Новини для українців всього свту

Saturday, Jan. 16, 2021

Думи про Україну 2013-го

Автор:

|

Січень 09, 2014

|

Рубрика:

Думи про Україну 2013-го

Стрімко спливає час, і з віком розумієш і відчуваєш це глибше. Також стрімко летять події в Україні, а громадська думка й свідомість, говорячи сучасною мовою, постійно перезавантажуються. Щороку я відвідую рідну землю. Це зумовлено й тугою за краєм, і необхідністю попити цілющої мінеральної карпатської води. Перебуваючи в Трускавці та Моршині, завжди намагаюся поспілкуватись із представниками різних реґіонів України. Незнайомі люди, випадково зустрівшись раз, зазвичай винятково відверті в розмові. Спілкуючись, звертаю увагу й на освітньо-інтелектуальний рівень співрозмовника, на його політично-національну свідомість. Так я сам для себе вивчаю настрої людей, тому що не повною мірою довіряю результатам соцопитувань, які проводять час від часу різноманітні компанії. Звичайно, я не можу ідеально зробити висновок, але зрозуміти напрямок думок людей можу добре.

У попередні роки в цих розмовах я відчував, як змінюється думка людей стосовно то одного, то іншого керманича України. Здебільшого ця думка змінювалася на гірше, а часом навіть доходило до розчарування. Таке неважко було зрозуміти, позаяк економічний розвиток держави, рівень життя пересічних людей не назвеш задовільними.
Під час каденції попереднього керманича України люди прямо висловлювали думку про бажання «сильної руки». Представники Галичини озвучували побажання, щоби до влади прийшов другий Степан Бандера; представники Поділля бажали, щоби при кермі були такі, як німці, а представник зі сходу хотів такого, як Сталін. Усі ці побажання були зумовлені крайнім розчаруванням політичною верхівкою, сучасним життям людей.
Уже через рік керування нинішнього президента України дiйшло до того, що люди висловлювали думку-згоду, аби прийняти допомогу від зовнішніх сил. Мене здивувало, коли інтелігентний чоловік пенсійного віку, національно свідомий, із міста Самбора Львівської області заявив, що в нас усе добре, але немає достойного менеджера в державі, тож хай би він прийшов ззовні. Судячи зі змісту нашої розмови, це мав би бути представник Заходу. І треба ж, аби протягом місяця такі ж освічені, але трохи молодші чоловіки з Волині висловили побажання, щоби президентом України вибрали юдея! Відзначаючи мудрість представників цього народу, я озвучив думку про віце-президента, але співрозмовники не підтримали мене.
Усі ці розмови відбулися в жовтні 2013 року. А тут уже й листопад підійшов, і вся мова серед людей, котрі цікавляться політичним життям держави, була вже про євроінтеграцію. Представники сходу України, коли ми сиділи за одним столом у їдальні санаторію, відверто розповіли, чому вони – проти євроінтеграції. Так, підприємець із Луганська пояснив, що в реконструкцію кондитерської фабрики вклав 5 млн USD і що має контракт, за яким, 90 % продукції відправляє до Росії. У разі підписання євроінтеграції, східний партнер відмовляється від контракту, а це — невиплата кредиту та скорочення кількості працівників. Мешканець Донецька розповів, що багато пересічних людей не знає умов і перспектив інтеграції в Європу, тому вони не можуть оцінити вигідність цьoго як для держави, так і для себе.
А тут не забарилась і заява уряду України про призупинення процесу євроінтеграції. Частина людей зраділа, а частина – обурилась, що ми й бачимо зараз на майданах у Києві. Яким є план Майдану, гадаю, не відомо нікому. Але боротьба за кращу долю України та народу набула саме такої форми. Змагання за Україну тривають і, на мою думку, переходять у радикальнішу площину. Тут доречно згадати вже сучасну історію. Після набуття Україною незалежності один із підприємців звернув мою увагу на те, що промислові підприємства Західного регіону, не маючи державної підтримки, стали зникати, позаяк і місцева влада їх не підтримувала. Із часом їх почали купувати приватні фірми, і робили це, на диво, найчастіше представники інших держав.
