандидаткою від демократів. А чому не організували перемовини з тим, хто врешті-решт переміг? Тепер п. Трамп готується до інавгурації. Та не доводилося чути, щоб він запросив на неї українського колегу. Образився? Чи, може, має у нас ближчих друзів?
У першій половині 9 листопада ще не було остаточної впевненості у перемозі Дональда Трампа, а його вже привітав народний депутат Олександр Онищенко. Той самий, котрий не став чекати, щоб його позбавили депутатської недоторканості, а взяв і втік із України. Тепер каже, що зустрінеться з новообраним ще до його інавгурації і передав американським спецслужбам компромат на Петра Порошенка. Начебто записував розмови. Блефує?
Не знаю! Бо твориться незбагненне. От хто б повірив, що інформаційна бомба може вибухнути у Facebook? А у понеділок гахнуло так, що на Банковій мали б шибки забриніти: «Лідер громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко терміново відбув до Вашинґтона для консультацій із американськими партнерами». Буду відвертою, почала вже про нього забувати. Але нагадав про себе Маркіян Лубківський, один із провідних активістів тієї ж «Справедливості». І видав таку інформацію, що її за всіма канонами треба було б приховувати. Або навмисне запускати у тираж. Зроблено друге. Ще й з такою подробицею: «Окремий інтерес викликає розвиток подій навколо скандалу зі «записами Онищенка» в контексті інформації про можливий підкуп депутатів, зокрема під час голосування за відставку голови СБУ Наливайченка у червні 2015 року».
Якби я була Петром Порошенком, то у мене за три дні перебування пана Наливайченка у США стало б більше сивого волосся та менше самовпевненості. І тут уже Дональд Трамп не винен.

Мирослава Колядинська

До речі
Крис Супрун, член колегії вибірників від штату Техас, котрий представляє Республіканську партію, заявив, що не стане голосувати за Дональда Трампа на зборах електоральної колегії США 19 грудня. «Я тут, щоб обрати президента, а не короля», — пояснив він своє рішення. Медик із Далласа заявив, що не зможе виконати покладену на нього функцію, бо щодня переконується в тому, що колишній магнат непридатний для того, щоб посісти президентську посаду. Хоча федеральний закон не зобов’язує виборців голосувати так, як проголосувала більшість виборців штату, в деяких випадках їх зобов’язує це робити місцеве законодавство. Публічна відмова віддати свій голос за Трампа де-факто дає вибірнику можливість самоусунутися від голосування, оскільки у місцевого відділення Республіканської партії залишається достатньо часу, щоб замінити його. А раніше ще один вибірник із Техасу, Арт Сиснерос, вийшов зі складу колегії, бо не схотів голосувати за Трампа.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...