Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

Чорти зі споконвічного московського болота

Автор:

|

Січень 09, 2020

|

Рубрика:

Чорти зі споконвічного московського болота
Путін

Методи винищення цілих народів притаманні не лише середньовіччю, колоніалізму, або імперським аґресіям, їх можна спостерігати навіть у ХХІ ст. Щоправда, самі імперії зараз не люблять зізнаватися, що вони існують. Хіба найбільша за територією країна у світі Російська Федерація (РФ) не є найкращим цього прикладом?
З розпадом «Імперії зла» (як назвав СРСР американський президент Рейґан), її територія зменшилася, назва змінилася, але імперія та зло залишилися. І перше, і друге відчули на собі не тільки численні національності, які офіційно проживають у РФ — 21 федеративна республіки, 83 автономні області та райони. Страждають і ті, які сподівалися, що здобули свободу та незалежність: Чеченська Республіка Ічкерія, Молдова, Грузія, Україна та решта колишніх членів «непорушного союзу».
Якщо російській імперії Путіна вдалося «проковтнути» незалежну Чечню, то з Грузією, Молдовою й Україною справа виглядає так, як із відомим українським прислів’ям: Як не з’їм, то хоч понадкушую! Так імперський хижак «відкусив» від Молдови Придністров’я, від Грузії — Осетію й Абхазію, а від України Крим — та частину Донбасу. Але не проковтнув їх, бо згідно зі «Заключним актом Наради з безпеки та співпраці в Європі», підписанти у Гельсінки, столиці Фінляндії, визнали 1 серпня 1975 року кордони в Європі незмінними та непорушними.
Позаяк Путін своєю аґресією пробує порушити не лише згаданий документ, але й міжнародне право про суверенітет незалежних країн, то він вдається до всілякої відвертої брехні, з поміж якої, зокрема, обирає вигадки про українську мову, націю, державу й імперську історію, написану імперськими шовіністами.
Російські шовіністичні пропаґандисти вже давно перевершили пропаґандистів гітлерівської Німеччини, а Путін давно «переплюнув» свого ідеологічного вчителя Адольфа Гітлера. Якщо Гітлерові вистачало на аґресію «арґументів» із німецькомовними співвітчизниками та «чистою» німецькою расою, то Путін вдається до «арґументів споконвічності» російської власності на колишні імперські території. Кремлівський брехач ніби не знає, що «споконвічність» Московської імперії досі тримається на страху і має дуже коротку історію — неповних 500 років, а вічного, крім Господа, немає нічого й нікого. Доречно пригадати, що Римська та Британська імперії свого часу були найбільшими у світі, а тепер лише історичні залишки залишилися від них.
У Москві не звертають увагу на цивілізаційний розвиток людства. Російський президент використовує пресконференції не тільки на поширювання брехні про сучасний стан в Україні, але й відверто заводить в оману слухачів вигадками про «російську споконвічність» на українських землях. Дуже влучною була реакція на слова володаря Кремля про «російські території» українського Причорномор’я, та про «вигаданих Потоцьким українців» Володимира Миколаєнка, голови міської ради Херсона. Він єдиний із-поміж політиків, дуже оперативно відгукнувся на провокацію кремлівського хижака: «Мені здається, ми маємо нагадати Путіну й усім його прибічникам, що споконвічні російські території — це болота під Москвою. Все інше — території, якими московити заволоділи, завдячуючи власній тваринній жорстокості та підступності. Порушуючи домовленості, нехтуючи обіцянками, використовуючи моменти слабкості сусідів, власноруч створюючи внутрішні кризи в сусідніх державах, вони зуміли побудувати велику імперію. Велику за розмірами, маю на увазі. Ця імперія стоїть на кістках». За цю заяву проголосувала більшість Херсонської міськради. До цих слів ще варто додати відоме народне прислів’я: У болоті чорти плодяться! Чи не тому якутський шаман Олександр Ґабишев вибрався в Москву чорта виганяти?
Путін-«історик» не повідомив, яку «споконвічність» шукають його війська в Сирії, де вбивають невинних людей, нищать міста і села, руйнують лікарні та школи. Було б справедливіше, якби Путін шукав «братів» у «Ісламській державі» (ІД), яка, імовірно, перейняла огидні методи боротьби зі супротивником від росіян, чинячи неймовірні звірства. Зрештою, саме зі зменшеної території «Імперії зла» багато добровольців ІД, проявляють свої звірячі інстинкти проти всього цивілізованого світу.
Брутальне порушення окупаційними російськими силами міжнародного гуманітарного права, позасудові страти українських полонених, звірячі розстріли їх під час боїв за Іловайськ 2014-го та Дебальцеве 2015-го, дуже нагадують розстріл польських військовополонених у Катині 79 років тому — різниця лише у кількості. Жорстока поведінка бойовиків і російських найманців «Ваґнера», або нелюдське бомбардування російськими пілотами сирійських міст, лікарень, шкіл і цивільного населення нагадують щоденне порушення «тиші» та невиконання російською владою мінських угод. Варто також зазначити, що російські вбивці-снайпери нагадують кремлівських аґентів, котрі полювали та полюють на життя неугодних кремлівському режимові Троцького, Кірова, Петлюри, Коломійця, Ребета, Бандеру, Нємцова, Чорновола та сотень інших.
