Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 25, 2019

Хто ж звернеться до суду?

Автор:

|

Січень 22, 2015

|

Рубрика:

Хто ж звернеться до суду?
Мілош Земан

Мілош Земан

За образу честі й гідності вже поплатився не один політик, і треба вірити, що знайдеться хтось із родини або з-поміж патріотичних партій, хто подасть до суду на президента Чеської Республіки Мілоша Земана. Він не раз обурював громадськість не тільки вульґарними висловлюваннями, але й ляпами, які дехто вважав нічим іншим, як наслідком уживання алкоголю.

Мілош Земан вже й до того часу, як став президентом, привертав увагу власних громадян і всього світу. 2002-го тодішній канцлер Німеччини Ґергард Шредер відмовився від державного візиту до Праги. Тогочасний голова чеського уряду Земан назвав німців у довоєнній Чехо-Словаччині «п’ятою колонною» та сказав, що чехи й словаки депортацією «зробили німцям послугу, бо послали їх додому, до Рейху».
Українцям він став відомим своєю відвертою підтримкою політики Путіна в Україні, історії якої, певно, ніколи й у вічі не бачив. Про те, що він – цілковитий неук, коли мова йде про Україну, свідчить недавнє прирівнювання Земаном українського націоналістичного політика Степана Бандери до виконувача обов’язків у Богемії та Моравії рейхспротектора Гейдриха. Щоби довести читачам скандальну неграмотність нинішнього президента Чеської Республіки, нагадаємо хоч трохи правди щодо однозначної московської пропаґанди в устах цього політика.
Райнгард Гейдрих (1904-1942) — генерал поліції, шеф гестапо, організатор Голокосту, президент Інтерполу, який провів під його керівництвом у січні 1942-го у Ванзеє конференцію, яка ухвалила план «вирішення єврейського питання» — депортацію та ліквідацію євреїв на окупованих Німеччиною територіях.
Історики називають Гейдриха найтемнішою фігурою нацистів, а Гітлер вважав його «людиною зі залізним серцем». Саме він організував Службу безпеки (Sicherheitsdienst), бойові групи (Einsatzgruppen), які їздили слідами німецької армії та вбивали мільйони людей, масово розстрілювали євреїв. 27 травня 1942 року Гейдриха ліквідували чехословацькі солдати, котрі пройшли підготовку до цього атентату — «операції Антропоїд» — у Великій Британії.
За смерть нацистського головоріза німці помстилися тим, що зрівняли з землею міста Лідіце та Лежаки: чоловіків віком від 16 років розстріляли, а жінок і дітей – депортували до концентраційних таборів, де ті й загинули. Про Лідіце та Лежаки, можливо, п. Земан знає, хоч йому тоді було всього два роки, але про Гейдриха, певно, йому мало що відомо, якщо він прирівнює до нього українського патріота Бандеру.
Степан Бандера (1909-1959) належить до найвиразніших постатей Українського визвольного руху ХХ ст. Можливо, що у декого його ім’я викликає негативні емоції, але вони не є джерелом правди, а, скоріш за все, результатом пропаґандистської кремлівсько-кагебістської «фабрики брехні».
Коли би чеський президент знав, що Степан Бандера ніколи не був колаборантом, а залишався українським патріотом навіть у концентраційному таборі, то він ніколи би не спромігся випустити зі свого писка такі слова: «З Україною щось не так. 1 січня організували марші на честь Степана Бандери, який, до речі, подібний на Райнгарда Гайнриха…» У народі кажуть, що людина може помилятися. Це – так, але людина на посаді президента не повинна так безбожно брехати, навіть якщо вона вважає себе атеїстом.
Степан Бандера народився в сім’ї греко-католицького священика. Його батька Андрія вбили комуністи, сестер Оксану та Марту-Марію — заарештували 1941-го й заслали на Сибір, звідки Марта-Марія повернула 1982 року, а Оксана — аж 1989-го. Сестра Володимира перебувала у совєтських виправно-трудових таборах від 1946-го до 1956 року. Брат Богдан загинув у боротьбі з нацистською окупацією України 1942 року (за деякими даними, 1943-го). Брати Олександр і Василь померли у концтаборі «Аушвіц» від рук польських наглядачів-капо 1942 року.
Сам Степан уже з молодих років був активним діячем націоналістичного руху і брав участь у знищенні польського міністра, за що його засудили до кари смертю, яку пізніше замінили на довічне ув’язнення. Після окупації Німеччиною Польщі Бандері вдалося звільнитися з ув’язнення і долучитися до визвольного руху.
Велика родинна траґедія Степана Бандери є цілковитим віддзеркаленням долі всієї України, яку катували нацисти й комуністи, і вона є найкращим спростуванням безглуздого порівняння Земана. Цікаво, що досі жодне звинувачення Бандери у фашизмі не було підтверджене хоч би якимсь документом, це робилося в надії тільки на те, що люди просто повірять. А доказів немає, бо він був і залишився борцем за волю України, а не за чужі ідеали.
Після нападу Німеччини на СРСР Степан Бандера повірив німцям, що вони допоможуть визволити Україну з-під комуністичного московського ярма. Він повірив, що українські батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» будуть початком розбудови української армії, яка потрібна буде Українській державі.
Саме цим керувався Степан Бандера, коли 30 червня 1941-го у Львові був проголошений Акт відновлення Української держави. Виникнення Словацької держави на чолі з Тісо, «самостійні» режими в Угорщині, Румунії (які були союзниками Гітлера), існування інших європейських країн, котрі підтримували фашистську Німеччину, давали Бандері сподівання на існування держави Україна! І саме за український патріотизм Бандера та його соратники поплатилися свободою. Нацисти довели, що з Україною й українцями в них пов’язані інші плани, цілковито відмінні від уявлень українських патріотів.
Результатом цих відмінностей став арешт Степана Бандери й усього українського патріотичного керівництва, запроторення їх до концентраційного табору вже 5 липня 1941 року, тобто навіть не через тиждень після проголошення Акту відновлення Української держави.
Московська брехлива пропаґанда, яка шириться світом різними мовами й різними засобами масової інформації, знайшла таких прихильників не тільки в особі Земана, словацького й угорського прем’єрів Фіца й Орбана, відповідно, але й багатьох соціал-демократів Німеччини, котрі, певно, і досі перебувають під впливом колишнього п. Шредера, нині — чиновника «Газпрому».
«Любов» до Путіна та його дій президент Земан виявив також не відразу, але є підозра, що вона виникла після того, як головним спонсором заснованої Земаном партії став російський Lukoil. Можливо, що «зобов’язання перед спонсором» і стали причиною симпатій Земана до людини, котра порушила всі правила міжнародної поведінки: застосувала аґресію проти сусіда, порушила міжнародне право й обіцянку своєї держави гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України.
Пан Земан — не новачок у політиці, і має знати, що, повторюючи чужу злочинну брехню, сам стаєш злочинцем. Порівняння Героя України, патріота, який визначив спільність між нацистською Німеччиною та комуністичним режимом Москви (що тепер задокументував Європейський парламент, коли поставив їх на один рівень у злочинах проти людяности), є не тільки скандальним черговим ляпом Земана, а й образою жертв нацизму та комуністичної диктатури.
Степан Бандера навіть після звільнення з концентраційного табору був небезпечним не для нацистів, над якими вже відбувся суд, а для комуністів, на котрих досі чекає міжнародний трибунал.
Уже від самого початку Революції гідності московська пропаґанда ширила брехню по всьому світу про «небезпеку бандерівського руху» в Україні. Бідні кремлівські ідеологи «руского міра» навіть не збагнули, що український патріотизм Степана Бандери, замордованого кремлівським агентом Богданом Сташинським, передався всьому українському народові, який сам уміє визначати, хто є його захисником, а хто – поневолювачем.
Бандеру вбив агент КГБ у Мюнхені 1959-го, але мрію про вільну Україну втілюють сьогодні ті, хто позбувся московських пут рабства й ладен віддати за Україну життя. Цього не зрозуміти чеському президентові, бо він керується не історичною правдою, не правом кожного народу на вільний розвиток, а обов’язком сплачувати борги за спонсорство «троянського коня» Lukoil, яке, слід підозрювати, допомогло йому стати президентом демократичної Чеської Республіки.
Дивує те, що лише українське дипломатичне представництво відреагувало на безглузду витівку Земана. Варто було сподіватись і на різку реакцію з боку українського уряду, бо порівняння Земана є паплюженням не тільки правди про Бандеру, але й української боротьби за незалежність.
Історик Іван Патриляк дав дуже влучну характеристику Бандери, яка є свідченням того, чому кремлівські ідеологи так уперто не допускають правди про нього: «Єдина стратегічна й основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю й обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували. Бандера виконав місію національного прапора та символом прапора залишається досі».

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...