Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 28, 2021

«Хто замінить українцям Леніна?»

Автор:

|

Січень 16, 2014

|

Рубрика:

«Хто замінить українцям Леніна?»

Таке питання ставить Костянтин Стогній у статті на сторінках «Української правди» (9.01.2014) у своїй статті. Річ у тому, що українці без Леніна обходилися дуже добре й саме зараз цього образу зла Україні аж ніяк не бракує. Не з української ласки він стояв і стоїть досі у багатьох містах і селах країни, а за наказом большевицького Кремля.

Саме завдяки наказові цього гаркавого «вождя світової революції» була знищена молода українська держава під назвою Українська Народна Республіка! Отже, для українців цей кровожерливий «вождь» був і залишається катом, а не тою особою, якій в Україні ставили пам’ятники. Шкода лише, що знадобилося понад 22 роки, щоб у столиці незалежної країни знесли символ зла, із яким пов’язане не тільки знищення УНР, але й Голодомори, які були наслідком політики партії, організованої Леніним.
Пан Стогній ніби підказує, кого би українці мали поставити на місце Леніна. Він звертає увагу на цитату Амосова, котрий себе вважав українським громадянином, але росіянином за походженням. Автор згаданої статті ніби обґрунтовує своє бачення спільної історії українців і росіян, що мало б і чужим туристам показувати, що, мовляв, Україна й Росія — це те саме!
Не можна заперечити факт, що більшість України понад 350 років пробула в колоніальній залежності від Росії. Справа лише в тому, що зараз ці дві країни є незалежними й кожна може розвиватися самостійно, без «братських» обіймів, які досі не давали дихати «меншому братові». Костянтин Стогній подає імена вихідців з України, яких знають у Таїланді, Італії, Японії, Мексиці, Південній Америці й у світі загалом. Серед них — Юрій Корзов, який розшифрував письмо майя, і відомий хірург Микола Амосов.
Якщо ж придивитися до того, хто з українців потрапив до когорти «російських» світових учених, письменників, композиторів, то п. Стогній міг би й більше світил згадати. Серед них – і Микола Миклухо-Малай, визначний мандрівник, антрополог, етнограф, природознавець, правнук Степана Маклухи, хорунжого Запорізького війська. Список би можна було продовжити прізвищами, які знає весь світ: це — Гоголь, Чайковський, Достоєвський, Корольов і десятки інших, які є свідченням нашої «спільної» з Росією історії.
Якщо вже так зважати на те, аби на місці Леніна стояла людина, котра говорила би про історію України, із прицілом на світове «визнання», то чи не Роксоляна заслуговує на це найбільше? Тим більше що завдяки телевізійному турецькому серіалу саме про цю дружину турецького султана світ дізнався й про існування українців.
Автор статті про пам’ятник Ленінові глибоко помиляється й у тому, що мало хто на світі знає Тараса Шевченка. Зазначимо, що пам’ятник цьому українському генієві стоїть майже на всіх континентах, у десятках країн світу, і вони помножуються, а порівняння Шевченка з Пушкіном і його світовою популярністю — цілковито недоречні.
Зрештою, пам’ятники ставлять не так за заслуги перед світом, як за діла для країни, із якої ця людина вийшла, з удячності за діяльність на користь свого народу. Слід також зазначити, що монументи можна зносити, переплавляти, але пам’ять залишається й без кам’яних, бронзових, ґіпсових пам’яток!
Якщо ж дотримуватись історичної справедливості, то чи не найкращою розв’язкою «проблеми» п. Стогнія було би те, коли б замість душогуба Леніна поставити останнього отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського (1690-1803). Саме ця історична постать заслужила на почесне місце, бо Калнишевський — символ не тільки незалежності України, а й незламності українського духу!
Калнишевського вже в похилому віці – 85 років (!) – царат запроторив до Соловецького монастиря, де він у нелюдських умовах провів іще 26 літ! Його було звільнено на 111-му році життя. Саме життя й страждання цього отамана було би не тільки для громадян України, а й чужинців тим образом, який найбільше втілює терпіння українського народу у боротьбі за незалежність!
Стаття Костянтина Стогнія є свідченням його обізнаності з різними історичними особами, котрі вийшли або котрих вигодувала українська земля. Якщо й брати до уваги «спільну» українсько-російську історію, то саме постать Петра Калнишевського є найкращим зразком того, що дала та «історія» Україні! Зрештою, знати історію самої країни – значно важливіше, ніж вивчити біографії навіть її видатних людей.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply