Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 25, 2020

Проста комбінація. Дії російської армії у Сирії можуть стати початком кінця Європи

Автор:

|

Жовтень 08, 2015

|

Рубрика:

Проста комбінація. Дії російської армії у Сирії можуть стати початком кінця Європи

Сирійська біженка

Події останнього тижня за своїм драматизмом і можливими наслідками для, як мінімум, долі Європи викликають ті ж настрої, які холодним подихом війнули у квітні 2014-го, коли вибухнула війна на Донбасі. Вже існує безліч думок про участь Російської Федерації (РФ) у сирійському конфлікті, і практично всі вони у той чи інший спосіб прогнозують дуже невтішні наслідки для Кремля й особисто Путіна.

Путіну ніхто не вірить
Усі кажуть, що у сирійської авантюри спочатку було кілька цілей. Тактично Путін сподівався продати себе Заходу як рятівника від «Ісламської держави» (ІД), домогтися скасування санкцій та визнання анексії Криму. Ця спроба провалилася, бо нікого обдурити не вдалося. Неможливо повірити, що Путін справді хоче врятувати світ від терористів. Навпаки, ІД Путіну наразі дуже вигідна. Адже ісламісти загрожують ворожому йому Заходу та дестабілізують ситуацію на нафтоносному Близькому Сході, тим самим заважаючи нафті і далі падати в ціні (до речі, відразу після початку російських бомбардувань Сирії ціна на нафту пішла вгору). Підтверджує цю думку те, що ще зовсім недавно російські спецслужби активно сприяли переправці ісламістів із Дагестану й інших ісламських реґіонів РФ у Сирію, знімаючи локальну напругу — самим клопоту менше, а західним «партнерам» — нові проблеми.
Традиційно ображений Путін вирішив вдарити жорстко. Перше ж неузгоджене з антиасадівською коаліцією бомбардування моментально привернуло увагу всього світу. Власне з цього моменту почали з’являтися особливо невтішні для Кремля прогнози. Своєю акцією в Сирії Путін максимально погіршив відносини зі Заходом. Сім держав, в т. ч. США, Франція та Німеччина, вже висловили глибоке занепокоєння російськими бомбардуваннями та закликали їх припинити. Крім того, прозвучав заклик від великої групи мусульманського духовенства Саудівської Аравії до джихаду проти РФ.

Старі пісні
Інше завдання Путіна у війні — радикально посилити військову присутність на Близькому Сході, розгойдати там ситуацію ще сильніше, сформувати й озброїти потужну шиїтсько-алавітську коаліцію, зіштовхнути її з сунітським світом і зробити війну на Близькому Сході глобальною. Ця коаліція може виступити на боці шиїтської меншини в Саудівській Аравії, спровокувати там масштабну громадянську війну та втрутитися в неї на боці шиїтів. І в цьому випадку ціни на нафту різко підскочать, а РФ стане замість дестабілізованої Саудівської Аравії основним гравцем на нафтовому ринку.
Імовірно, ця авантюра в уяві російського головнокомандувача слугуватиме компенсацією «найбільшої трагедії століття» — розвалу СРСР і стане ключовим моментом путінської стратегії реваншу в холодній війні, що передбачає відновлення статусу Росії як наддержави. Навіть побіжний аналіз доводить, що ця схема приречена на провал, тому що в РФ немає економічних ресурсів для її реалізації. З цієї ж причини приречені й усі дії, спрямовані на досягнення її цілей, в т. ч. і ця сирійська авантюра.
Наступна серія прогнозів лежить у, так би мовити, історично-ужитковій площині. Що реально принесе РФ сирійська кампанія стратега Путіна. Заявлені авіаудари, без наземних операцій — тільки початок. Уже розгорнута військова бази в Латакії, далі буде більше. Свого часу керівництво СРСР, вводячи «обмежений контингент» радянських військ в Афганістан, не припускало його участі у великомасштабних військових діях. Наслідки відомі всім. Вони вчать, що війну легко почати, але важко закінчити. Війна — це надзвичайно складна система, з величезною кількістю змінних складових. Почавшись, війна починає розвиватися за власними законами, що не залежать від волі її ініціаторів. Проте у підполковника запасу КДБ, здається, інша думка з цього приводу.
А тим часом експерти схиляються до висновку, що військовий ефект російських авіаударів, скільки б їх не було, дорівнюватиме майже нулю, але вони сильно розлютять ісламістів і налаштують їх проти РФ. Вони почнуть мстити, тероризуючи росіян у Сирії та по всьому світі, аж до Москви. Росія буде наносити удари і проводити акції відплати. Для їхнього проведення авіації буде недостатньо. Розпочнеться масштабна сухопутна операція російських військ у Сирії. Таким чином, Росія може вплутатися у великомасштабну війну, яка буде за своїми наслідками для країни страшніша за афганську.

