Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 18, 2019

Геть від Москви!

Автор:

|

Вересень 19, 2013

|

Рубрика:

Геть від Москви!

Таким був заклик геніального поета й письменника Миколи Хвильового (справжнє прізвище — Фітільов, 1893–1933), який іще понад 80 років тому бачив, що Україна повинна йти власним шляхом. Геніальність Хвильового підтверджується вже тим, що саме після восьми десятиліть актуальним є бачення України в Європі, а не в Азії, до якої так наполегливо тягне її Москва. Загарбницький дух імперських російських вожаків не змінився за кілька останніх століть, і саме це робить творчість цього поета актуальною й через 80 років після його смерті.

Із новітньої історії знаємо, що будь-який окупант, навіть після вигнання з окупованої країни, намагається знову отримати владу в утраченій колонії. Так воно було з іспанцями не тільки в Південній Америці, так було й з португальцями, англійцями, французами, німцями, голандцями й іншими загарбниками чужих територій.
Звісно, серед європейських колонізаторів Північної Америки була така велика маса добре озброєних вояків, що тубільці не мали змоги своїми примітивними знаряддями захистити свої землі. Так білі запанували в Північній Америці, бо вони перевершують тубільців не тільки в кількасот разів численністю, але й наймодернішою зброєю, міць якої відчувають люди в усьому світі.
Питання окупанта й окупованого було й залишається одним із тих, що не дають спокою й зараз. Методи окупації змінилися лише частково, а зброя досі відіграє важливу роль, про що свідчать намагання чільних політиків США у вирішенні сирійської проблеми.
Нашу увагу привернула інша подія, яку можна бачити як наслідок російської колоніальної системи, котра якийсь час називала себе совєтською. Річ у тому, що коли розпалися такі колоніальні системи як іспанська, англійська, голандська, то окупанти зрозуміли, що змушені надати колоніям незалежність. Бразилія, Індія, Пакистан, інші південноамериканські, африканські й азійські країни втішаються незалежністю й підтримують дружні взаємини з колишніми окупантами.
Цілковито іншу картину бачимо з не цілком деколонізованою Росією. Тут не лишень диктують усім, як жити, яку мову вживати, але й не визнають права на незалежність таких великих народів, як український чи білоруський. Аж страшно стає, коли чуєш із вуст російського президента, що для нього українці й росіяни — один народ! Це нагадує Гітлера, який австрійців вважав німцями, а всіх німецькомовних у сусідніх країнах — «співвітчизниками».
Саме необдумані вислови російських політиків і їхні зусилля затягнути Україну до Митного Союзу є яскравим свідченням того, що в Росії ще багато хто не зрозумів вільного від окупації духу в Україні та колишніх колоніях Росії.
Траґедія росіян – у тому, що вони силою хочуть зберегти колоніальні російські порядки, що вони ніколи не надавали значення рівноправності хоча б у мові. Через мову хотіли зросійщити азіатів і європейців. В Україні вони домоглися введення російської в багатьох реґіонах, але це не зробило Україну колонією, зате цілковито збило з пантелику шовіністичні російські кола в Україні.
Коли би йшлося лише про російську мову та російську літературу, то можна зрозуміти людей, які про Шевченка, Франка, Лесю Українку й інших ніколи не чули, а вперше їх побачили хіба на банкнотах гривень. Любов до одної мови не повинна викликати ненависть до іншої, а в російських шовіністів любов до свого пов’язана з невизнанням чужого – іншої мови та права на існування.
Саме цю ненависть до української мови демонструють у багатьох ресторанах України їх власники, коли визнають українські страви, але витісняють українську мову не тільки з ужитку, а й із меню. Такого дикунства не зустрінеш навіть у джунглях. Неповага до мови та її носіїв, недотримання закону про державну мову, зрештою, не визнавання української, є очевидним доказом розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
Шовіністичні вибрики нащадків і залишків окупантів досягли свого кульмінаційного пункту у висловлюванні солістки Національної опери у Києві Катерини Абдулліної, яка назвала українські школи та мову «бидлячими». Та російська «патріотка» сама стала жертвою антиукраїнської істерики російських шовіністів, і то не тільки в Україні. Вона могла би вирішити проблему з «бидлами» просто: купити квиток і виїхати в країну, мову якої так високо цінує!
Образа гідності та честі мови й шкіл українців є незаперечним фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Дивує, що досі не пішли сотні тисяч листів з вимогою до директора Національної опери негайно звільнити «солістку поза оперою»! В Україні слід запровадити правило: якщо тобі не подобається в Україні — їдь у землю своїх предків, своєї мови, своїх звичаїв! Так воно є в усіх державах світу, а ми живемо в час, коли можна собі обирати й мову, і країну. В Україні повинні залишитися ті, хто поважає наш народ, нашу мову, а своє може плекати вдома, у колі родини.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...