Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Чи можна довіряти брехунам?

Автор:

|

Вересень 25, 2014

|

Рубрика:

Чи можна довіряти брехунам?

Путін

Відповідь на це запитання – однозначна: ні! Україна в цьому має історичний досвід. Століттями їй брехали про її минуле й сучасне та не допускали до слова, щоби брехня не вилізла на поверхню. Україна, мов наївна дитина, довіряла сусідам, бо навіть не уявляла, що брехати можуть державні мужі, царі й учені. Вона вірила, що довірою можна з усіма побудувати добросусідські стосунки. Зрештою, без довіри не можна будувати й майбутнього.

Якщо би люди не довіряли одне одному, то їх кількість на планеті не зростала б і ніколи б не сягнула нинішніх мільярдів. Без довіри було би неможливо зупинити будь-яку війну. І саме довіра до слова, яку згодом посилили підписами, допомогла людству досягти певної цивілізації, якій зараз загрожує руйнування цієї довіри та її нівелювання.
Той, хто знає історію України, написану справжніми істориками, а не пропагандистами чи історіографами імперського ґатунку на кшталт Карамзіна й тисяч його послідовників, визнає, що саме довіра була чинником втрати русинами території, а згодом держави та нації. Сама доля України є свідченням того, що однобічна довіра призводить до траґедій, які розтягнулися на століття.
Розпад могутньої середньовічної держави Київської Русі розпочався з браку довіри між кровними братами — синами Володимира Великого. Недовіра та недоведене братовбивство було першим початком розпаду однієї з найбільших середньовічних держав. Осип-Юліян Сенковський, професор Санкт-Петербурзького університету, після прочитання тексту «Саги про Еймунда» 1834 року засумнівався в правдивості вбивства Бориса Святополком. Цей текст розповідає про події, які відбулись у ХІ ст., — міжусобну боротьбу братів за престол Київської Русі. Пізніші спроби уникнути недовір’я призвели до сумнівних угод, ґарантій, які тривають і досі.
Від писаних угод та запевнень у пам’яті українців повинна завжди бути залишатися дійсність, яка і є причиною нинішніх негараздів, брутального вбивства, зради, порушення людських прав. Чи не найкращим підтвердженням слушності старого прислів’я: «Сім разів відміряй, а один раз відріж» – є перша угода між українськими очільниками та представниками північного сусіда.
Угоду про військову й економічну співпрацю між Україною та Московією 1654-го було використано не для співпраці двох держав, а для розширення Російської імперії.
Досі не знайдено оригіналу угоди між Б. Хмельницьким і царем Олексієм Михайловичем. Через це важко довести порушення її умов, але з упевненістю можна сказати, що гетьман Хмельницький ніколи би не погодився на угоду, що дозволила б запровадити в Україні кріпосне право, так як це зробила Московія!
Росія ніколи не дотримувалася міждержавних угод. Цю «традицію» продовжили спадкоємці царської Росії — комуністи. Ленін був першим, хто порушив угоду зі своїм «ідейним однодумцем», соціал-демократом Винниченком, коли після зустрічі у Петрограді та від’їзду останнього до Києва, вислав в Україну більшовицьке військо, щоби знищити Українську Народну Республіку. Недотримання свого слова та писаних угод стало «принциповою позицією» СРСР і її спадкоємниці — Російської Федерації (РФ).
17 вересня виповнилося 70 років, відтоді як московське керівництво на чолі зі Сталіним брутально порушило «Договір про ненапад між Польщею та СРСР» 1932 року. Саме цього дня 1939-го, о четвертій годині ранку, у Польщу вторглися 620 тис. радянських військових, 47 тис. танків і панцерників, 3,3 тис. винищувачів і бомбардувальників — більше техніки, ніж сам Вермахт застосовував у своєму нападі на Польщу.
Героїчний опір Польщі гітлерівській Німеччині був цілковито ослаблений нападом із тилу країною, яка сім років тому підписала «Угоду про ненапад»! І саме це слід пригадати тим, у кого коротка пам’ять і хто не пам’ятає, що Україна 5 грудня1994 року також підписала «угоду» з РФ та іншими «ґарантами суверенітету та територіальної цілісності України».
Брутально, із порушенням міжнародного права, усіх міжнародних стандартів, усіх засад людського існування Росія напала на Україну, окупувала частину її території та розпочала неоголошену війну. Світ, який жив досі за певними нормами, що складалися десятиліттями, зазнав шоку, бо такого не очікував ніхто.
Найновіші договори з Росією — цілковито «свіжі». 19 вересня ц. р. у Мінську була укладена угода, дотримуватися якої російська сторона навіть не мала наміру. Уже втретє Кремль порушив наш суверенітет так званим гуманітарним конвоєм, що «білими вантажівками» завозить в Україну зброю та бойовиків. Це — свідчення того, що в Росії і далі живуть «генетичні» традиції зневажання угод!
Інакше не поясниш продовження нищення російськими та проросійськими бойовиками (котрих увесь цивілізований світ називає терористами) українських сіл і міст, щоденного вбивства українських солдатів і мирного населення, перебування російських військових формувань на території України, порушення суверенітету неконтрольованими «гуманітарними вантажами» тощо.
Марні звернення України до Заходу та США з проханням допомогти українським солдатам боротися з аґресором свідчать про те, що вона «стукає» не у ті двері! Єдина країна у світі, якої бояться кремлівські керівники, — це Китай. Тому саме до Китаю потрібно звертатися по допомогу. Лише він може вказати Путіну на те, що й Китай здатен провести «референдум на колишніх китайських, сибірських землях», що саме Китай має більшу армію, ніж РФ, і саме Китаєві не загрожує знищення атомною бомбою, якою кремлівські пропаґандисти лякають Європу та США!
Те, що китайці підтримують Україну, було задокументовано 20 вересня ц. р. перед посольством України в Пекіні. Там понад 300 китайців узяло участь у флеш-мобі, у жовтих і блакитних майках сформувавши український прапор, і зібрало 10 тис. USD для бійців Антитерористичної операції!
Найновіші угоди у Мінську між Європейським Союзом, РФ, Україною та бандитами, систематичне порушення Росією та спонсорованими нею бойовиками є черговим доказом не тільки того, що «умом Россию не понять», але й того, що їй не можна вірити! Україні слід покладатися лише на власні сили, бо такі «гаранти», як США, Велика Британія, Франція, на жаль, залишаються ними тільки на папері.
Україна страждала століттями через свою «наївність» щодо угод, і вже на часі, щоб ставитися до всякої угоди з певним скепсисом, що не допровадив би до розчарувань, які переживає країна зараз, довірившись пустопорожнім обіцянкам.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...