Несподіваний аспект
Важко сперечатися з думкою експертів, тим більше, що вони багато у чому мають рацію, але дивно, що практично ніхто не звертає уваги на одну дуже просту причинно-наслідкову схему, яку зараз у всіх на очах реалізовує кремлівський карлик. На жаль, так виглядає, що не усвідомлюють її важливість і західні лідери. Перший же ж крок російської армії у Сирії продемонстрував справжню мету цієї авантюри. Авіаудари по житлових районах міст зі значною кількістю жертв моментально створили додаткову напругу серед мирних мешканців, провокуючи їх на втечу. Будь-яке нарощування військових дій у Сирії сприятиме збільшенню потоку біженців у Європу. Саме цього й домагається Путін.
Будь-який виступ представників антиасадівської коаліції, присвячений аналізу військових дій у реґіоні, супроводжується твердженням, що авіацією у цій війні не перемогти. Для успіху необхідно задіяти наземні війська. Зрозуміло, чому вони не застосовуються коаліцією. Очевидно, що це розуміє і російська верхівка.
Ситуація з Сирією виглядає в певному сенсі дивно. Путін оголосив на весь світ, що не буде надто глибоко вв’язуватися у конфлікт, вводячи сухопутні війська. Світ не повірив, знаючи, що російський лідер рідко каже правду. Не виключено, що війська таки доведеться вводити, але навряд чи російські стратеги не здатні оцінити власних можливостей, і сподіватимуться на тріумфальну перемогу в наземній операції. Їм цього не потрібно, мета — інша.
Нормальна людина скаже: як це можливо, такий цинізм, гинуть мирні люди та військові. За відповіддю далеко ходити не треба. Згадаймо Донбас. Врешті, вся російська історія це ріки крові та гори трупів огорнуті хмарами брехні.

Невтішне майбутнє
Не виключено, що у багатьох людей виникне сумнів щодо доцільності зусиль для досягнення озвученої мети. Біженці — ну, й що? Європа — багата, прогодує всіх. Насправді проблема лежить у дещо іншій площині. Не про харчі та памперси йдеться. Путін по-суті провокує цивілізаційну катастрофу європейського масштабу. Західні медіа достатньо часто публікують матеріали, які наочно демонструють світоглядну та культурну несумісність мешканців старої Європи та переселенців із мусульманських країн, свідомість котрих сформувалася під впливом радикальних ісламістських течій. У місцях високої концентрації переселенців чуємо аґресивні вимоги змінити європейські традиції на правила шаріату. Сидячи на шиях платників податків у європейських країнах, новоприбулі диктують їм, що й як робити у власному домі. Зрозуміло, що багатьом мешканцям Європи така ситуація не подобається. Вже зараз маніфестації на підтримку біженців змінюються на заклики до заборони їхнього в’їзду. А що буде, коли кількість біженців збільшиться кардинально?
У підсумку це призведе до масового невдоволення владою. І на тлі нездатних щось вирішити політиків, котрі очолюють теперішні уряди, радикальні партії різного спрямування виглядатимуть привабливо. Адже вони активно закликають до боротьби з нашестям.
Багатьох людей у світі здивував форум радикальних партій Європи, який відбувся у Санкт-Петербурзі в березні ц. р. Це здавалося неможливим — у блокадному Ленінграді радо приймають фашистів і влада сприяє цьому. А дивуватися нічого — кремлівські політики давно підгодовують найрадикальніші європейські партії і мають у відповідь їхню гарячу підтримку. А що буде, коли ці партії прийдуть до влади?
За таких обставин ми говоритимемо не про Сирію, а про виживання Європи. Своєю простою комбінацією Путін ставить під загрозу всю європейську цивілізацію. І дивною виглядає оцінка російських бомбардувань Сирії Державного департаменту США, оголошена устами Марка Тонера як «стратегічна помилка». Навряд чи Путін тут помилився. А все могло бути інакше, якби західні політики з повною відповідальністю відреагували на вторгнення РФ на схід України, не кажучи вже про Крим, про який вже ніхто особливо і не згадує. А, може, варто згадати?

Павло Михайло

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply