Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Безпека НАТО

Автор:

|

Грудень 24, 2014

|

Рубрика:

Безпека НАТО

НАТО

Питання значення безпеки через членство в НАТО стало тактикою миротворців Росії. Передбачувана логіка цієї аргументації є подвійною: ніщо не турбує Путіна більше, ніж розширення Північно-Атлантичного Альянсу, і ніщо не посилюватиме нинішню кризу Україна-Росія більше, ніж членство української держави в НАТО. У кожному разі, миротворці пропонують, що позаяк членство в Альянсі навряд чи надає повний доказ системи безпеки, оскільки кожна країна-член НАТО діє на свій розсуд, то, таким чином, Україна повинна відмовитися від свого бажання вступити в НАТО. Такою є аргументація.

Стаття 5 Північно-Атлантичного договору передбачає, що збройний напад на одного вважається нападом на всіх, і кожен із них буде допомагати тому, на кого напали. Скептики цієї статті зазначають, що після «всі за одного й один за всіх» слідує: «Такі дії, які він вважає за необхідні», тим самим роблячи добровільною будь-яку допомогу від кожного члена.
Зараз Альянс має 28 членів. Уявімо, що вони вирішать, що НАТО більше не потрібне. Що ще важливіше, можна логічно припустити, що всі країни-учасниці почуватимуться так упевнено щодо власної безпеки, що, не роблячи нічого або ж дуже мало, усе одно будуть готові до взаємних дій у разі, коли їхня власна безпека опиниться під загрозою. Тоді виникає запитання: навіщо ці країни вступили в НАТО – хіба не тому, що шукали колективної безпеки?
Реальність – зовсім інакша. Насправді, після російської атаки на Україну Польща як близький сусід останньої і член НАТО, посилаючись на статтю 4, домагалася консультацій у НАТО. Альянс у відповідь скликав саміт і ввів спеціальні підрозділи в Польщу та країни Балтії. Кілька членів НАТО вже надало військову техніку самій Україні.
Єдиним прикладом нападу на країну – члена НАТО від моменту утворення Північно-Атлантичного Альянсу, був терористичний напад на США 11 вересня 2001 року. Америка тоді послалася на статтю 5. Після з’ясування того, що аґресор перебуває в Афганістані, НАТО скерувало туди міжнародні сили сприяння безпеці. За словами джерел у Альянсі, всі 28 країн-членів НАТО взяли в цьому участь. Тільки Люксембург не забезпечив війська. Навіть такі невеликі держави-члени, як Словенія, Естонія, Ісландія й Албанія, зробили це.
Звісно, що це був напад на Сполучені Штати й, можливо, жоден член НАТО не хотів розчаровувати основного гаранта своєї безпеки. Та, з іншого боку, театр військових дій був не в Північноатлантичному реґіоні, який є в географічному розташуванні, указаному в договорі НАТО. Стаття 5 передбачає «застосування збройної сили з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному реґіоні». Також допомога Сполучених Штатів принесла іншим членам НАТО вогонь на їхні власні території.
Розширення НАТО і російська аґресія — не причина й наслідок феномену, як це пропагується миротворцями з Росії. Молдова не була серйозним кандидатом на членство в НАТО 1992 року, коли 14-та армія вирішила закріпити кордони Росії, спровокувавши відокремлення Придністров’я. Бажанню Грузії вступити в Альянс було завдано серйозного удару на саміті НАТО в Бухаресті у квітні 2008-го, за чотири місяці до того, як Росія вирішила вторгнутися на терени Грузії — в Абхазію та Південну Осетію.
Дуже відчутні прагнення України щодо вступу до НАТО також були відкинуті в Бухаресті, крім того Україна, вже напевно, не відроджувала свої устремління до НАТО чи отримувала запрошення це робити, коли Росія вторглася до Криму в лютому 2014 року.
Навпаки, історія Росії рясніє прикладами аґресії, в основному, не тоді, коли її жертва була особливо безпечною у своєму захисті, а тоді, коли Росія бачила слабкість своєї жертви. Зараз Російська Федерація охоплює десять часових поясів. 150 національностей проживає там не тому, що Росія є країною імміґрантів, а тому що вона навіть сьогодні є погано прихованою імперією. Проблема України та Росії походить із 1654-го, коли Україна була обложена Польщею й татарами та здавалося, що їй потрібен був союз із Росією. І Росія підступно скористалася з потреб України в питаннях безпеки в той час, просто захопивши контроль над українською територією. Правду кажучи, Україна так і не оговталася від цього союзу.
Відмова Україні, Грузії та Молдові в членстві в НАТО матиме серйозний негативний вплив на безпеку цих країн. Вона істотно ослаблюється, зате Росія сміливішає. Чому? Тому що так поводяться хулігани. Крім того, це впливає на безпеку країн-членів НАТО, що межують із цими державами. У кінцевому рахунку вся глобальна безпека перебуває під загрозою. Якщо у ХХ ст. нацистська Німеччина та Радянський Союз і навчили нас чого-небудь, то це тому, що політика умиротворення служить тільки для надання аґресору ще більшої сміливості.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...