Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Чи можливе повторення пакту Гітлера-Сталіна?

Автор:

|

Серпень 28, 2014

|

Рубрика:

Чи можливе повторення пакту Гітлера-Сталіна?

Путін і Меркель

Коли би це вирішували лише певні особи, то можна було би сподіватись і такого, але часи змінилися. Та все ж таке питання з’явилося у різних засобах масової інформації (ЗМІ) після зустрічі Анґели Меркель із Путіним у Бразилії на чемпіонаті світу з футболу та після найсвіжішої заяви Зіґмара Ґабрієля, віце-канцлера Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). Цей німецький політик повторив помилку деяких інших німецьких політиків, коли став рупором бажань Путіна.

Зіґмар Ґабрієль — не тільки заступник п. Меркель, він також є головою Соціал-демократичної партії Німеччини, що робить його відповідальним і за партійну ідеологію.
Цей політик висловив думку, що Крим уже не можна повернути Україні, але не пояснив, чому півострів узагалі можна було окупувати. Також він підтримав прагнення Путіна перетворити Україну на федеративну державу. Висловлювання п. Габрієля є свідченням того, що йому бракує основних знань з історії Східної Європи та досвіду щодо глобальної політики. Він, мабуть, навіть не знає, що питання окупації Криму вже готуються розглянути міжнародні суди.
55-річний Ґабрієль мав досить важке дитинство, бо після розлучення батьків він від трьох років зростав без матері й, щойно коли йому було десять, мати домоглася права його виховувати. Страждав хлопець і від того, що вже юнаком дізнався про націонал-соціалістичні переконання батька Вальтера, із котрим припинив стосунки на багато років. Але його батько все ж до самої своєї смерті 2012-го залишився прихильником націонал-соціалізму.
Зіґмар Ґабрієль ще замолоду вступив до Соціал-демократичної партії. Його доля складалася так, що він постійно отримував користь від того, що хтось відступив. Він став прем’єр-міністром Нижньої Саксонії 1999 року після переходу тодішнього голови уряду цієї землі Ґергарда Ґлоковського на іншу посаду. 2003-го партія есдеків під проводом п. Ґабрієля програла вибори в цій землі.
2009 року з посади голови Соціал-демократичної партії пішов Франц Мюнтеферінґ, і його місце зайняв Зіґмар Ґабрієль, котрий також увійшов до складу уряду Анґели Меркель як міністр довкілля, а після виборів 2013-го став її заступником і міністром економіки й енергетики. Отже, п. Ґабрієль ніколи не був причетним до міжнародної політики, яка би допомогла сформувати йому реальний погляд на світову політику.
Висловлювання Зіґмара Ґабрієля були оприлюднені в дні, коли мова йшла про відвідини Анґелою Меркель Києва, і це, можливо, мало бути доказом розбіжностей серед німецьких коаліціянтів у поглядах на вирішення проблеми боротьби з терористами на Донбасі та Луганщині.
Прикро спостерігати, коли політик такого ранґу, як голова партії й заступник канцлера, не може второпати, що Путін прагне лише відновлення імперії, а не вирішення «проблеми російськомовного населення». Цивілізований світ за останні місяці вже переконався, що російськомовні українці борються за свою незалежність, за свою країну. Російським же диверсантам і найманцям ідеться не про мовні права, а про те, як знищити інфраструктуру Донбасу та Луганщини, як зруйнувати села та міста, де живуть оті російськомовні, котрих так безжалісно нищать російські терористи та найманці.
У вічі впадає й заклик п. Ґабрієля щодо припинення боротьби з терористами, про що казав і інший кремлівський рупор — патріарх Російської православної церкви (РПЦ) Кирило – у листі до Президента Порошенка. Кирило чомусь не звернувся й не звертається до президента Російської Федерації Путіна, котрий і є основним ідеологом окупації України й стратегом провадження «гібридної війни», що вже переросла в повномасштабний конфлікт Росії з Україною.
Дивує те, що патріарх Кирило не апелює до російських солдатів, благаючи їх не стріляти з «Градів» і гармат і не вбивати українських селян, мешканців міст і солдатів. Дивну Церкву представляє патріарх Кирило, якщо сам не поборює зло у власній державі, що ополчилася проти проти одновірців у сусідній країні. Звернення патріарха РПЦ до Петра Порошенка є лише продовженням пропаґандистської брехні кремлівських ЗМІ щодо України.
Кремлівська пропаґанда стосовно «кримського референдуму» залишила глибокі сліди не тільки серед декотрих німецьких політиків. Дивно те, що політики, котрі від самого ж Путіна дізналися, що «зелені чоловічки» в Криму виявилися російськими солдатами, і досі не помітили трансформації цих «чоловічків». На Донбасі та Луганщині окупанти вже навіть не приховують того, що вони не тільки організують «сепаратистський рух», але й очолюють його російські громадяни Бородай, Гіркін (Стрелок), Безлер і десятки менш відомих.
Коли би російські терористи не збили малайзійського літака, російські «фахівці» й далі залишалися би на своїх посадах. Але цей теракт, який коштував життя 299 людей, зокрема 80 невинних дітей, змінив кар’єру декого з диверсантів. Можна лише чудуватися з того, чому Московський патріарх не засудив учинку терористів щодо збиття літака й не засуджує їхніх антилюдських злочинів щодо пастви, яка належить поки що до його юрисдикції.
Такі заяви з боку німецького політика Ґабрієля та патріарха Кирила є свідченням того, що Україна рухається правильним шляхом у боротьбі за свою незалежність і територіальну цілісність. Подібні висловлювання лише підтверджують те, що українці повинні самі дбати про свою безпеку й не покладатися на чужу допомогу.
Військовий парад у Києві засвідчив, що Україна має вояків і має зброю, із якою здатна боротися за свою волю. Тільки чому ж досі прикордонники чи інші військові структури дозволяють аґресорам проходити на територію України? Чому не можна знищувати окупантів? Чому майже щодня з російської території стріляють із гармат і «Градів» по українських селах і містах, позиціях українських військових, а знищувати їх «не дозволяють»? Чому Росія безкарно постачає в Україну військову техніку та бойовиків? Чому досі не закрито повністю кордону з аґресором?
Ми вже знаємо, що російським ЗМІ вдалося зомбувати не тільки багатьох українських громадян, але й чужинців. Зокрема, здивував Юрій Юрченко, громадянин Франції, але уродженець України. Цей зомбі, котрий потрапив в український полон, виявився російським поетом і драматургом. Перед тим, як опинитися в полон, він дав розлоге інтерв’ю російському телеканалу. Йому можна лиш поспівчувати як людині, котра у ХХІ ст. так і не зуміла розібратися в поняттях «нація», «народ», «держава», «суверенітет», «територіальна цілісність», «мова», «мораль» тощо.
Здавалося б, у ХХІ ст., коли у світі вже утвердилися нові державні утворення в Африці та в Європі, як-от: Чехія, Словаччина, Сербія, Хорватія, Словенія, Македонія й колишні республіки СРСР Україна, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Литва, Латвія, Естонія, Туркменістан, Вірменія, Азербайджан, Узбекистан, Молдова, Таджикистан та інші, — уже не може бути сумнівів у праві на існування й тих найменших держав. Та російський шовініст Юрченко засвідчив, що неграмотність у цій царині може проявитися навіть у інтеліґентної на вигляд людини.
Сполучені Штати боролись за свою незалежність з 1775-го по 1783 рік. 1776-го було проголошено створення нової держави США, а вже 1783 року, за Версальським мирним договором, Англія визнала незалежність колишньої колонії, де державною стала та сама мова (питання спільної мови стало причиною окупації іншої країни лише за часів Гітлера та Путіна).
Велика Британія, яка була колись найбільшою імперією світу з володіннями на всіх континентах, визнала незалежність США лише через сім років після її проголошення. Значна частина колишніх колоній досі зберігає формально відданість англійській королеві як главі держави, незважаючи на те, що всі країни Британської співдружності є цілковито незалежними країнами.
Такий розвиток взаємин після розпаду імперії міг відбутися тільки завдяки тому, що у Британській імперії зрозуміли, що силоміць їм колоній не втримати. І саме такого розуміння бракує Путінові з його хунтою, які за 23 роки так і не збагнули, що колишні колонії хочуть жити власним життям, за своїми порядками та звичаями, і творити власну історію.
Людина відрізняється від тварини мовою і здатністю думати: планувати, творити, діяти, передбачати, — рисами, яких бракує загарбницьким і руйнівним бандам російських найманців на сході України!
Не варто надавати великого значення висловлюванням навіть таких високопосадовців, як п. Ґабрієль, бо він — теж лише людина, а людині властиво помилятися. Та слід усе ж пам’ятати, що за помилки доводиться розплачуватися, і часто – не тим, хто їх припустився!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply