Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Хто молиться на Сталіна?

Автор:

|

Червень 21, 2012

|

Рубрика:

Хто молиться  на Сталіна?

На перший погляд, відповідь на це запитання лежить на поверхні, і будь-хто одразу скаже: комуністи. Але ж так було не завжди. Люди старшого віку можуть пригадати, як після смерті Сталіна та приходу до влади Микити Хрущова в СРСР настала «відлига», яка почалася з розвінчування «культу особи» та реабілітації невинних жертв сталінських репресій. Та не встигли комуністи перефарбуватися, як наступник Хрущова, Леонід Брежнєв, породив неосталінізм, висунувши концепцію так званого «зрілого соціалізму».

Комуністична партія України (КПУ) перших років незалежності теж не асоціювала себе зі Сталіним, тримала дистанцію, вичікувала слушної години. Навіть народ-герой, що переміг у війні, відділили від генералісимуса. Та ось на новому витку історії «класик марксизму-ленінізму» знову став любим комуністам. Тепер жодна маніфестація поріділих лав КПУ не проходить без портретів Сталіна. 2010 року на території Запорізького обкому КПУ встановили пам’ятник цьому компартійному ідолові. А за кілька місяців націоналісти на знак протесту відрізали бюсту голову. Пізніше комуністи відновили пам’ятник. А міська влада Запоріжжя заявила, що він є декоративним оформленням інтер’єру, який можна порівняти з виставленим у вітрині крамниці манекеном.

Одеські комуністи вже кілька років погрожують, що теж установлять монумент «вождю всіх народів» на Меморіалі 411-ї батареї. Євген Царьков, перший секретар Одеського обкому КПУ, заявляє, що це буде пам’ятник не сталінізму, а верховному головнокомандувачу країни, яка перемогла нацизм. Уже ніби й сама скульптура готова, і кілька разів призначали дату відкриття монумента, але справа з місця не зрушила. Місцева влада не дає комуністам дозволу на його встановлення. Тож тепер вони хочуть використати скульптуру Сталіна для «декоративного оформлення» якоїсь приватної садиби.

Постійно підносять Сталіна на п’єдестал і прихильники «Русского міра», які особливо нахабно поводяться на півдні та сході України. Уже стало звичним бачити на вулицях Севастополя білборди з портретами колишнього «організатора всіх наших перемог». Суцільним потоком іде з Росії в Україну пропаґандистська література, що відбілює постать Сталіна, до Криму вже й учнівські зошити з його портретами надходили. Усе це — складові ідеологічної війни, яку невпинно веде Кремль проти української держави. Наша ж «п’ята колона», як завжди, підпорядковується ляльководам із Москви.

А хто та як молиться на Сталіна в самій Російській Федерації (РФ), що проголосила себе правонаступницею СРСР? За даними соціологічного опитування, більшість росіян позитивно оцінює діяльність Сталіна (896 голосів), а неґативну оцінку йому дало лише 270 людей. Однак на запитання про те, чи хотіли би вони зараз жити при Сталіні, позитивно відповіло тільки 3 % респондентів, бо ніхто собі — не ворог. Тож зараз у РФ Сталіна прославляють і проклинають водночас, а ще — заробляють на його образі. Члени КПРФ марширують під його портретами, а туристи залюбки фотографуються з його двійниками на Красній площі.

Під час маніфестацій напередодні президентських виборів у РФ деякі учасники акцій тримали плакати з написами: «За Родину! За Сталина! За Путина!». Щораз частіше лунають заклики відродити диктатуру, жорсткою рукою навести в країні лад, аби вберегти її від занепаду та розвалу. Серед заголовків газетних статей нерідко можна прочитати: «Росію здатні втримати над прірвою дві сили. Перша — Бог. Друга — Сталін».

Фактично, як стверджують опозиційні політики, Росія вже давно живе при диктатурі, але ця диктатура завуальована псевдодемократією. Різкіше про нинішню кремлівську владу висловився шахіст Гаррі Каспаров: «Моє прохання до Заходу: припиніть, будь ласка, називати Путіна демократичним лідером. Путін… хоче правити країною, як Сталін, але жити, як сучасний олігарх».

А ось іще кілька штрихів із сучасного життя росіян. У Москві немає національного музею, який би розповідав про численні людські жертви комуністичної епохи. А з 8 тис. таборів ГУЛАГу як музей зберегли лише один — «Перм-36». За словами Арсенія Рогинського,голови історичного товариства «Меморіал», у Росії пам’ять про терор заштовхали в найдальший закуток, тому-то й немає там пам’ятників, меморіальних дощок, музеїв жертв політичного терору. Рада з прав людини ініціювала встановлення пам’ятників жертвам репресій у Москві й Санкт-Петербурзі, створення Національного інституту пам’яті, але чиновники постійно гальмують втілення цих проектів у життя.

А тим часом переписуються шкільні підручники з історії й видаються такі, де немає згадки про сталінські злочини, а школярі отримують зошити зі серії «Великі імена Росії», прикрашені портретом Сталіна. З’являється сила-силенна телепередач, фільмів, книг про Сталіна. Кінорежисер Микита Михалков якось навіть із погордою розповідав, що коли до зали перед переглядом його стрічки «Стомлені сонцем» увійшов актор, який грав Сталіна, то всі завмерли і встали. Не дивно, що під впливом такої масованої пропаґанди, що створює нові міфи про «справедливого й безкорисливого вождя», популярність цього ката народів зростає. А коли в житті люди зіштовхуються з нахабною корупцією та сваволею можновладців, вони виливають свій гнів у словах: «Сталіна на вас немає!»

Росіяни мають змогу й помолитися до нього. Це можна зробити не лише на його могилі біля Кремлівської стіни, а й перед образами «великомученика Йосипа» чи «святого та праведного правителя Сталіна». До однієї з таких ікон додано ще й тропар, що славить цього тирана. Широкого розголосу набув факт, коли в церкві селища Стрельна, у передмісті Санкт-Петербурґа, було виставлено для поклоніння ікону Сталіна. Вона відображає одну з леґенд про вождя й більше схожа на звичайну картину, на якій зображено святу Матрону Московську, що благословляє вождя на битву з гітлерівськими військами. Місцевий ігумен Євстафій (Жаков) заявив, що поминає Йосипа Сталіна «на всіх службах, де це доречно».

Серед російських комуністів, які тепер також стали богомольними, знайшлися радикали, що відкололися від КПРФ і навіть звернулися до патріархату РПЦ із проханням канонізувати Сталіна. Пропозиція поки що залишається без відповіді.

Звичайно, українським комуністам і прихильникам «Русского міра» сталінізація РФ до вподоби. Вони залюбки поширюють в Україні нові вигадки про Сталіна, маскуючи це під відродження історичної справедливості. Належної відсічі ці відверті ненависники незалежної соборної України не отримують. Хіба що зрідка свободівці силкуються зірвати їхні шабаші під червоними прапорами та з портретами Леніна й Сталіна. Не можна вважати за серйозну акцію й глузування з пісяючих опудал Сталіна, які партія «Братство» встановила як пам’ятники на кілька годин у чотирьох містах України. Відомий блогер і художник Олександр Володарський разом з арт-гуртом А.К.Т. провів у Києво-Печерській лаврі перформанс, освятивши там ікону Сталіна. На їхню думку така ікона — це есенція тоталітаризму, злиття двох споконвічних символів рабства — батога, що прикинувся пряником.

Тим часом ностальгуючим за минулим «совкам» і туристам наші земляки пропонують побачити справжній раритет — погруддя Сталіна, виставлене в «Парку радянського періоду» села Фрамушика-Нова на Одещині, і придбати на базарі «матрьошку» з його зображенням чи ляльку у вигляді цього вусаня, яку в переддень Євро-2012 спритники реалізують у кіосках терміналу аеропорту Бориспіль у Києві.

На завершення цієї розмови доцільно нагадати тим, хто молиться на Сталіна, що весь світ давно засудив сталінський режим нарівні з гітлерівським. За рішенням Європарламенту, 23 серпня проголошено Днем пам’яті жертв сталінізму й нацизму. До того ж Сталіна визнано українським судом винним у ґеноциді українців — організації Голодомору 1932— 1933 рр. Ніколи не забуваймо про це!

Сергій Горицвіт

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...