Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 18, 2019

Коли клоуни стають політиками, а ті блазнями

Автор:

|

Січень 30, 2019

|

Рубрика:

Коли клоуни стають політиками, а ті блазнями

Така вже людська природа, що є люди допитливі, енергійні, талановиті, котрі перебувають у постійному русі. Серед таких є й політики, котрі вважають, що своєю діяльністю можуть змінити не лише власне життя, а й життя інших. Щоправда таких, котрі думають більше про добро інших, як про власне, зустрічаємо мало, а в деяких країнах їх важко знайти й під збільшувальним склом.
Але є й такі, хто категорично ніколи не пхалися у політику, бо вони розважали людей. Це комедіанти. Ця професія належить до найстарших, бо ж навіть королі утримували блазнів для розваги. Якщо зазирнути у словники, то можна дізнатися, що українське слово блазень споріднене з англійським clown, яке, своєю чергою, провадить нас до гумористичного стилю зі залученням фізичної активності артиста, який переступає межу нормальної фізичної комедії. Термін блазень (slapstick) з’явився з частим застосуванням фізичного стилю, відомого, як Commedia dell’arte в XVI ст. в Італії.
Отже, за п’ять століть професія клоуна змінилася не дуже, якщо спостерігати за виступами професійних блазнів, які забавляли королів (але не російських царів), а потім остаточно визначилися з програмами, переважно, в цирку. ХХІ ст. стало для клоунів загрозливим для існування, бо до «клоунади» вдаються політики, не здатні на щось оригінальне, творче. Якщо б ота «клоунада» закінчувалася на кількох політиках, то справжні артисти могли б спокійно займатися своїм промислом. На жаль, із появою якоїсь суспільної події, зокрема, коли йдеться про вибори, блазні з’являються, немов гриби після дощу!
Не будемо згадувати політичних комедіантів в інших країнах, бо ж це справа кожної суверенної країни, як сприймати непрофесійних блазнів. Але не можемо обійти «паплюження», копіювання цієї старої та гідної подиву професії, яка й досі веселить глядачів не лише в цирках, але й зі сцен найрізноманітніших театрів.
Звісно, що в сучасній системі України важко «вибитися в люди», якщо тебе не фінансує хтось із олігархів. От візьміть, до прикладу, Руслана Кошулинського, кандидата у Президенти від різних націоналістичних партій і груп, в т. ч. від «Правого сектора). Цього патріота, згідно з «опитуваннями», мало хто згадує, а на плакати з рекламою ще доведеться довго чекати, бо ж не олігархи фінансують, а патріоти, котрі не мають рахунків удома та в офшорах. А шкода, бо саме його програма скерована на швидке матеріальне поліпшення населення, на запровадження судової реформи, на повернення капіталу з офшорів, на створення контрактної армії та державну програму забезпечення військовослужбовців житлом.
Цілком інші можливості у «найбіднішої» з-поміж олігархів Юлію Тимошенко, котру за часів прем’єр-міністра Павла Лазаренка називали «газовою принцесою». Її портрети ще задовго до 2019 року прикрашали плоти, стовпи та стіни будинків по всій Україні, а американські консультації коштують кандидатці на президентство, якщо вірити засобам масової інформації (ЗМІ), такі суми грошей, за які можна було б озброїти захисників Вітчизни найсучаснішими танками та зброєю.
На партійному з’їзді партії «Батьківщина», який відбувся 21 січня, п. Тимошенко продемонструвала всій Україні, як вона здатна маніпулювати не лише думкою суспільства, але й військовослужбовців і політиків. Участь у з’їзді екс-президента Кравчука була спланована для того, щоб він сказав, що Юлія Володимирівна — «майстер людинознавства». Звісно, що людина, котра пройшла через партію комуністів, соціал-демократів об’єднаних, реґіоналів, розуміється на «людинознавстві», бо ж і сам він не гірший «майстер». А що п. Тимошенко чудова майстриня «людинознавства», немає сумнівів.
Рейтинґ п. Тимошенко насторожує: що робиться з пам’яттю опитаних, які її хочуть бачити на чолі держави? Невже ж кабальна газова угода з Путіним, якою вона затягнула країну у страшну кризу, цілковито забулася? А що з відомим «ВСЬО ПРАПАЛА!»? А де була б Україна, якби Янукович пішов із нею на співпрацю? Дуже можливо, що не було б Майдану, а Україна стала б однією з «федеративних» республік Російської Федерації (РФ).
На з’їзді п. Тимошенко багато говорила про свій курс майбутньої політики в Україні. Цей курс вона назвала наслідуванням «нового курсу» президента США Ф. Рузвельта в 1930-х рр., а також німецької післявоєнної політики К. Аденауера.
Покликатися на таких всесвітньовідомих політиків потрібно не тому, щоб показати свою «політичну професійність», а щоб здобути довіру слухачів, мовляв, «яка я освічена». Економічна криза в США 1930-х рр. не відповідає олігархічній системі України, до якої п. Тимошенко «власноручно» приклалася. А запровадити «новий курс» вона могла на посаді прем’єр-міністра, але, мабуть, ще тоді не чула про нього. Її ж газова угода з Путіним була геть далеко від рузвельтівського «нового курсу».
Та і післявоєнна Німеччина далека від ситуації у воюючій із Росією Україні. Майстриня «людинознавства» могла б до післявоєнної Західної Німеччини прирівняти Східну, яка залишалася окупованою совєтськими військами, до окупованої російським військом частини східної України, Криму. Але в такому разі, кандидатка на посаду Президента втратила б прихильність Путіна, з яким у неї були такі «продуктивні» взаємини та «рятівні» газові угоди.
З’їзд «Батьківщини» дуже нагадував американські передвиборчі технології, правда, на ньому бракувало членів родини кандидатки, бо ж американці виводять на сцену і дітей, і внуків. Щоправда, власну родину Тимошенко замінила військовослужбовцями, котрі, певно, переплутали право обирати з обов’язком стояти осторонь від політичних видовищ. Чомусь нікому з учасників в уніформах не спало на гадку, що кандидатка могла задокументувати свою прихильність до Збройних сил України (ЗСУ) своїм візитом на лінію фронту і поцікавитись, чи хлопці не мерзнуть, чи не треба купити якогось теплого вбрання. Що вона зробила для ЗСУ, щоб вони в уніформах вилізли на сцену «театру» «Батьківщини», залишиться таємницею, як і чим викликала появу вірша військовика на возвеличення кандидатки. І патріарх Філарет там був. Одним словом, як за сталінські часи, коли увесь народ, військо, а тут ще й віруючі за «вождя»!
У своєму захваті від кандидатки один із військовиків назвав Юлю «кіборгом» української політики, а це вже можливо лише в сенсі колишніх блазнів при королях. Боротьба п. Тимошенко за владу при Вікторові Ющенкові, її домовленості з Путіним та Януковичем, та спроби усунути Президента Ющенка, ніяк не прирівняти до героїчної боротьби леґендарних «кіборгів». Невже ж настільки були зазомбованими учасники з’їзду у військових одностроях, котрі образили пам’ять героїв, котрі полягли на місці бою?
А якщо йшлося про «берегиню» війська, то чому «майстриня людинознавства» не запросила на трибуну жодну вдову «кіборгів», жодного постраждалого захисника Вітчизни, не задокументувала свою опіку сиротами, пенсіонерами, батьками, котрі втратили своїх синів не лише в Донецькому аеропорті, але й на фронті з РФ?
Зрештою, ніяк не уникнути запитання до трикратної кандидатки: а як це сталося і коли з неї зняли в РФ звинувачення у корупції газових оборудок? А, може, саме тим сумнозвісним газовим договором Тимошенко й задовольнила претензії до неї «справедливого» російського судівництва, а мільйони українців цього й не помітили — заплатили і забули?
Клоунада з президентськими кандидатами в Україні набирає обертів. Другий рейтинґовий кандидат, Володимир Зеленський, уже за кілька днів після рішення висунути свою кандидатуру, засвітився на сторінках ЗМІ: його заяви про те, який він «білий і пухнатий», тобто чистий від корупції, чесний і він також хоче стати Президентом, бо вміє не лише інших висміяти, а й багатьох розсмішити. А це не легко в Україні, коли там більше плачуть, ніж сміються. Зрештою, мабуть, подумав Зеленський: «Якщо політики стають блазнями, то чому б блазнями не спробувати стати політиком»?
Та виявилося, що Зеленський розпочав свою виборчу кампанію брехнею. Спершу оголосив, що не має жодного бізнесу в РФ, після цього появилася інформація: «Зеленський вибачився перед «Схемами» і прокоментував розслідування щодо його бізнесу в Росії. Після розслідування «Схем» Зеленський, зрештою, визнав, що має кінобізнес у Росії».
Після цього послідувало: «У російської компанії, пов’язаної з українським шоуменом і кандидатом у Президента України Володимиром Зеленським, знайшли документи, що підтверджують її фінансування 2017 року з державного бюджету РФ на суму 35 млн RUR». Про це повідомив телевізійний канал «Настоящее время», спеціальний проект «Радіо Свобода» за участі «Голосу Америки».
Звісно, шоуменові близька професія клоуна, але різниця між політичними клоунами та традиційними артистами — велика: справжні комедіанти не брешуть, а якщо це й трапляється, то лише для того, щоб викликати сміх. Політичні ж клоуни брешуть, щоб одурити людей і здобути їхню довіру, яку потім можна використати задля користі, задля збагачення себе та збідніння довірливих. Задля чого розпочав свою політичну діяльність Зеленський брехнею? Бо ж сміх вона не викликає, а скоріше співчуття, що на п’ятому році війни Москви проти України він провадить бізнес із аґресором і окупантом, що кандидат у Президенти був змушений визнати. Тому варто вважати і пам’ятати народну мудрість: не все золото, що блищить! І ще: чесної брехні не буває! Той, хто обіцяє золоті гори — бреше, бо їх немає!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Loading...