Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 19, 2017

Чому президент Московії не знає історії?

Автор:

|

Червень 01, 2017

|

Рубрика:

Чому президент Московії не знає історії?

Таке трапляється поміж людей. Забурлить у комусь дух гордині і починає людина проголошувати себе нащадком шляхетного роду. При цьому навіть складає генеалогічне дерево, вписуючи туди князів чи баронів, до яких не має жодного стосунку. Але щоб до такого шахрайства аж настільки зухвало вдавалася ціла держава, чути ще не доводилося!

Брехня як засіб політики
Одразу хочу уточнити. Йдеться тут не про обіцянки виборцям і міжнародні угоди, які підписант не збирається виконувати. А про брехню історичну, якою намагаються наперед виправдати наступний аґресивний крок. Таке зазвичай застосовують, претендуючи на якісь землі. Спершу їх оголошують споконвічно своїми, а потім оголошують війну. Або й не оголошують, а засилають «зелених чоловічків», за якими вслід вриваються великими військовими силами. Саме так 2014-го Москва анексувала Крим, хоча той аж ніяк не міг бути споконвічною її землею. Скоріше навпаки. Бо не один московський правитель платив данину кримському хану.
Але Путін пішов далі. На очах усього світу він краде і привласнює видатних історичних осіб. Напросившись у гості до Еммануеля Макрона, новообраного президента Франції, він сказав на прес-конференції таке, що викликало масове обурення в інтернет-просторі. Але у цьому спалаху емоцій бачимо більше відповідей і лише у загальних рисах сказано про те, що ж викликало таку реакцію.
Тому процитуємо повністю слова очільника держави-аґресора, переклавши їх з сайту Кремля: «Не з поїздки царя Петра до Франції почалася історія російсько-французьких відносин, вона має набагато глибше коріння. Освічена французька публіка знає про російську Анну — королеву Франції; молодша донька нашого великого князя Ярослава Мудрого була дружиною Генріха I і зробила істотний внесок у розвиток Франції».

Що не так?
Дуже хочеться рішуче вигукнути: «Все!». Але річ у тім, що це — не брехливе базікання про неймовірні успіхи на полюванні. У політичної брехні — своя методика. Там має бути частка правди, а вже на неї накладають шар фальсифікації. Ярослав Мудрий справді видав за французького короля Генріха І свою доньку. Вона згадана як Ганна (Агнеса) у генеалогічних таблицях українських князів, складених істориком Іваном Крип’якевичем. Але все інше — суцільна неправда.
Те, що Ганна була не молодшою, а середульшою донькою, віднесемо на рівень неосвіченості спічрайтерів Путіна. А от що стосується «освіченої французької публіки», то у країнах Західної Європи ця історична постать відома, як Анна Київська. Бо була вона донькою Великого князя Київського Ярослава І. А що у виступі теперішнього володаря Кремля було написано «нашого великого князя», то це у них там хвороба така. Згадаймо «Кримнаш».
Велетенська Київська держава, яку успадкував від Володимира Великого його син Ярослав, була імперією, що складалася з різних народів. Десь на її східних околицях, приблизно там, де зараз місто Москва, перебували прикордонні чати давніх русичів. Не було тоді ні Росії, ні навіть Московського князівства.
Ярослав Мудрий помер 1054 року. А в уже згаданій таблиці Івана Крип’якевича під першим титулом князя Московського було внесено Данила — сина Олександра Невського та батька Івана Калити. Роки життя: 1261-1303.
Освічена Європа знає і про давні географічні мапи. Вони й досі збереглися. І на них позначено як окремі країни — Русь із центром у Києві, та Московія зі столицею у Москві. Чи відомо про це у Кремлі? Безперечно. Але над усім панує виплекана ними мета, до якої ми ще повернемося.

Чому не пам’ятник Батию?
А от чого точно не знає сучасна російська неосвічена публіка, так це аналітичної розвідки Карла Маркса «Викриття дипломатичної історії XVIII ст.». Цю його працю можна назвати забороненою в СРСР, бо вперше про неї згадали вже у часи горбачовської «перебудови». І не важко зрозуміти — чому.
У своєму викритті Карл Маркс писав: «Московська історія пришита до історії Русі білими нитками». А далі — ще цікавіше: «Колискою Московії було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава епохи норманів. А сучасна Росія — не що інше, як перетворена Московія».
Тому, якщо вже ота сучасна Росія надумала воздати славу своїм пращурам, то у Москві потрібно встановити величний монумент монгольському хану Батию. Це він, онук Чингізхана, об’єднав під своєю владою кілька князівств, що гинули знеможені міжусобицями, встановив чітку централізовану вдалу і таким чином фактично заклав передумови появи Московського царства. А вони досі чомусь зі стогоном промовляють про «монголо-татарське іго». Та якби не воно, то не було б і теперішньої Росії. Тому скаржитися на ту навалу маємо право ми, українці. Бо закладене монголами перетворилося на аґресивну і люто ворожу нам державу.
Але немає нині на московських землях вдячних нащадків хана Батия. Не встановили вони його мужню фігуру на високий постамент. Зате торік восени відкрили пам’ятник князю Володимиру Великому. Що також було історичною крадіжкою у низці інших, яка продовжилася виступом Путіна на понеділковій прес-конференції у Версалі.

Військово-облікова спеціальність
Їхній перелік складено у кожній армії світу. Є танкісти та піхотинці, є лікарі й інтенданти, а є й ті, хто воює язиком. У колишній Радянській армії був і такий фах як «спецпропаганда». Її суть полягала в тому, щоб дезорганізовувати та морально розкладати війська супротивника, а також зомбувати його цивільне населення. Офіцери-спецпропагандисти відносилися до ганебної касти «політпрацівників», але все ж були поміж них інтелектуальною елітою. Їм ставилося, наприклад, завданням хитрими формулюваннями у листівках чи аудіопередачах схилити ворога до рішення здатися у полон. Ще проводилися навчання, наближені до бойових, де у польових умовах пересувні друкарні на колісній тязі випускали газети для мешканців окупованих країн. Щоб пояснити їм: радянський солдат прийшов визволяти тутешній народ від його попередньої поганої влади. Наприклад — від «хунти».
Ключове слово тут — «супротивник». А якщо у Росії не прийнято рахуватися із своїми людьми, то що вже казати про чужих! Методика тієї спеціальної пропаганди полягає у тому, що з свідомістю людей не панькаються. Її грубо зносять, насаджуючи натомість своє, облудливе.
Україна зараз фактично перебуває з Росією у стані війни. І те, що її називають «гібридною» означає саме те, що різко зростає роль і значення засобів спецпропаганди. Вже не потребує доказів той факт, що Путін ненавидить Україну. Як і те, що без приєднання України Росія не може повернутися до статусу наддержави. А хочеться. От вам і основні мотиваційні моменти аґресії — ненависть і заздрість. Тому треба реалістично оцінювати ситуацію й усвідомити — Росія послідовно йде курсом повного підкорення України.
У пропагандистському плані Москва вже готова подати це як відновлення історичного статус-кво. Тому що ще в перші роки новітньої незалежності України циркулювали передруки якихось статей, де автори проповідували низку антиукраїнських тез. Одна з них запевняла, що жодної України насправді нема, її вигадали німці, коли окупували ці землі 1918 року. В іншій стверджувалося, що росіяни й українці — один народ. Типовий взірець вульгарної спецпропаганди.
А понеділкова дезінформація у Версалі розрахована вже і на європейську публіку. Їй потроху починають втовкмачувати, що Київ і Москва, начебто, одне і те ж. Потім Київ потроху почнуть упускати в текстах. Це може тривати довго. Перший раз Московія «ковтала» Україну впродовж ста років. Зараз Путін поспішатиме. Дуже поспішатиме. Але ми ще маємо трохи часу.

Національно свідомі «специ»
Вони є. Й у немалому числі. Ті, хто проходив вишкіл за військовим фахом «спецпропаганда» перед розвалом СРСР, зараз 50-річні чоловіки. А є й старші, досвідченіші. З кількома мені доводилося спілкуватися. Почула від них про теперішню владу таке, що не наважуся повторити. Зупинюся краще на висловленій ними конкретиці.
Перше. Вежі для мовлення на окуповані території — лише залізо. А що транслюють, який, як зараз прийнято говорити, контент? З того інформаційного продукту, який є, російська пропаганда вміло кепкує. Тут потрібен особливий, високофаховий підхід. Впливати доводиться на аудиторію, свідомість якої вже задурманена ворогом. Розкодовувати людей треба. Тому вести мовлення мають особливі команди.
Друге. Не віддати своїх людей на поталу ворожій пропаганді. Натомість інформаційний спротив їй доволі слабенький. І це у той час, коли потрібні не оборонні дії, а стрімкий наступ.
І нарешті — третє. Не упускати чужих атак, одразу їх знешкоджувати. Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, у відповідь на словесний фінт Путіна оголосив українцем Олександра Пушкіна. Це що, контр-пропаганда така? Та увесь світ вже мав бути засипаним карикатурами з карликом, якому шапка Мономаха насунулася на розкосі очі!
Офіційна українська пропаганда упустила 350-річчя Конотопської битви, в якій гетьман Іван Виговський погромив московитів. Наближається 400 років Московського походу гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Не чекати, вже кричати про те, як ми їх били! Тільки тоді зможемо побити ще раз.

Мирослава Колядинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...