Отже, правильно було б згадувати не про російську «споконвічність», бо ж Росія так себе називає всього 300 років, а московську аґресію, яку можна було б шукати вже у звірячих розправах правителів Московської держави: тортури та страти при ліквідації Татарського ханату 1552-го; Новгородський погром і масові вбивства населення Іваном Грозним у 1569-1570 рр.; цілковите знищення Батурина 13 жовтня 1708 року зі знищенням усіх мешканців міста незалежно від віку і статті за влади царя Петра І; за правління Сталіна — організований Голодомор 1932-1933 рр.; розстріл польських військовополонених у Катині 5 квітня 1940-го; геноцид кримськотатарського народу 18 травня 1944-го, коли жінок, дітей, інвалідів війни, ветеранів і людей похилого віку загнали до товарних вагонів і відправили за тисячі кілометрів від рідної домівки. Зрештою, і сам Путін не відстав від «споконвічно російських» правителів своїми війнами проти Чеченської Республіки Ічкерії у 1999-2009 рр., проти Грузії 2008-го і проти України 2014 року.
Необхідно звернути увагу на велику непослідовність у висловлюваннях президента РФ. З одного боку, він заперечує існування українського народу, української Церкви, мови і самої української держави, а з іншого —підписував угоди не з якимось польським представником Потоцьким, а з українськими прем’єрами та президентами.
Перед світом Путін твердить, що російських солдатів на російсько-українському фронті немає, але українських полонених обмінює на російських із тією ж «неіснуючою» державою. Перед світом заявляє, що це «громадянська війна», але вимагає від українського президента та Верховної Ради України приймати законів, які б влаштували його.
Зрештою, володар Кремля та його пропаґандисти твердять про загрозу в Україні націоналізму, який поділяють на бандерівців, «Правий сектор», радикальних, але вже не згадують слово «буржуазний», яким лякали усіх українців. Дивує, що ще не почали звинувачувати націоналістів у вбивстві своїх же патріотів, таких, як Артем Мирошниченко, котрий загинув від руки шовіністичної тварюки лише за те, що розмовляв українською.
Дуже можливо, що спроба Арсена Авакова, міністра внутрішніх справ України, звинуватити у вбивстві журналіста Шеремета «радикальних націоналістів» мала на меті виконати кремлівську вказівку — перекинути провину російсько-української війни на націоналістів, недарма ж міністр зустрічався у Парижі зі Сурковим, «правою рукою» Путіна та куратора окупованого Донбасу.
Освіта радянського офіцера КДБ була зосереджена на шпигунстві, прихованих убивствах, вербуванні агентів. Така людина не здатна зрозуміти світ, в якому правлять закони, угоди, повага. Тому Путін не здатен збагнути, що він не може свавільно вбивати навіть своїх колишніх колег, не те, що виправдати аґресію проти Чечні, Грузії, Молдови, України, бо в ХХІ ст. вже не можна дурити світ, як вдавалося нацистам і комуністам у ХХ ст. Тепер уже впродовж лічених хвилин можна дізнатися історичну правду про будь-яку подію.
Російські війни проти Чечні, Грузії й України, порушення гарантії суверенітету незалежних країн, анексія й окупація чужої території за влади Путіна лише підтверджують неспроможність президента «великої країни» второпати зміни, які настали у світі після того, як він змінив фах таємного аґента на політика.
Якщо Гітлер намагався знищити євреїв фізично у газових камерах, а більшовики мордували українців голодом, то Путін застосовує тактику і стратегію гібридної війни. До свого війська Путін зачислив пропаґандистів, котрі вже шість років лякають мешканців Російської імперії «українськими фашистами, бандерівцями, націоналістами». Наслідок цієї пропаґанди — щоденні порушення «тиші» на російсько-українському фронті, від чого терплять невинні солдати, цивільне населення, діти та пенсіонери.
Дивує, що стратеги Збройних сил України та керівництво української держави чомусь не переймають досвід подібних ситуацій в інших країн, зокрема, в Ізраїлю. В Україні є потужна єврейська громада, є численні політики єврейського походження, котрі мають добрі контакти з державою Ізраїль, яка оточена ворогами, як і Україна. Історія Ізраїлю мала б стати предметом вивчення для всіх українців, щоб навчитися, як ставитись до державної мови, до своєї історії, культури, діаспори. Як реагувати на атаки снайперів, як боронитися від численнішого ворога.
Незважаючи на те, що ізраїльтяни не мають ворожої до своєї держави «п’ятої колони», яка активно та безкарно діє в Україні, українці можуть і повинні вчитися в ізраїльтян захищати своє і я певний, що ті не були б проти порадити, якби до них звернулися за порадою та консультаціями з України. Бо масштаби російської аґресії проти України значно більші від палестинських атак.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply