Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Час кидати каміння

Автор:

|

Березень 15, 2012

|

Рубрика:

Час кидати каміння

У нашої знайомої минулого тижня з машини зняли «двірники». Це — просто-таки ностальгійна подія. Ласкаво просимо в 1990-ті, коли українського водія можна було вирізнити в натовпі за магнітолою та щітками від автівки в руках, а «секретки» на колеса були найбільш ходовим товаром. І якщо колеса у ХХІ ст. ще зрідка цуплять, то «двірники» — типовий анахронізм.

Так само, як і пограбування банків зі стріляниною й масовим убивством клерків. Тут уже пахне поверненням не на 20, а на сто років назад — у часи, коли «експропріацією» Тифліського банку гучно заявив про себе видатний організатор комуністичного руху Коба-Джугашвілі. Тоді, до речі, загинуло п’ятеро безневинних людей.

Але в третьому тисячолітті такого трапитися не може. Чи все-таки може? А чого варта кривава бійня в Одесі, де просто-таки дивом не постраждали мирні громадяни? Не в романах Чейза, а в реальній країні третього тисячоліття ґанґстери відкрито їздять вулицями міста й убивають міліціонерів.

Чому після приходу Віктора Януковича до влади всі раптом немов із ланцюга зірвалися: грабують, крадуть, цуплять, забирають?.. Відповідь лежить на поверхні, і ми тут не відкриємо Америки. Який піп, такі й парафіяни. Якщо лідер двічі сидів за карними обвинуваченнями, то чого вже нітитися молодим? Хто з них не хоче згодом стати президентом? У той час як прокурори, співаючи по телевізору «Мурку», дають зрозумілий сиґнал: «Свої».

Пам’ятаєте, іще за Сталіна кримінальні злочинці вважалися «соціально близькими», на відміну від політичних? Тепер починаєш розуміти, що так воно й було насправді, а головне — так воно є й зараз. За всіх відмінностей у повноваженнях, багатстві, соціальному становищі між комуністичною номенклатурою та вуркаганами колись і між «владою» та гопниками тепер, вони залишаються соціально близькими не тільки тому, що зростали на одній вулиці, а ще й тому, що сповідують однакову систему цінностей.

Якщо вчорашній бандит стає олігархом, і це, наголосимо, — не тільки в 1990-х, але й тепер, то чому б і собі не спробувати? Найближче відділення банку — за рогом. Купити «пукавку» — без проблем. Телевізійні серіали допоможуть спланувати операцію. Умикаєш у навушниках «шансон» і за годину ти — майже олігарх, майбутній президент…

Усе це було би смішно, якби не портрети в жалобних рамках, виставлені у вітрині банку, якби не офісні меблі, окроплені справжньою, а не кіношною кров’ю, якби не те, що насправді вбитих у донецькому Приватбанку було шестеро, а не п’ятеро — одна зі жінок виявилася вагітною.

Не хочеться писати банальностей, але десятої частини зусиль, які було витрачено на перешкоджання українцям відсвяткувати День свободи, вистачило би на те, аби не допустити вбивств мирних громадян. Не хочеться марнувати літер, наголошуючи, що після подібних трагедій міністр внутрішніх справ має піти у відставку — звісно, якщо він міністр внутрішніх справ, а не міністр охорони Їх від Нас.

На жаль, 2011-ий в Україні поки що можна вважати найкривавішим роком нового тисячоліття — і не за кількістю пролитих літрів, а за безглуздістю, дикістю й абсурдністю злочинів. І висновок, який напрошується сам собою: нинішня українська влада становить загрозу життю кожного з нас. Це — не абстракція. Подивіться на фото вбитих і спитайте самі в себе: хто завтра опиниться на їхньому

місці?

Влада, яка не приховує своїх кримінальних пріоритетів, — небезпечна для кожного громадянина. Бо коли мільйони людей щодня спостерігають у новинах можновладців із відверто «блатними» замашками, тисячі з них надихаються цією картиною. Хто не вірить — вийдіть увечері на вулицю рідного міста та прогуляйтеся на самоті. Ви швидко в усьому переконаєтеся.

Влада ж своїм прикладом переконує: від усього можна відкупитися. Владні синки можуть бити жінок, душити джипами перехожих — і їм за це нічого не буде. Хіба ти гірший за них? Уперед, хто не лох! Влада, яка забирає в нас із вами гроші, щоби ними оплачувати щити, кийки та паркани, за котрими ховається від нас, є не тільки аморальною — вона фізично небезпечна. Не вірите — подивіться, що роблять із нашими громадянами в міліцейських відділках.

Це — не жарти й не перебільшення. Це — смертельно небезпечно для кожного з нас. Бо на «зебрі», через яку летить обкурений депутат, може опинитися і «юльок», і

«реґіонал». Політичні переконання тут не є важливі. Це — смертельно небезпечно для наших дітей, навіть іще не народжених, як-от дитина донеччанки, убита при пограбуванні банку.

А отже, настав час збирати всенародний похід проти нашої «влади». Хрестовий похід, джихад, мілхемет, міцва — кому що ближче. Бо кримінальна влада небезпечна для людей усіх релігій і віро­сповідань. Небезпечна не абстрактно, а тут і прямо зараз. Бо провокує десятки тисяч кримінальних елементів на війну з нами. Живить їх ідеологічно та «кришує» юридично.

Ми надто довго збираємо каміння, яке кидають у нас. Час кидати у відповідь. Головне завдання — зовсім не розібратися з кимось із них конкретно. Головне — вигнати з влади, із міліції, із прокуратури, із телевізора та радіо кримінальний дух, який розцвітає там пишним цвітом, і тоді злодії на місцях одразу принишкнуть. І тоді гопники будуть бачити в міліціонері не рідного брата, а небезпеку. І тоді ми нарешті повернемося назад у ХХІ ст., де з машини можна не знімати завбачливо «двірників».

 Брати Капранови, УП

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...