Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 28, 2020

Чого бояться українофоби?

Автор:

|

Квітень 04, 2013

|

Рубрика:

Чого бояться українофоби?

Повна русифікація + Митний Союз = повна колоніальна залежність (від старої імперії)
Перефразована цитата з «Короткого курсу історії ВКПб»

Істерика, яку щодня чути на адресу українців і їхньої мови у Верховній Раді України (ВРУ) і поза її стінами з вуст українофобів, свідчить про те, що йдеться про хворих людей. Здоровий глузд підказує, що в країні, яка має народом ухвалену Конституцію, повинні панувати правила для всіх громадян однаковою мірою. Прихід на президентську посаду Януковича та його більшості у ВРУ все в країні перекинув догори дриґом.
Президент і його партія зробили з парламенту України «присадибну ділянку», із якої «плоди збирають» тільки ті, хто при кориті сидить на «Олімпі». Порушення Основного Закону стало щоденним явищем не тільки з боку посадовців, а й депутатів ВРУ.
У цивілізованих країнах людей, які порушують Конституцію, – штрафують і звільняють із посад. Якщо ж справа в людях, котрі мають психічні відхилення, то їх не штрафують, а відправляють у спеціальні лікувальні заклади. Недарма ж кажуть, що, коли Господь хоче когось покарати, то відбирає йому розум! Саме словниковий фонд тих українофобів, які не можуть пояснити, чому безкарно й нахабно порушують Конституцію щодо державної мови, має всі ознаки патологічної ненависті та психологічних порушень. Симбіоз неприродної коаліції оліґархів і комуністів є найкращим доказом того, що порушникам Закону йдеться не про «благо виборця» (у цьому випадку – російськомовного), а про щось інше.
Те, що українську можна вивчити й швидше, ніж за 22 роки, уже довели Л. Кучма та В. Янукович. Якщо є бажання і розум. Що ж робив О. Зубчевський упродовж 22 років незалежності, що не тільки не зумів вивчити, але й «притупився», бо перестав розуміти державну мову? Чого йому бракувало — це питання до психолога. Було би корисно також, коли би для таких політиків, як Колесніченко, Бондаренко, Єфремов, Богословська та інші, був у ВРУ штатний психолог, який би дослідив причини й наслідки душевного зламу та ксенофобії.
Гадаю, що й п. Зубчевський порозумнішав би, коли би його «не збили з пантелику» «патріотичні» заклики голови парламентської фракції Партії реґіонів (ПР) Єфремова та депутата Богословської, котрі заявили про «принципове» вживання російської мови у ВРУ. Коли б ішлося про російську Думу, то їхній «патріотизм» можна було би гідно оцінити, але ж вони тягнуть гроші з української держави та їхнім обов’язком є дотримуватися її Конституції!
Заява п. Єфремова щодо «принциповості» є закликом до «безпринципності», до анархії, до «принципового» порушення Основного Закону! Слід зазначити, що саме цю «принциповість» очікують у Крeмлі від п’ятої колони в Україні й саме за неї Кремль нагороджує «заслужених» із колони своїми державними нагородами. Посилання на російськомовних виборців є лише окозамилюванням: мовляв, ми дбаємо про них.
Кілька місяців тому мене приємно вразив заклик одного молодого росіянина до українців вивчати мову, бо вона гідна того. Приємно було читати й інформацію про те, що російськомовні інтеліґенти дбають про те, щоби їхні діти вивчали українську мову, і вони висловлюються проти другої державної! Який контраст до згаданих вище політиків і до партнерів олігархів — комуністів, які чомусь посилають своїх дітей здобувати освіту не в Росію, а в Західну Європу, куди й інвестують свої надприбутки.
Справа російськомовних і україномовних громадян України не є проблемою, бо, крім п. Зубчевського та кількох інших шизофреників, усі спокійно розуміють один одного, про що може свідчити, наприклад, збірна України з футболу. Тому не слід російськомовних вважати дебілами, які не розуміють мови своїх предків. Може, п. Єфремов і Ко могли би перевірити, наскільки російськомовні українці розуміють солов’їну?
Нехай би голова фракції ПР українською сказав і пообіцяв російськомовним виборцям, що протягом року вони заживуть таким життям, як народні обранці від ПР і інших партій. Гадаю, що скромним громадянам України вистачить 30 % від місячної платні депутата, щоби зажити по-людськи. Оце був би справжній «іспит» на розуміння державної мови!
Несправедливість депутатів від ПР полягає ще й у тому, що вони взагалі забули про інші «реґіональні» мови, яких в Україні можна нарахувати кілька десятків. Можливо, що татар, угорців, румун, поляків, ґаґаузів, ромів і багатьох інших у ПР вважають інтеліґентнішими? Перед законом повинні бути всі рівні, і не слід створювати «рівніших», бо отих «рівніших» вистачить уже з попередніх часів на сотні років.
