Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

Хворий лідер — загроза для держави

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Хворий лідер — загроза для держави

Доволі часто нам нав’язують думку, що країні потрібний сильний лідер, який наведе в Україні лад. Хоча підхід до інституту лідерства на Заході й у пострадянських державах — діаметрально протилежний. Інститут лідерства яскраво проявляється лише в тоталітарно-авторитарних режимах. Тоді як у демократичних країнах, замість обрати вождя, суспільство вдається до послуг бюрократичного керівника.

Водночас, самоорганізація громадян в Україні наразі перебуває на низькому рівні. Це дає владі широке поле для маніпулювання суспільною думкою, приборкування справедливих виявів народного гніву й маргіналізації опозиції. Таким чином, визначальними у долі країни є не закони чи політико-правова система, загалом. Усім заправляє цар-батюшка. Кого хоче — милує, кого хоче — садить. Отже, дослідження феномену політичного лідера і є відповіддю на запитання: «Що чекає на Україну в найближчому майбутньому?»

Наука біополітика вивчає вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на суб’єкти політики — прем’єрів, президентів, ключових депутатів із різних країн. До зовнішніх чинників належать особ­ливості клімату, пора року чи тиск атмосфери. Утім, у цій статті мова піде насамперед про внутрішні чинники.

Як зазначають Наталія Теплоухова та Борис Кухта, автори книги «Політичні еліти й лідери», до таких чинників впливу на лідера зараховують здоров’я, вік, біологічні ритми та втомлюваність, здатність переживати стреси. Будь-які серйозні відхилення від норми можуть знизити ініціативність лідера й викликати надмірну підозрілість. Як наслідок — президент чи прем’єр спирається лише на «своїх». Відбувається ізоляція об’єкта.

А тепер пригадайте історію з отруєнням кандидата в президенти Віктора Ющенка. Молодий енерґійний політик, який міг обійняти посаду глави держави в доброму здоров’ї та гуморі, отримав лаври переможця зі спотвореним обличчям і підірваним здоров’ям. Йому раз по раз робили все нові й нові операції. Загрози життю вже не було, але й натяків на міцне здоров’я — теж.

Тоді як здоров’я лідерів тої чи іншої країни є об’єктом постійної уваги зацікавлених сторін. При постійному лікуванні можуть проявитися побічні дії ліків, фізіологічні болі провокують застосування небажаних препаратів. У підсумку, вплив обмеженого кола людей на президента стає абсолютним. «Любі друзі» керували країною на свій розсуд, коли українці очікували рішучих кроків саме від президента. А він їх так і не зробив. Країна втратила час. Люди втратили віру.

Автори книги «Політичні еліти й лідери» описують дуже схожу ситуацію, коли весь СРСР став заручником підірваного здоров’я Леоніда Брежнєва, до якого «втерлась» у довіру медсестра. «Тодішній глава держави Брежнєв із весни 1973 року у зв’язку з проґресуючою слабістю центральної нервової системи почав зловживати сильнодіючими заспокійливими препаратами. Їх постачала медсестра Н., що, за словами Чазова, прискорило деградацію генсека. Однак позбутися шкідливого впливу медсестри не вдавалося, незважаючи навіть на втручання шефа КДБ Андропова. Дійшло до того, що важливі й таємні державні справи почали вирішуватись у присутності Н., а бува й за її участю, що пояснювалося сентиментами лідера до самої Н. Коли ж усе-таки їх удалося розлучити, то прощання відбувалося ніби не в ізольованому від цілого світу Завидові, а в місті, повному терористів».

Важливим чинником є й вік лідера. Молоді більше схильні до рішучих дій, таких як революції, зрілі — готові до проведення реформ, тоді як старші — «гріють» собі тепле місце на пенсію. Зараз президенту України Вікторові Януковичу — 61. Період молодості вже давно позаду, тоді як період зрілості психологи визначають проміжним етапом, що охоплює життя людини приблизно від 40 до 60 років. Рамки, звісно, — умовні. Але старість невблаганно наближається. Відповідно, змінюються пріоритети. Лідера все більше приваблює стабільність і комфорт. Яскравою ілюстрацією того, на якому етапі життя перебуває президент Янукович, є світлини з маєтку в Межигір’ї.

Про емоційний стан пана Януковича можна судити також із його заяви на тлі протестів громадян за соціальні й економічні права: «Мені правоохоронні органи кажуть, що зараз іде скупка зброї та підготовка до збройних нападів на органи державної влади». Що це?! Реальні оперативні дані чи недовіра та страх? Можливо, лідер надто перейнявся заявою Олександра Турчинова про те, що Юлія Тимошенко продовжує керувати партією навіть із-за ґрат?

Фахівці в галузі біополітики стверджують: параноя — неодмінна ознака лідера, який став консерватором, не визнає права народу на акції протесту й за всім бачить підступ ворогів. Сподіваюся, що президента України це визначення не стосується жодним чином. Утім, різкий випад Віктора Януковича в бік «чорнобильців», які приїхали до Києва відстояти свої пільги, наштовхує на думку, що попереду на країну чекають жорсткі репресії та подальше згортання демократії.

«Люди втратили страх і совість. Хто це організовує? Не ті, кому найважче живеться. Ті, кому найважче, — мовчать, чекають, терплять», — заявив президент. Зауважте, лідер вимагає від людей терпіння, а сам утрачає самоконтроль. Надто емоційний стан керівника здатен затьмарити здоровий глузд у прийнятті тих чи інших рішень — визнають фахівці. Визначальним буде не досягнення суспільного блага, а реалізація власних потреб.

Конфузи політичного очільника, які він допускає, у той чи інший спосіб формують його імідж як усередині країни, так і за її межами. Зазвичай неординарні заяви лідерів переводять у площину курйозів, як-от фразу Віктора Януковича на спільній зустрічі з президентом Росії: «Ми не будемо говорити про погане, а краще зробимо».

Українці також щиро сподіваються, що Ахмєтова замість Ахматової, великий український поет Чехов, Бразилія з Кубою в Північній Америці чи Ізраїль у Європі — усе це лише невинні конфузи лідера. Але історія змушує замислитися. Ось приклад — Володимир Ленін. «Ще в травні 1922 року на пропозицію лікарів перемножити 12 на 7 Ленін дав неправильну відповідь, а через місяць він схвалив постанову ВЦВК «Про позасудові рішення ДПУ, включно з розстрілом», визначив нову стратеґію й тактику Комінтерну, вирішив вигнати цвіт російської інтелігенції за кордон тощо», — цитата з книги «Політичні еліти й лідери».

Порівнювати постаті Леніна та Януковича — недоречно. Вони — різні за масштабом і за суттю. Якщо перший убивав мільйони людей заради реалізації власної «над-ідеї», то інший, схоже, керується «ліберальними цінностями». Англійською це звучить liberal values, звідки й походить назва грошей на блатному жаргоні — лаве. Однак дещо Леніна та Януковича таки об’єднує — це жага влади.

Ось іще цитата з праці дослідників Кухти й Теплоухової: «Один із визначних дослідників природи влади Мульдер якось образно висловився, що реалізація влади підпорядковується тим же законам, що й наркоманія: «збільшення влади ніколи не дає суб’єктові повного задоволення» — що більше влади, то сильнішим є прагнення до її поширення. Волкогонов наводить характеристику Леніна письменником Марком Алдановим: «Ленін був людиною однієї ідеї, однієї книги, однієї газети, однієї партії. За однієї умови, що це була його ідея, його газета. І, звичайно, його партія. Ідею Леніна, яка володіла ним 24 години на добу, можна висловити одним словом: влада».

Що зробив Віктор Янукович після перемоги на виборах? Через Конституційний Суд домігся скасування конституційної реформи. Уся вертикаль виконавчої влади тепер у його руках. Але «закручування гайок» триває й надалі. І так буде доти, доки лідер не усвідомить, що ще більша концентрація влади не втамує його спраги. Кожен лідер повинен дозріти до усвідомлення власної функції в державі. Зрозуміти, що він працює для людей, а не навпаки. Інакше кажучи, лідер повинен бути не тираном-самодуром, а адміністратором. «Обережним професіоналом — реалістом, який підкреслює свою ідентичність із метою суспільної групи», — зазначають фахівці. В іншому разі, на лідера чекає сумна доля жертви народного гніву. Питання лише в тому, як довго будуть терпіти знедолені люди. Можливо, лідер таки має слушність? І вони справді вже запасаються зброєю?

 Мирослав Откович, УП

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...