Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Дружба, гроші та справедливість

Автор:

|

Грудень 24, 2014

|

Рубрика:

Дружба, гроші та справедливість

Франк-Вальтер Штайнмаєр

На жаль, у Німеччині, яка є рушієм Європейського Союзу (ЄС), знову лунають голоси, котрі «переживають» не за жертву путінської аґресії, а за самого аґресора. Це нагадує вбивцю, що має змогу взяти собі найздібнішого адвоката, аби той домігся виправдання злочинця за допомогою різних параґрафів. Саме таке враження виникає після інтерв’ю Франка-Вальтера Штайнмаєра, міністра закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), яке він надав минулого тижня відомому журналу Der Spiegel. Висловлювання цього пана нагадали нам про відоме народне прислів’я: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти!»

Ми вже раніше звертали увагу на колишніх і сучасних відомих соціал-демократичних політиків, котрі своїми «знаннями» виявляли цілковиту необізнаність з історією України та Росії. До таких дилетантів належать пенсіонер Соціал-демократичної партії (SPD) Ерїард Епплер, голова цієї партії Зіґмар Ґабрієль і деякі інші, котрі довели, що «переочили» головну провину Путіна — порушення міжнародних норм і угод, резолюцій Організації Об’єднаних Націй (ООН), міжнародного права та людських прав загалом!
На тлі вже відомих висловлювань проти санкцій колишніх канцлерів ФРН Гельмута Шмідта й Гельмута Колля, представників Німецько-російського економічного форуму, несподівано виник і член SPD міністр Штайнмаєр. Здавалося б, що очільник міністерства закордонних справ ФРН обізнаний із ситуацією в Україні й аґресивною політикою Путіна щодо неї, бо літає він і до Києва, і до Москви. Висловлювання п. Штайнмаєра стосовно санкцій проти РФ є свідченням того, що й сам урядовець заплутався.
Негативне ставлення п. Штайнмаєра до санкцій проти РФ викликає не тільки запитання: «Хто твій друг?», але й «Де твоя принциповість щодо загальновизнаних норм і міжнародного права?» Пан Штайнмаєр у відповідях на запитання звертає увагу на те, що РФ хтось «хоче поставити на коліна». Це — дослівне повторення позиції Путіна, воно є перекрученим підходом до справи, бо ПЕРШОПРИЧИНОЮ санкцій проти РФ була й залишається аґреcія Росії проти України — анексія Криму та вторгнення російських військ на український схід!
Дивує, що така освічена людина, якою є п. Штайнмаєр, у своєму інтерв’ю «забула» згадати про факти порушення міжнародного права, угод і норм ООН щодо суверенітету і цілісності території кожної країни, про елементарне порушення ґарантій, які РФ, США, Франція та Велика Британія надали Україні 1994-го, про принципи міжнародного співжиття. Від дипломата такого ранґу можна було сподіватися дипломатичного розтлумачення причин покарання санкціями. Тобто, очікувати, що дипломат пояснить, що обмеження були спрямовані проти аґресивної політики Путіна, а не проти економічної політики РФ.
Звісно, що дружба між політиками буває, і вона може часом бути й безкорисною, але працювати в національних інтересах. Німецька дійсність продемонструвала, що коли «дружба» оплачується, то політики забувають навіть про принципи справедливості. Саме так можна прокоментувати висловлювання оплаченого чиновника «Газпрому», колишнього соціал-демократичного канцлера ФРН Ґергарда Шредера, котрий «зобов’язаний» захищати інтереси свого роботодавця.
Франк-Вальтер Штайнмаєр не пов’язаний із «Газпромом», але, здається, почувається зобов’язаним перед своїм приятелем, і саме тут напрошується ота приказка: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».
Прикро, що німецькі коаліціянти не можуть знайти спільної мови, коли йдеться про санкції. Канцлер Анґела Меркель дотримується міжнародного права, укладених міжнародних норм і дуже однозначно висловилася, що санкції проти РФ триватимуть доти, доки РФ не почне поважати суверенітет України. Дуже шкода, що п. Штайнмаєр, котрий провідує українських посадовців та спілкується з кремлівським керівництвом, досі не помітив, що Путін і далі не поважає українського суверенітету і територіальної цілісності України, які урочисто ґарантувала його влада у Будапешті 1994 року.
Кремлівські чиновники купили не тільки окремих політиків у світі, бізнесменів, а й цілі партії, щоби мати підтримку своєї аґресивної політики. Саме про це свідчить і нещодавнє повідомлення про мільйонну підтримку французьких правих (партію Марі Ле Пен), яку надав їм Кремль.
Низька ціна за нафту вдарить і по кремлівській багатій кишені, і саме тут в Україні повинні зрозуміти, що слід чимшвидше закрити російські банки в Україні. Цілковито не зрозуміла політика Національного банку України, який дозволяє банкам країни-аґресора не тільки працювати в Україні, а ще й скуповувати валюту, яка стає у РФ дорогою та рідкісною.
Стороннього спостерігача дивує політика української влади, коли посадовці вимагають від Заходу розширення санкцій проти РФ, а самі не поспішають запроваджувати обмеження проти країни, яка не тільки окупувала частину їхньої території, а й щодня порушує суверенітет України. Не зрозуміло, чому сама Україна «годує» Крим, дозволяє діяльність російських банків, веде «розмови» з терористами, а від інших держав вимагає санкцій проти українського ворога?
Сподіватися, що російські банки будуть робити інвестиції в українську економіку, – наївно. Звісно, молода українська держава має мало досвіду в керуванні країною, але не потрібно бути генієм, щоби зрозуміти, що діяльність банків країни, яка провадить проти України приховану й підступну війну, є антиукраїнською. Державі, яка окупувала частину української території, що постачає не тільки терористів, але зброю для них, котрою ті знищують інфраструктуру цілих реґіонів, щодня вбивають жителів України, слід заборонити не тільки банківську діяльність, але й запровадити проти неї санкції, бо цього вимагає здоровий глузд, який повинен бути в політиків.
Зрештою, може, дочекаємось і звістки про те, що Україна звернулася до Міжнародного суду через анексію Криму, «ополченців», котрих Москва прислала на схід України і які зруйнували не тільки частину України, а й спричнилися до тисячі людських смертей.
Було би зрозумілим, коли б Генеральна прокуратура України перевірила роль російських банків щодо їхньої ролі у «сепаратизмі». Щедрі закупівлі Кремлем західних політиків і партій дають серйозну підставу не довіряти їхнім банкам, тоді як Путін провадить проти України війну, яку брехливо заперечує не тільки перед світом, але й перед вдовами, сиротами та матерями загиблих у безглуздій війні.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...