Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 16, 2017

Кримське умиротворення

Автор:

|

Грудень 18, 2014

|

Рубрика:

Кримське умиротворення
Сергій Аксьонов

Сергій Аксьонов

Кримський півострів знову потрапив у новини минулого тижня. Так званий прем’єр-міністр Криму Аксьонов їздив із своїм новим босом Путіним до Індії для перемовин щодо економічної співпраці. Індія залишається однією з небагатьох країн, яка має бажання налагоджувати двосторонні відносини з Путіним і Росією. Позиція Індії полягає в тому, що СРСР, а тепер Росія, завжди стояв на її боці в конфлікті з Пакистаном, тому ця країна буде підтримувати Росію, незважаючи ні на що.

Крим майже не згадується в мас-медіа після його насильницького приєднання до Росії навіть через порушення прав людини, що, зокрема, проявляється в ставленні росіян до татарського народу як корінного населення. Президент України наполягає на тому, що Крим повернеться в Україну, але нічого не робить у цьому напрямку. Україна має повні руки проблем. Зграя ж західних вирішувачів проблем припускає, що Україна має визнати: Крим втрачено безповоротно, — і відмовитися від будь-яких прагнень до його повернення. Замість цього вона повинна зосередитися на своїй військовій проблемі з Росією в Донбасі та на своїх економічних проблемах.
Насправді Росія має не таку вже й багату історію в Криму. Їх початкове об’єднання відбулося тільки 1783 року, коли імперія вторглася на Кримський півострів та приєднала його до свого складу наступного року. Доти Крим був заселений і керували ним місцеві племена з людьми з Київської держави, котрі займалися торгівлею й осідали там до 1239-го, коли він був захоплений татарами. У XV ст. татарське ханство стало васалом Турецької імперії.
Під владою Росії наприкінці XVIII ст. Крим спочатку приєднали до Катеринославської губернії, яка зараз територіально належить Україні, а потім Крим, відомий тоді як Таврида, сам став окремою губернією у складі імперії. 1918 року, коли Україна проголосила свою незалежність, Кримський півострів став частиною України.
Однак після того як більшовики захопили Україну й був утворений СРСР, Крим був приєднаний до Російської РСР. 1944-го Сталін провів етнічну чистку в Криму, депортувавши татарське населення та розселивши там етнічних росіян. 1954 року Російська РСР передала Крим до Української РСР у зв’язку з необхідністю істотної економічної й адміністративній допомоги півострову, а Російська РСР, з огляду на географічне положення, була не в змозі зробити це. Відтоді Крим був у складі Української РСР, а з 1991-го — незалежної України.
У Гельсінському заключному акті від 1975 року, в якому СРСР був не тільки підписантом, а й одним із головних творців, перераховано десять принципів «Декларації про принципи, що регулюють відносини між державами-учасницями». Серед них — суверенна рівність, повага до прав, властивих суверенітету; утримання від загрози силою або її застосування; територіальна цілісність держав; мирне врегулювання спорів; невтручання у внутрішні справи; повага до прав людини тощо. УРСР тоді не була окремим підписантом, бо входила в СРСР, від імені якого свій підпис поставив Леонід Брежнєв. Гельсінські угоди не мають статусу договору.
1997 року Росія й Україна, тепер два абсолютно окремих та суверенних утворення, уклали Договір про дружбу, співробітництво та партнерство. Документ посилався на Гельсінкські угоди у «відстоюванні зобов’язань, які були прийняті в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі». Стаття третя цього Договору відображала остаточні висновки Гельсінської декларації майже слово в слово: повага до «суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини тощо».
Якої частини Гельсінської угоди чи Договору про дружбу Путін не розуміє або не поважає? Мабуть, усі. Зі зарозумілою зневагою Путін і вся Росія знехтували міжнародними домовленостями, двосторонніми договорами та нормами міжнародного права, які зазвичай прив’язані до цивілізованого суспільства.
Проте Путін знайшов так багато спільників умиротворення на Заході, що навіть сусіди України бояться. Просто запитайте в Польщі, Прибалтики й інших. Якщо Україна погодиться відмовитися від своїх прав згідно з міжнародними угодами, двосторонніми договорами і нормами міжнародного права, це зведе нанівець більш ніж півстолітній прогрес у створенні цивілізованої світової спільноти. Крім того, це змушує українських громадян різних національностей — українців, татар і навіть лояльних до України росіян — шукати притулку у вигнанні, або жити в рабстві під російським гнобителем.
Крім того, це потурає етнічній чистці татар — починаючи з 1944-го і до цьогорічної аґресії — і підживлює зусилля росіян творити Крим ресурсами інших національностей. Це — не просто дипломатичні порушення або погана поведінка, це — злочини проти людяності. Путін і росіяни, як відомо, мають великий досвід у цьому. Запитайте в татар, українців, поляків, прибалтів, грузин,черкесів, бурятів, інгушів, карелів та інших. Список — довгий.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...