Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

До 75-ліття формування українського представництва в США

Автор:

|

Травень 28, 2015

|

Рубрика:

До 75-ліття формування українського представництва в США

УККА

Американсько-радянські зв’язки та дружба під час Другої світової війни інколи доходили до повного абсурду. Наприклад, 1943 року високопоставлений чиновник США так висловився офіційно про своїх союзників: «Ніколи за всю свою історію Росія не проводила жодних аґресивних воєн, а швидше навпаки — вона була жертвою багатьох чужих аґресій».

Щоправда, ця сліпота була наслідком не тільки військового альянсу, а також глибокої інфільтрації й американської наївності. Радянські шпигуни тоді проникли на найвищі посади як у Білий дім, так і в Державний департамент.
Мабуть, найбільшим абсурдом було, коли президент Рузвельт прибув до Ялти на перемовини зі Сталіним 1945 року, передбачаючи закінчення війни, у товаристві радянського агента. Тому й не дивними були результати саміту в Ялті. Вся Східна Європа потрапила або в СРСР, або під його вплив.
Власне, у такій вимушеній атмосфері 1940 року у Вашинґтоні українці в Америці визначились, оформивши центральну репрезентацію українців у США — Український конґресовий комітет Америки (УККА).
З того моменту почалася наполеглива та систематична праця, зокрема у площині впливу на, здавалося б, безнадійну політику США. Можна навести чимало прикладів зусиль перших провідників УККА змінити ситуацію.
Серед інших документів у державних архівах США є рапорт одного високого державного чиновника США від 1945-го на ім’я свого начальника, що вказує на ментальність тих часів, часів упорядкування Європи та оформлення світової основи миру — Організацій Об’єднаних Націй (ООН). Зокрема, у ньому сказано: «Делегація американських громадян, котрі репрезентували УККА, завітала сьогодні вранці… Під час розмови… делегація звернула увагу на те, що США — це чемпіон поневолених народів, і що вони впевнені в зацікавленні офіційної США в справі українського націоналізму. Я відповів, що є інтерес народу США до всіх, хто вважає себе поневоленим, і цей інтерес задокументований в історії. Одначе я вказав, що не служитиму нічиєму наміру створити враження, що уряд США є нерозумний чемпіон невдоволених. Найважливіше на цей час — опрацювати приятельське догоджання СРСР. Нічого не можна робити, щоби перешкодити цьому заходу».
Така політика у Білому домі та Державному департаменті, за малими винятками (тут можна назвати поодинокі вчинки президента Рейґана, але не його наступника — президента Буша), велася не тільки до проголошення незалежності України 24 серпня 1991-го, але фактично до дещо запізнілого визнання цієї незалежності президентом США аж через чотири місяці, уже після самої ліквідації СРСР, проголошеної трьома президентами — Єльциним, Шушкевичем і Кравчуком — і резигнації Горбачова 25 грудня 1991 року. Та навіть при цьому знадобилася допомога приятелів України з Конґресу США під впливом української громадськості, яка з 24 серпня наполегливо вимагала від свого президента визнати незалежну Українську державу.
Тому, відзначаючи річницю створення УККА, слід, зокрема, вшанувати наших піонерів, основоположників і попередників, головних принципових діячів, таких як перший президент Стефан Шумейко, довголітній другий президент Лев Добрянський, чиї заслуги є надзвичайно великими, його наступників Дмитра Галичина й Ігната Білинського. Ці очільники, як і багато інших, працювали невтомно у набагато важчих умовах, ніж ми.
Політику США змінили нові реалії, тобто кон’юнктура, але вона залишилася догідливою та дуже часто — нерозумною, навіть в Адміністрації теперішнього президента Обами. Починаючи від намагання впровадити політику переосмислення щодо Росії — «перезавантаження» державного секретаря Гіларі Клінтон та запевненням пошепки, почутим усім світом, від самого Барака Обами російському президенту Медведєву, аби той переказав Путіну, що він буде гнучкішим у відносинах по завершенні американського виборчого процесу. І навіть тепер, у час затяжної війни, спричиненої нападом Росії на Україну, незважаючи на рішення Конґресу США, Білий дім зволікає з серйозною збройною допомогою Україні, яка допомогла б їй не тільки оборонятися, але в перспективі — захищати Європу від глобальної російської аґресії.
І знову Конґрес США зі своїми передовими приятелями України провадить проукраїнську політику, але її дуже часто зупиняє сам президент США та його держсекретар. Навіть їхні підлеглі — Постійний представник США при ООН і помічники держсекретаря не можуть зрозуміти такої догідливої та нерозумної політики.
Тому за теперішніх обставин слід згадати про зусилля вже молодшого діаспорного покоління під проводом нових очільників — президентів УККА Михайла Савківа й Тамари Галло-Олексій, котрі, немов каменярі, довбають цю тяжку скалу (як писав Іван Франко) американського угодовства щодо Росії, яка не тільки не є жертвою жодних аґресій, але, як і в минулому, стала одним з найбільш безсовісних аґресорів в історії світу.
Упродовж трьох чвертей століття УККА — єдиний систематичний і невтомний голос патріотичної української громади США різних поколінь. УККА заслуговує на наше визнання за його роботу та підтримку подальшої діяльності. Многая літа, УККА!

Аскольд Лозинський

P. S. Автор був екзекутивним віце-президентом УККА у 1990-1992 рр. і президентом УККА в 1992-2000 рр.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...