Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 16, 2017

Чи повинна держава відібрати у ворога історичну церковну власність?

Автор:

|

Грудень 17, 2015

|

Рубрика:

Чи повинна держава відібрати у ворога історичну церковну власність?
Києво-Печерська лавра

Києво-Печерська лавра

Людмила Филипович, професор Інституту філософії ім. Г. Сковороди Національної академії наук України, впевнена: «Не держава визначає віросповідання, а сама людина». Так реаґувала науковець на оприлюднену на сайті Київради петицію з 12795 підписами про переведення Києво-Печерської лаври з Московського патріархату у Київський.
Дмитро Кривцун у статті «Кому дістанеться Києво-Печерська лавра» («День», 11.12.15) цитує проф. Филипович без коментарів. Очевидячки, що шановна пані ототожнює державу з людьми, інституціями, котрі займаються добробутом, порядком, єдністю держави, але які не повинні втручатися до питань віросповідання. Журналіст подає подає обґрунтування підписантів загаданої петиції: «Враховуючи антиукраїнську, меркантильну, часом ворожу до України позицію більшості священиків УПЦ МП і особисто настоятеля УПЦ МП Онуфрія, казначея Києво-Печерської лаври єпископа Варсонофія».
Якщо ж зазирнути в нашу історію, то згадаємо, що саме держава в особі Володимира Великого вирішила, яким буде віросповідання, починаючи з 988 року. Свою роль у визначенні віросповідання Володимир задокументув і Десятинною церквою, яку большевики державним втручанням зруйнували. Пізніше комуністична держава ліквідувала Українську автокефальну церкву, а після «воз’єднання» зі Західною Україною заборонила й греко-католицьку. Тобто, держава комуністів не тільки ліквідовувала, але й визначала віросповідання. Врешті-решт, історія середньовічча є переконливим доказом того, що політичні держави ототожнювалися з віросповіданням, а віросповідання — з державою.
Релігієзнавець Филипович висловлюється категорично проти таких радикальних засобів вирішення складних міжконфесійних відносин, бо зараз — «дуже непевний час. Це — правда, час зараз —непевний, але ж саме це й вимагає не тільки від політиків, але й церковних служителів визначитися, чи вони служать державі, за рахунок люду якої живуть, чи залишаються п’ятою колоною та ворогом цієї держави.
Проф. Филипович має дуже добрі наміри і, мабуть, її думки могли б принести плоди порозуміння через діалог — «нормальний, відкритий, із взаємною довірою», але саме тут і є головна проблема. Відповіла на неї сама пані професор, коли висловила думку про Московський патріархат, мовляв, «складається враження, що вони не усвідомлюють, що відбулося в країні і суспільстві, і живуть, як жили 300-400 років тому».
Києво-Печерська лавра є не тільки спорудою для віруючих, вона є й важливим історичним об’єктом, який є складовою частиною не тільки української історії, але й світової цивілізації. Перебування такої важливої історичної пам’ятки у ворожих до держави руках, коли ворожі служителі на українській землі посвячують танки та гармати терористів, які руйнують не тільки життя, інфраструктуру нащадків, для яких була побудована Лавра їхніми пращурами, є нетерпимим.
Не за Москоського патріархату була побудована Києво-Печерська святиня і не він має вирішувати, чия ця святиня. Преподобні отці та монахи цієї святині століттями терпіли імперського окупанта та переслідування, неволю та смерть. І вже цього досить, аби передати цю історичну релігійну перлину тим вірним, для котрих вона й була збудована.
Людмила Филипович закликає до діалогу, але його не можна провадити без радикальних кроків, яких побоюється релігієзнавець, із людьми, котрі після 300-400 років не збагнули, в якій країні і в якому суспільстві живуть! Уже на 25-му році всі повинні зрозуміти, що не можна запалювати свічку і нечистому, й янголові, а правду слід донести до пастви, яка здатна буде сама розпізнати, кому і чому належить Києво-Печерська лавра.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...