Нормальні люди, політики, якщо чогось вимагають, то покликаються на закон, на людські права, а «принципові» політики від ПР посилаються на власну неспроможність, тупість щодо мови. Українофоби керуються у своїх домаганнях не здоровим глуздом, але вимогами кремлівських панів. А повинні би використати досвід Російської Федерації, щоби був такий порядок щодо державної мови, як у Думі. Також слід узяти до уваги й той факт, що до Думи входять депутати від окремих республік, а ПР і КПУ під цю категорію не підходять. Дума керується своєю Конституцією, яка російську визнає державною мовою в усій федерації.
В Україні ПР керується не тим, що є прописане в Конституції, а безпринципністю та хаосом, за допомогою яких краще тримати виборця непоінформованим і підконтрольним. Тому п. Єфремов замість конструктивного пояснення, чому порушує Конституцію України, називає україномовних «свободівців» фашистами, що дуже нагадує злодія, який голосно кричить: ловіть злодія!
Недавнє соціологічне опитування підтвердило, що українську мову в Україні переважна більшість населення вважає рідною, що цілковито вивертає твердження прибічників мови колоніального минулого. Замість дозволяти брехливі твердження різних колесніченків, бондаренків, зубчевських – людям слід сказати правду.
У Кремлі вже давно поставили перед Януковичем вимогу: русифікувати Україну, бо інакше імперія загине. Саме тому нашвидкуруч зліпили незаконний закон про реґіональні мови, який незаконно ухвалили (з порушенням регламенту), а зараз і той порушують.
Чого ж бояться українофоби, свідомо йдучи проти Основного Закону? По-перше, бос Кремля може розізлитися й не буде більше державних нагород. Не буде багаторічних обіцянок дешевого газу. Але найбільшою проблемою стане факт, що коли буде єдина державна – українська, то не буде вічної теми мови, а доведеться займатися соціальними й економічними проблемами, зруйнованими дорогами. Виборці вже давно зрозуміли, що не державна мова винна в низькому життєвому рівні.
Тепер уже всі українці знають, що не українська мова завинила в корупції, яка охопила всі сфери життя. Не державна мова винна в тому, що оліґархи понад 12 млрд USD завезли на Кіпр, і жоден із тих оліґархів не спілкується українською! А яким би могло бути життя в Україні, коли би хоч отих 12 мільярдів інвестувати в економіку країни, освіту, охорону здоров’я, ремонт доріг. А так – влада Кіпру забере ці гроші собі.
Не державна мова винна, що оліґархи вивозять капітал із країни, а понад 7 млн українців змушені були залишити країну, щоби поміняти дипломи на мітли, чи лопати, чи якесь інше знаряддя. Тисячі дітей залишилися без матерів, батьків, а то й без обох, лише тому, що оліґархічно-комуністична влада перетворила Україну на державу, де панує мафія, що контролює судочинство, прокуратуру та міліцію. Тому вбивцю можуть не карати, якщо хоч дядько чи якийсь інший його родич належить до владної партії.
А все починалося з проблеми російської мови, яка й проблемою не була, але за допомогою північного сусіда нею стала. Для кремлівських імперіалістів мова є джерелом панування над іншими націями, для українців же мова є джерелом їхнього існування, їхньої ідентичності. Тому боляче спостерігати за тим, як чужа країна маніпулює, немов шахматними фіґурами, людьми, котрі обіймають найвищі державні посади та називають себе депутатами незалежної країни.
Людські права, які порушуються не тільки проти опозиційних політиків, а й проти дрібних бізнесменів, проти вчителів, проти студентів, залишаються осторонь. Соціальна несправедливість, страшна корупція, брак незалежного судочинства, свавілля охоронних і фінансових органів — усе це відходить на задній план, а на передній висувають проблему мови, роблячи з людей інтелектуальних калік.
Побоїща у ВРУ, котрі демонструються цілому світові, також є в програмі режисерів, яким перешкоджає не мова, а незалежна Україна, яка без мови існувати не може. Тому перевертні, які за державну нагороду чужої країни здатні продати й матір рідну, стають такими ревними захисниками російської мови, якій нічого не загрожує.
Безпрецедентне порушення Конституції щодо державної мови в Україні є свідченням того, що колоніальний режим можливий у країні, котра офіційно має президента, парламент і є членом ООН. Усе це можливе тільки тому, що легковажні люди сподіваються, що «якось воно буде»! А воно буде ще гірше, якщо за свою долю не візьмуться самі ж люди!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply