Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Європа та націоналізм

Автор:

|

Вересень 19, 2013

|

Рубрика:

Європа та націоналізм

Мотивація стосовно необхідності підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) у різних політичних сил є різною. Що насправді важливо зрозуміти в цій ситуації? Україні вкрай необхідно зробити реальний крок, який би «відірвав» її від Росії, а отже, скріпив суверенітет нашої країни. Упродовж 22 років незалежності це було зроблено лише раз, коли, власне, проголошувалася, а точніше – у серпні 1992-го відновлювалася, державна незалежність України. Без такого кроку країна буде приречена плентатися у фарватері московської політики, яка, наче іржа, роз’їдає тіло української нації.

І це — не русофобська позиція. Альтернатива, яку нав’язує українцям Росія, а саме – приєднання країни до Митного Союзу (МС), свідчить сама за себе, а конкретніше – промовляє заявою президента РФ Путіна про те, що українці — не окремий народ, а тому не мають своєї історії, традицій, мови й не гідні жити у власній державі.
До речі, українофобська заява Путіна – не виняток зі загального правила, яке є давно усталене в Росії. Фактично кожен російський монарх, імператор, цар, генсек чи президент вважав на необхідне висловитися подібним чином щодо України й українського народу, тобто плюнути нам у душу.
Чи може ЄС стати для України панацеєю? Не може! У разі підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС треба буде одразу ж зробити наступний крок: докласти всіх зусиль, аби зберегти в Європі свою ідентичність, мову, культуру та традиції. Це буде справжній виклик для української нації.
Зараз в Україні дискусія стосовно ЄС і МС здебільшого зосереджена в площині економічної доцільності. Насправді ж ідеться про «виживання нації» в розрізі історичної перспективи, а це означає, що пріоритетне значення має ідея збереження власного національного обличчя, своєї культурної самобутності.
У березні 2006 року президент Франції Жак Ширак під час саміту ЄС демонстративно встав і полишив зустріч провідних підприємців, у такий спосіб висловивши своє невдоволення французові, який виголошував промову англійською. На це миттєво відреагували британські медіа, які наголосили, що в Європі панують «англосаксонські цінності». Цей епізод добре ілюструє завершення в ЄС політики мультикультуралізму та перехід і входження Європи в добу націоналізмів.
Відтоді європейські партії, які відстоюють властиві для своїх націй цінності, із маргінальних почали ставати парламентськими, окремі з них утворили урядові коаліції. Швейцарія, Бельгія, Швеція, Нідерланди, Фінляндія, Шотландія, Ірландія, Австрія та Греція — це європейські країни, де не тільки націоналісти перемагають на виборах, а де вже прийшло усвідомлення того, що в глобалізованому світі, складовою частиною якого, без сумніву, був і залишається ЄС, украй важливо зберігати свою культурну ідентичність, традиційний сімейний уклад, історичні надбання, а головне – відстоювати національні інтереси.
Іншими словами, у Європу прийшло розуміння того, що абстрактна європейськість себе вичерпує. На заміну їй має прийти конкретний націоналізм як чинник, що оберігає й утверджує національну неповторність кожного з європейських народів.
Отже, у Європі Україна передусім зустрінеться із жорстким економічним, культурним і політичним націоналізмом країн, що входять до ЄС. І тільки український націоналізм може бути адекватною відповіддю на цей виклик, адже не буває «націоналістичних інтернаціоналів».
Ось тут і знадобиться досвід, який Україна здобула в протистоянні з російським шовінізмом. Цей досвід — не тільки позивний. Але він вказує, що не лише можна, а й необхідно послідовно та наполегливо як із МС, так і в ЄС відстоювати українські національні інтереси. Ми передусім — українці, а вже потім — європейці!

Богдан Червак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...