Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 20, 2019

Чи заборонять антинародну партію комуністів України?

Автор:

|

Жовтень 24, 2013

|

Рубрика:

Чи заборонять антинародну партію комуністів України?

В Україні зараз розпочалася акція щодо проведення референдуму про заборону діяльності комуністів. Якщо дотримуватися здорового глузду, то ця Комуністична партія України (КПУ) уже давно повинна би бути забороненою. Але замість учинити по справедливості, її допустили до Верховної Ради України, та навіть неофіційно вона ввійшла в коаліцію з владною партією. Існування КПУ в українській політиці є свідченням не демократії, але, скоріш, того, що тоталітарне коріння найжорстокішого режиму в історії Європи важко знищити.

Допомогою поборникам ідеї заборони спадкоємниці кривавого комуністичного режиму міг би послужити документальний фільм Едвінса Сноре The Soviet Story. Робота над стрічкою тривала десять років, і щойно 2008-го він був показаний глядачам, а на Бостонському кінофестивалі того ж року — нагороджений премією.
20 жовтня ц. р. північноамериканський телевізійний канал PBS у пізній вечірній годині продемонстрував своїй аудиторії цей документальний фільм. Він є унікальний тим, що вперше показує документи з німецького архіву про співпрацю нацистського та комуністичного режимів.
Фільм мовби є оповіданням про західного союзника під час Другої світової війни, що допоміг нацистам знищити євреїв і нищив власне населення індустрійними масштабами. За допомогою Заходу кривавий режим цього «союзника» тріумфував 9 травня 1945 року, його злочини стали табу, а справжня історія цього найбільш нелюдяногоого режиму в Європі ніколи не була розкрита.
Заслугою п. Сноре є те, що у фільмі він першим зважився сказати світові правду, яка є, зокрема, болючою для тих, які ще й досі думають, що Сталін був «батьком народів», і не знають, що він був радше катом народів.
Фільм The Soviet Story є англомовний і подає історію комуністичного режиму, яку слід би було щодня показувати в Україні, щоби люди знали, чому треба заборонити те «насіння» кривавого режиму.
У стрічці подано інформацію про Голодомор в Україні 1932-1933 рр., про масакру в Катині 1940-го, про партнерство СС-КГБ (у 1930-х рр. — НКВД), про масові депортації, про медичні експерименти над в’язнями в ГУЛАГ і багато іншого, підтвердженого документами й ілюстрованого знімками особистого фотографа Гітлера.
Автор документального фільму The Soviet Story використав крім документів ще й розповіді живих свідків, які пережили совєтські табори смерті. Допомогли йому у створенні стрічки й численні колишні совєтські генерали, аґенти КГБ, історики, дисиденти та політики.
Від колишнього офіцера ГРУ українця Віктора Суворова дізнаємося, що «делегації німецького гестапо та СС приїздили до Совєтського Союзу вчитися, як будувати концентраційні табори». Колишній Генеральний секретар Компартії СССР Михайло Горбачов засвідчує: «Сталін купався в крові. Я бачив вироки смерті, які він підписував групами».
Історик Нормен Дейвіс стверджує: «Людей розстрілювали вдень і вночі по всій найбільшій країни світу. Сталін навіть дійшов до пункту вбивати людей навмання, за квотою».
Цитат із висловлювань численних свідків і експертів у фільмі можна було би наводити десятками, але вже згаданих достатньо, щоб отримати уявлення про кривавий режим комуністів СССР. Для підтримання ідеї заборони партійних нащадків Сталіна слід починати з показу документального фільму Едвінса Сноре, який чомусь і в європейських країнах не дуже рекламується. Цілком можливо, що КПУ має своїх «довірених» осіб серед європейських парламентаріїв, які саме цю стрічку не дуже пропаґують, хоч бачили її у своєму парламенті ще 2008-го.
Документальний фільм п. Сноре The Soviet Story стає, зокрема, важливим не тільки для України, але й Європи саме перед підписанням Угоди про асоційоване членство України в Європейському Союзі (ЄС). Підступне КГБ офіційно припинило існувати, але його методи й ідеологія далі панують у Кремлі.
Тому, коли вороги української держави брешуть на героїчну боротьбу УПА, слід покликатися також на цей фільм, що дуже переконливо доводить: дві російські дивізії Власова були однозначно гітлерівськими колаборантами. А підступне вбивство кагебівськими (енкаведистськими) спецвідділами то прихильників Бандери, то Мельника, щоби їх розсварити, має продовження сьогодні.
Саме тепер знову лунають «звинувачення» з Москви, мовляв, українці були антисемітами, колаборантами, а єврейські комісари організували Голодомор. Це стара пісенька — посварити сусідів нехай б’ються, а ми їм вже «допоможемо».
Фільм Едвінса Сноре міг би допомогти не тільки зняти багатьом із очей темні окуляри, які їм перешкоджають бачити злочини комуністичного режиму, але й остаточно відмовитися від голосування за партію, яка ще чекає на свій Нюрнберзський процес!
Незважаючи на те, що цей документальний фільм показували вже в багатьох країнах Європи, навіть у Львові він був демонстрований один раз, його чомусь мало знають. Можливо, хтось має гроші та методи тримати його під замком, коли стрічка мала б не сходити з телевізійних екранів колишніх республік СРСР та так званого соціалістичного табору. В Інтернеті існує сторінка цього фільму sovietstory.com і його можна придбати, але, звісно, що це можуть зробити лише одиниці, а для тих, кому він міг би відкрити очі на тоталітарний режим, він залишається недоступним.
Українська діаспора Канади також мала можливість ознайомитись із цим фільмом, але дехто з українських телеканалів показував людям, як було колись в українській громаді (повторювали старі репортажі) замість того, щоб глядача ознайомити з документами, що кидають світло не тільки на наше минуле!
Зараз, коли колишня кагебівська система докладає усіх зусиль, щоб Україну заволокти знов у ярмо, коли правитель Кремля Путін на телебаченні розхвалює царського генерала Дєнікіна за його ідею «неделімой Расії», слід бути не тільки обережним, але й обізнаним.
Європейський парламент уже давно поставив режими Гітлера та Сталіна на один рівень, то слід відповідно до цього й оцінювати КПУ, яка далі відбудовує пам’ятники катові українського й інших народів. І поки в Україні будуть на центральних вулицях бовваніти пам’ятники окупантам і ворогам українців, поки їхні імена не зникнуть із назв міст, вулиць, заводів і шкіл, не буде свободи. Ані «поліпшення життя вже сьогодні».
Документальний фільм The Soviet Story є оповіддю болі, несправедливості та так званої реалполітики, яка ще й досі не достатньо бореться із залишками «імперії зла», що перешкоджають людям жити у мирі і злагоді. Заборона КПУ позбавила б багатьох іллюзії, мовляв, колись було добре і знов буде при комуністах. Саме цей фільм переконливо доводить, що колись, саме за кривавого режиму комуністів, було дуже погано і добра від них не чекати.
Згідно з цим фільмом, Сталін знищив 27 млн. людей власного населення, але і сьогодні 46 млн. українців терплять саме завдяки тому, що криваві большевики окупували Українську Народну Республіку і знищили розвиток цієї молодої держави. «Відплив» українців (6-7 млн.), за останні 20 років, у різні країни світу після розпаду СРСР є лише свідченням, що люди не вірять, що кривавий комуністичний режим не повернеться. Заборона КПУ буде перемогою добра над злом, яке присутнє в Україні зокрема у політичній площині.
Аби досягти соціальної справедливості та стабільного політичного життя, слід позбутися тих чинників деструктивної політики, яку проводять нащадки Сталіна.
Скандинавські країни, які вважаються зразком соціальної справедливості, були завжди далеко від комуністичних заворушень. Тому зі закликами про заборону КПУ слід поглибити знання та заглянути у минуле через фільм «Совєтське оповідання», бо без вивчення минулого, важко будувати майбутнє!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...