Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 16, 2019

Час покінчити з Москвою

Автор:

|

Квітень 17, 2014

|

Рубрика:

Час покінчити з Москвою

«Братерські» стосунки

У недавньому числі The Economist з’явилася стаття про те, що повинні європейці, у тому числі й українці, робити, щоби побороти залежність від російського газу. Стосовно цього автор подав чимало статистики щодо заходів, які значною мірою задовольняють потреби країни в енергії, а також указав на всім зрозумілу, але, мабуть, не дуже популярну конечність консервації та важливість розвитку альтернативних шляхів, зокрема відновлювальної енергії води, сонця та вітру. Також було вказано на альтернативні поставки нафти чи газу, інші транзитні лінії для реверсного й обопільного користування та власного добування вугілля, нафти й газу. Сюди можна додати аналіз поставок сланцевого газу з Північної Америки, хоча наразі така пропозиція виглядає дорожчою за інші.

Усі ці концепції — прості, а багато з них — і зовсім давні. Основна теорія — є потреба в енергії, але якщо нинішній постачальник у зухвалій, а то й у імперіалістичні формі зловживає своїм становищем, треба шукати альтернативи. Інакше споживач може стати жертвою аґресії. Причому коли однією з головних проблем є надмірне користування енергією, треба шукати шляхів побороти розкіш і байдужість.
Для України ця дискусія — дуже важлива, бо вона — не тільки великий споживач російського газу, а й партнер Росії в транспортуванні цього енергоносія до інших споживачів. Російська Федерація (РФ) шантажує Україну доставкою, ціною, квотами, а сама постійно шукає й навіть впроваджує інші шляхи транзиту, щоби Україну обминути. Такого партнера по бізнесу українська держава не потребує.
2013 року Україна закупила в Росії 28 млрд куб. м газу по 268,5 USD за 1 тис. куб. м, тобто на суму 7,5 млрд USD. Аби покарати Україну за Євромайдан, Олексій Міллер, голова російського «Газпрому», повідомив, що ціну для України буде підвищено на 44 %, тобто 385,5 USD.
Україна вважається одним із найбільших споживачів енергії. Це — оцінка Міжнародного валютного фонду, який при наданні кредитів вимагає певної дисципліни. Причини такої розкоші — різні, включно з проблемою застарілої техніки, обладнання та нерозвиненої інфраструктури. Але найбільший гріх — це субсидії на комунальні послуги від держави: мовляв держава за вас платить субсидії, але не надає відповідної платні чи пенсії, що зробило людей байдужими до консервації.
За аналізом спеціалістів, Україна сама повинна виробляти з власних природних ресурсів 20 млрд куб. м газу річно. Цього мало би вистачити її мешканцям, з огляду на кількість населення, рівень індустріалізації та внутрішній валовий продукт. Україна не потребувала би російського газу. Щоправда, за таких обставин не було б і надмірного заробітку для ключових осіб українського інстеблішменту, як було за режиму Януковича. Про сьогоднішню владу поки що цього сказати не можна.
А що ж до Європи, то вона в сукупності імпортує 160 млрд куб. м газу з РФ (24 % від усієї потрібної для Росії енергії), половина якого припадає на український транзит. Та зараз Європа внаслідок теплої зими має настільки потужні резерви газу, що перекриття РФ постачання в Європу не матиме відчутних наслідків ні цього, ні наступного року.
Засадничим питанням є також те, який ефект мала би для РФ втрата Європи як споживача російського газу. Відповідь: дуже значний, бо нафта й газ становлять 70 % російського експорту й більше за половину федерального бюджету Росії. Чи РФ знайшла б альтернативний ринок збуту? Мабуть, а може, і ні, якщо взяти до уваги те, що цілий світ зараз є свідком намагання росіян шантажувати споживачів енергією. Але якщо навіть РФ і знайде альтернативних покупців, то напевно за дуже заниженою ціною, бо ціну тоді встановить ринок.
Тому Європа та США, а з ними й Україна, повинні рішучіше ставитися до російської аґресії. РФ заграє, бо відчуває, що її супротивники почуваються слабкими. Виключити РФ із клубу найбільших індустріальних держав світу й залишатися невільниками російського газу — це просто парадокс. Взаємна економічна допомога та спільний розвиток економічних і промислових інтересів, забезпечення енергетичних потреб — це основа ЄС, а також цілого світу, який врешті, мабуть, зрозумів, що путінська Росія — не цивілізована демократична держава, а світовий ізгой, який прагне тримати за горло весь світ. Щоправда, при цьому терпітиме звичайний народ у РФ. Але тоді проти режиму вийде не 50 тис. людей у Москві, як було це в день кримського «референдуму», а мільйон людей по цілій Росії, котрі бажають жити, як вільні люди, а не ізгої.
Спільний сміливий економічний захист — це протидія путінській окупації й авантюрі. Такий спільний захист в енергетиці важливий так само, як спільний військовий захист у НАТО.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...