Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Feb. 23, 2019

Чи відповідають редакції ЗМІ за мову?

Автор:

|

Лютий 06, 2019

|

Рубрика:

Чи відповідають редакції ЗМІ за мову?

Так воно вже було з давніх давен — редакції друкованого слова зазначали, що не відповідають за погляди авторів, але ніхто не сумнівався, що за літературну та грамотну мову відповідав окремий редактор. Він не втручався у зміст написаного, але виправляв граматичні й інші помилки, забезпечував дотримання правопису. З появою комп’ютерів все набуло іншого характеру — хоча редакції й надалі можуть попереджати, що висловлений погляд належить авторові, але не редакції. Якщо ж узяти до уваги інформацію, яка з’являється у Facebook, Twitter і блогах, то тут можна зустріти як граматичні помилки, так і суржик, за що редакція не відповідає.
Не будемо говорити про зміст, або суржик, а про те, що редакції засобів масової інформації (ЗМІ) відповідають за грамотність мови, бо неграмотність призводить до перекручень. Якщо прослідкувати за статтями, які оприлюднюють чужі імена, назви країн та міст, географічні назви, то переконаємось, що навіть у таких редакціях, як «Радіо Свобода» та Бі-Бі-Сі, панує безвідповідальність, коли йдеться про дотримання транслітерації.
Кабінет Міністрів України (КМУ) ще 27 січня 2010-го (дев’ять років тому!) прийняв Резолюцію про використання затвердженої транслітерації. Її КМУ подав до Організації Об’єднаних Націй (ООН), де її й прийняли 2-6 травня 2011 року під назвою Romanization system in Ukraine. Старше покоління має проблему визнати заборонену в минулому літеру Ґ- G, бо її свого часу визнали націоналістичною, «ворогом совєтського народу». Зрештою, можна припустити, що багато-хто й досі не знає, що цю літеру РЕАБІЛІТУВАЛИ і вона перестала бути небезпечним «дисидентом».
Оскільки в різних друкованих та інтернет-виданнях дехто керується російською мовою, коли йдеться про чужі слова, імена та назви, то й з’являється неграмотність не лише в статтях, але й новинах. Найсвіжішим прикладом цього є події у Венесуелі, де самопроголошеного президента Хуана Ґуайдо (Juan Guaido) майже всі ЗМІ в Україні подають, як Хуайдо. Справа в тому, що Х літери в іспанській мові нема, а вимовляють J як українське Х (літера h — українська г в іспанській мові не вимовляється). Відступ від прийнятої транслітерації призводить до неграмотності, бо даремно шукатимете у «Вікіпедії» Гуайдо — такого нема, як і немає Gamburg замість Hamburg, Hissen — Gissen, Hlasgow — Glasgow, Huatemala — Guatemala та тисячі інших. Використовувати російську мову при написані імен, назв і прізвищ є великою помилкою, оскільки в російській мові немає ні звука, ні літери г (h), які у написанні російською використовують літери х (у чехів і словаків ch) та г (g).
Найкращим кроком щодо грамотного подання назв, імен і прізвищ було б вивішування в зручному місці в редакції Таблиці транслітерації, затвердженої 2010-го і прийнятої в ООН, щоб не поширювати неграмотність, яка породжує перекручення.
Іншою проблемою у мові декого є некритичне ставлення самих авторів матеріалів до своїх знань української мови. Тут вже повинні самі редакції вважати, щоб не допустити до появи неграмотності, яка кидає негативне світло на саме видання.
От у газеті «Дзеркало тижня» за 29січня 2019-го в новинах є повідомлення: «Два непереможних боксера проведуть бої 27 квітня”. З якої граматики взята прикметникова форма непереможних — замість непереможні та множина іменника боксера — замість боксери? Так само часто чути «самий великий» в розумінні найбільший.
Комуністична система цілеспрямовано провадила українське мовознавство до «злиття» з російською мовою, бо тут царське гасло про українську мову «не било, нєт і нє будєт» перейменували на інтернаціоналізм і «злиття мов» до однієї — мови Леніна. Доказом нищення української мови комуністичною системою є «Словник української мови» в 11 томах Академії наук Української РСР (К.: Наукова думка, 1974), який цілковито вилучив не лише словотворення найвищого ступеню прикметників з префіксом най, але й сам префікс. Причина цілком проста — це ж сотні слів, які свідчать про самобутність мови, яку хотіли «злити» до ленінського казана.
Так і постали «новотвори»: самий великий (хоча й зрозуміло, що коли сам, то і великий і мудрий), самий розумний тощо. Запозичення з російської призводять до неграмотності, яку поширюють ЗМІ. Ось, до прикладу, візьміть повідомлення: кращі українські боксери… — в розумінні найкращі. В українській мові вища форма прикметників утворюється за допомогою суфіксів -ш- або -іш- (це проста форма): дешевий — дешев-ш-ий, веселий — весел-іш-ий.
У деяких прикметників є особливості при утворенні простої форми вищого ступеня, які необхідно затямити. Прикметники з суфіксами -к-, -ок- та -ек- в основі при творенні простої форми вищого ступеня ці суфікси втрачають: глиб-ок-ий — глиб-ш-ий, лег-к-ий — лег-ш-ий, швид-к-ий — швид-ш-ий.
У прикметників, основа яких закінчується на -з-, -г-, -ж-,-с- при сполученні зі суфіксом -ш- відбувається чергування приголосних: низь-к-ий — нижч-ий, вузь-к-ий — вужч-ий, дорог-ий — дорожч-ий, дужий — дужч-ий, висок-ий — вищ-ий.
Деякі прикметники вищого ступеня в українській мові утворюються від іншої основи й їх треба запам’ятати: добрий — гарний: кращий; великий — більший; малий — менший; поганий — гірший
Отже, якщо вживати вищий ступень прикметника добрий (стосовно боксера), то він кращий від когось, а коли він кращий від усіх, то існує слово найкращий, а вища форма прикметника вимагає пояснення: від кого кращий!?
Кожна мова є тисячолітнім надбанням будь-якого народу, вона розвивалася й доповнювалася згідно з розвитком цього народу. Запозичені слова в мові кожного народу є доказом не тільки того, що ця етнічна група, народ перебували під колоніальним ярмом, але й про їхні торгівельні й інші зв’язки, які й залишили слід у цій мові.
Для будь-якого читача, чи автора книги, статті, повідомлення важлива проста й ясна мова, яка не перекручує слова, прізвища, а тим самим факти та правду. Тому важливо дотримуватися прийнятої мовної норми, яка не викликає підозри на перекручення. Щоб уникнути перекручень щодо прізвищ, назв та імен із інших мов, варто придивитися до таблиці у «Вікіпедії», яка передає написання всіма мовами, що вживають кирилицю.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Loading...