Левова частка найпотужніших і найрентабельніших підприємств перейшла в неукраїнські руки. Деякі з них було повністю зруйновано. Ми втратили цілі галузі в промисловості й сільському господарстві. Так, у м. Рівному був льонокомбінат, чию продукцію свого часу замовляли для королеви Великої Британії Єлізавети ІІ й імператора Японії Хірохіто. Мабуть, зайве тут казати, що якість виробів була на рівні світових стандартів. Підприємство повністю припинило своє існування, а відповідно, у сільському господарстві цілковито перестали вирощувати льон! Той підприємець висловив підозру, що, можливо, усе це робиться із центру навмисно, аби в майбутньому терени західної України були дотаційними територіями. А це вже тягне за собою купу проблем, зменшує суттєво вагу реґіону.
Зі слів львів’ян знаю, що їхній автобусний завод опинився в руках росіян і тепер виробляє близько 80 автобусів на рік, порівняно з 1,1 тис. машин у свої кращі часи. Така ж доля спіткала львівський телевізійний завод. Але ж він був другим на час розвалу СРСР!
З січня 2014-го штаб військового командування Західного оперативного командування переводиться зі Львова до Рівного. Особисто я – не фахівець у цій галузі, тому звертаю увагу на думку військового зі Львова: це може робитися в комплексі з іншими речами з метою зменшення впливу міста на політичне життя в регіоні.
А результат Майдану залежить від національно-патріотичного настрою населення. Різні інститути займаються цим питанням, і не останню роль тут відіграє козацтво України. «Міжнародний союз козацтва» (МСК) — складова козацтва України. Він займається цими питаннями як на теренах держави, так і за її межами, переважно в сусідніх державах. Підтримуючи зв’язки з нашою діаспорою, МСК допомагає налагоджувати контакти з місцевою владою, та робиться це здебільшого через місцеві громадськi організації цих держав, із якими він встановлює дружні стосунки.
Проводяться різні козацькi заходи, зокрема культурно-масові, а також спортивні змагання. Приміром, музичний гурт «Козацька ліра» під керівництвом Леоніда Єсаулова виступає з концертами в Україні та за кордоном. Керівництво МСК України читає лекції на історичну тематику в навчальних закладах країни та за кордоном. Велика увага приділяється роботі з молоддю. Окрім вищенаведених заходів, відбуваються поїздки в історико-меморіальні місця. 2013-го неодноразово проводились екскурсії до Державного музею авіації України в м. Києві. А тут нам, українцям, є ким і чим пишатися: це й – уродженець м. Києва, всесвітньо відомий авіаконструктор І. Сікорський, і збудовані у КБ «Антонова» літаки «Руслан» і АН-225 «Мрія», який уже багато років вважається найкращим вантажним літаком світу та за низкою досягнень занесений до Книги рекордів Ґіннеса. А беручи участь у екскурсії «По старих вулицях Подолу», молодь має змогу ознайомитися з 70 пам’ятниками архітектури та 125 історико-меморіальними місцями міста.
МСК України проводить і інші заходи, спрямовані на національне виховання молоді. Членами МСК є військовослужбовці запасу, викладачі вищих навчальних закладів і шкіл, підприємці, робітники та держслужбовці. Найактивніших членів МСК нагороджують медалями та орденами Союзу. Також не забувають українців із-за кордону, котрі особисто допомагають при проведенні заходів або фінансово підтримують діяльність «Міжнародного союзу козаків України». Так, 2013 року нагородили українців – мешканців Торонто та Міссіссаґи.
Спілкуючись із керівництвом МСК на початку грудня торік, я дійшов висновку, що вони відзначають усіх жертводавців. Зрозуміти це просто, позаяк кожна громадська організація провадить заходи за власний кошт. МСК й надалі планує працювати на користь українського суспільства та держави загалом.
Охочі фінансово підтримати роботу «Міжнародного союзу козаків України» можуть це зробити в Ukrainian Credit Union, Branch Kozaks,Transit# 01972, Institution: 828, Account Number: 395490-201. Свої пропозиції надсилайте на ім’я представника МСК України в Канаді Віталія Демченка за адресою: 1528 Goldmar Rd. Mississauga, Ontario, L4X 1N5

Віталій Демченко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply