Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 18, 2019

Дев’ять вражень американців від «Донбасу» Сергія Лозниці

Автор:

|

Січень 16, 2019

|

Рубрика:

Дев’ять вражень американців від «Донбасу» Сергія Лозниці

Після прем’єрного показу фільму в Нью-Йорку кореспондент Укрінформу поспілкувався з глядачами. Вибірка, звісно, нерепрезентативна для Сполучених Штатів загалом. Усе ж, у Музеї рухомого зображення, де відбувався показ, збираються здебільшого знавці кіно, документалісти, режисери, митці. Що, з іншого боку, має підвищувати, а не знижувати цікавість до їхніх думок, які, до того ж, відбивають і загальні тенденції.
Враження від фільму іноді кардинально різняться. Як виявилося, дехто перебуває під впливом російського телебачення у тій чи іншій формі, дехто, навпаки, — глибоко співчуває та симпатизує Україні. Дехто не може повірити, що зображене у фільмі відбувається насправді (хоча більшість сцен є точним відтворенням реальних відео), а дехто — навіть проводить паралелі з сучасним політичним кліматом у США.

Олівія, глядачка:

Олівія — ліворуч

— Мені не сподобалося. Фільм видався поверхневим і однобоким. Саме тому я питала режисера, чи справді він дивився реальний відеоматеріал подій, готуючи сцени фільму? Він так і не відповів прямо. Загалом усе доведене до крайнощів. Наприклад, коли людей змушують роздягатися. Або коли військового б’ють палицями. Мене цікавило, чи справді я можу власноруч знайти всі ці відео на YouTube і подивитися їх. У мене залишилося відчуття, що цей фільм мав дуже конкретний меседж, який він прагнув донести. Показати гротескно людей у східній Україні. Показати, що ці люди перетворюються на монстрів. Прив’язують одні одних до стовпів, б’ють одне одного. А потім це весілля, яке було дуже бридким… Тут ніхто нічого не знає про східну або західну Україну, а фільм дві години показує лише один бік. До речі, стрічку профінансувала українська кіноасоціація (Держкіно. — Ред.). І вони хочуть донести, що люди у східній Україні погані. Дві години фільму дивишся на цих гротескних людей-монстрів. Не кажу, що це неправда, лише звертаю увагу, що ми зовсім не бачимо інший бік.

Самара, кінодокументалістка:

— Мені дуже сподобалося! Я дивилася фільм як документаліст, тому вирішувала власну дилему між спогляданням і особистим ставленням до подій на екрані. Я бачила й інші фільми про цей реґіон. Але ця стрічка, на мою думку, досягає значно більше за інші у намаганні пояснити всю складність існування у просторі, який зазнає зсуву дійсності. Незвично дивитися фільм, який одночасно викликає глибоке гуманістичне почуття співстраждання, але й відбиває найменше бажання, наприклад, відвідати це місце. Даруйте. Просто це настільки страшно! Важко уявити, що це відбувається у наш час.

Мів, глядачка:
— Я вже вдруге дивлюся цей фільм. Мушу зізнатися, цього разу він мені сподобався ще більше. Я побачила набагато більше деталей, які спершу не помітила. Я вивчала в університеті російську мову і геополітичні проблеми простору колишнього СРСР. На мою думку, тим, хто вивчає цю частину світу, «Донбас» просто-таки обов’язковий до перегляду. Авжеж, він дуже політичний. Я от щойно казала своєму хлопцеві, що цей фільм дуже заангажований. Він дуже проукраїнський, антикремлівський. Причому я не кажу «антиросійський», а саме «антикремлівський». І вважаю, що позиція режисера правильна, я її розділяю. Але він доводить її до крайньої межі.

Бред Говард, глядач:

— Класний фільм. Особливо сподобалося, як режисер зобразив вплив російської дезінформації у Донбасі. Як «Новоросія», Луганськ, Донецьк приховують те, що насправді відбувається. Він потрапив просто «в яблучко» з цим німецьким журналістом, котрий намагається взяти інтерв’ю у сепаратистів, але поруч присутні російські військові, котрі кажуть: «Ой, мене не фотографуйте». А потім вони висмикують звідкілясь першого-ліпшого карикатурного «козака», котрий вдає з себе командира. Те, що режисер обрав відео найсумніших сцен конфлікту і перетворив їх на такі театральні дійства, — неперевершено. Буду рекомендувати цей фільм усім друзям. Так, в Америці не висвітлюється на достатньому рівні ситуація у східній Україні. Та й у нас, звісно, зараз вистачає своїх проблем. Хоча, ви знаєте, у фільмі також є одна дуже цікава паралель. Адже «Новоросія» обрала символом прапор конфедератів. Показати, що вони, мовляв, «повстанці». Проте асоціація з цим прапором у США вкрай негативна. Репресії, рабство, громадянська війна, у якій загинули кілька сотень тисяч американців. Вони хочуть, щоб це асоціювалося з ними?

Олівія Гемпсон, глядачка:

— Мені сподобалася стилістика фільму і переплетення історій. Але мене шокувала остання сцена. Коли вони всіх розстріляли. Я цього не очікувала.

Ноа, глядач:

— Мені сподобався цей фільм за його чесність. Він допоміг мені побачити щось, про що я не мав гадки раніше. Режисерська робота дуже вдумлива. Цей фільм вийшов дуже темним, проте водночас — не страшним і не сумним. І він, до речі, дуже гуманний, як на мене. Хоч зображує важкі теми і насильство, а у кожній миті видно людей. Це вражаюче. Стрічка зображує, як камера здатна маніпулювати людьми, як вони діють під впливом політики та медіа. Ми все це спостерігаємо зараз й у Сполучених Штатах, і в Європі, й у Росії, і в Україні. Режисерові вдалося, на мою думку, вивести цей фільм у набагато ширший за саму лише Україну контекст. І тому його меседж буде знаходити відгук у міжнародної аудиторії. Бо це правда. Якщо чесно, я взагалі не думаю, що це фільм про Україну. Це лише місце дії, у якому можна спостерігати ці глобальні явища.

Девід Гласс, глядач:

— Мені здалося, що поза чудовою роботою оператора, й усією цією технікою, у своїй суті — це чистісінька пропаганда. Про «Новоросію» і людей Донбасу показане все погане, все найжахливіше, що можна вигадати. Жодного балансу, жодних людей, які б, наприклад, зупиняли цей натовп, що бив прив’язаного до стовпа чоловіка. Зі самого початку, коли я побачив титр, на якому було написано «Окупована територія України», а не «Сепаратистська Україна», я відразу зрозумів, що цей фільм зображує все з одного боку. Але я готовий був це прийняти, якби був хоч якийсь баланс. Спроба зрозуміти, що відбувалося, з урахуванням багатьох сторін. Історичної перспективи. Там стільки уваги приділено цьому прапору конфедератів, але жодної згадки — про фашистські символи з українського боку.

Марія Ліселла, глядачка:

— Якби був баланс різної поведінки героїв, я б повірила цьому фільму більше. А так там усі схибнуті. Фільм не змушує вас відчути жодної симпатії до українців. Їхня точка зору не донесена, як на мене. У протистоянні України, Криму, Росії я не відчула після цього фільму жодної симпатії. Всі якісь жахливі й однакові. У моєму будинку живуть українці, до речі. Як не дивно, вони за Путіна.

Карл Ґудмен, виконавчий директор Музею рухомого зображення:

— Це спустошуючий фільм. Але й очі відвести неможливо. Є певна іронія у тому, що зрежисований фільм, у якому грають актори, виглядає надзвичайно правдиво. Я знайшов у цій картині правду і красу. Тому радий, що ми саме ним відкрили фестиваль «Перший погляд». Як громадянин США скажу, що сцени, які ми побачили сьогодні на екрані — не настільки вже й далекі для розуміння американців, наскільки це могло бути раніше. Тоталітаризм перестав бути абстрактним поняттям для нас. Зважаючи на теперішній стан Сполучених Штатів, людям нині легше відчути, що означає жити у тоталітарному середовищі. Це, звісно ж, не одне й те саме, але деякі речі схожі. Включно з, наприклад, тим, як зараз використовують деякі медіа: як інструмент, як зброю.
Ми рідко показуємо кіно про сучасність, проте деякі картини виходять тоді, коли їх мають побачити. Цей фільм — із таких. Він, без сумніву, відбувається зараз. Він важливий також із історичної точки зору, й у ньому є дещо універсальне. Якщо ми покажемо його за десять років, ми все одно побачимо у ньому правду. Завдяки ньому я особисто також розумію, скільки мені треба ще дізнатися про реґіон і про те, що відбувається на окупованій території. Адже преса спрощує картинку, перетворюють її на карикатуру. Є і мораль. Росіяни вчинили дуже, дуже погану річ. А ми у США, на жаль, не робимо нічого, аби це зупинити. І у Грузії багато років тому сталося подібне. Загальна картина полягає у тому, що є вторгнення й є окупація території людьми, котрі хочуть воскресити СРСР.

Георгій Тихий, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...