Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 2, 2020

Багато галасу й… нічого

Автор:

|

Листопад 20, 2014

|

Рубрика:

Багато галасу й… нічого

Юрій Сергеєв

12 листопада відбулася ще одна сесія з низки багатьох — починаючи з першого — прохань із цього питання від 28 лютого ц. р. із боку Постійного представника України до президента Ради безпеки (РБ), відколи Росія вторглася в Крим. Це засідання було скликане у зв’язку із черговим листом української сторони від 7 листопада, після того як пройшли так звані вибори на контрольованій терористами території України й сталося нове вторгнення в Україну російських військ, танків, бронетехніки, гаубиць і «гуманітарних» конвоїв.

З одного боку, аґресія Російської Федерації (РФ) проти України є об’єктом міжнародної заклопотаності на головному форумі світового співтовариства. З іншого — розгляд підкреслив марність цього форуму і, що важливіше, потребу України оборонятися від Росії самій, незважаючи на очевидні симпатії всього світового товариства.
РБ Організації Об’єднаних Націй (ООН) — це, по суті, телевізійне ток-шоу. Існує дуже мало можливостей для вирішення проблеми на сході України. Попри оновлення інформації заступниками секретаря ООН і моніторинг послів місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) в Україні, знову нічого не було вирішено. Адже РФ має право вето на конкретні дії та рішення.
Мабуть, найяскравішим прикладом міжнародного безсилля є те, що, незважаючи на Мінський протокол, укладений у вересні ц. р., згідно з яким, всі сторони погодилися на моніторинг ОБСЄ всього кордону між Росією й Україною в районі військових дій протяжністю 400 км, Організація з безпеки та співробітництва в Європі насправді контролює тільки 2 км.
Проте дипломатична дискусія триває. Віталій Чуркін, постійний представник РФ, на засіданні 12 листопада не був присутнім. Йому, до речі, вже й так ніхто не вірить. Його заступник теж не викликав довіри. Але він не хвилювався щодо того, що ніхто не буде вірити всьому тому, що він каже. Дипломат просто атакував по-хамськи, зі зарозумілим виглядом. Можливо, він припускав, що тактика нападу є найсильнішою обороною.
Відхиляючись від реальних проблем, представник РФ напав на послів місії ОБСЄ за стороннє представлення для дискусії, тим самим отруюючи об’єктивність і надаючи дебатам вигляду фарсу. Також він напав і на жертву — Україну. Напав на українську сторону за недотримання Мінських угод без будь-яких прикладів або доказів. Виснажуючи себе в процесі, він напав на Україну, що та не вірить Мінському процесу, а просто використовує «припинення вогню», щоби перегрупуватися.
Не було несподіванкою й те, що представникові Арґентини, котрий узяв участь у дискусії, не вдалося сказати абсолютно нічого. Про український суверенітет і взагалі не згадувалося. Як і слово «Росія». Слово «Україна» було використане тільки в географічному сенсі. Навіть Китай продемонстрував кращу підтримку суверенітету України.
Що збиває мене з пантелику, то це – позиція п. Кіршнер. Адже, незважаючи на близькість президента Арґентини до Путіна та РФ, там є велика і, здавалося б, сильна українська громада. Однак, мабуть, вона виступає недостатньо. Навіть дехто з моїх українсько-американських друзів народився або провів свої перші роки в Арґентині.
Можливо, вони потребують дорожньої мапи? Постійне представництво Арґентини при ООН розташоване за адресою: 1 Plaza ООН, якраз через Першу авеню від ООН у Нью-Йорку. Дозволи на громадські збори і використання звукового пристрою можна отримати в поліцейській дільниці Midtown на 51-й вулиці, між Третьою авеню і Лексінґтон.
Цю сесію Ради безпеки очолювала Австралія, і її представник завершив виступи 15 членів РБ. Він говорив про повагу до суверенітету України, її територіальної недоторканності та звинуватив Росію в конфлікті, а також у трагедії літака «Малайзійських авіаліній».
Проте спроба роздратувати Росію, здавалося, втратила більшу частину своєї потуги, бо всім було відомо, що Тоні Ебботт, прем’єр-міністр Австралії, якраз мав намір прийняти головного злочинця Путіна на саміті G-20. Як можна засуджувати когось за вбивство майже 300 невинних людей, серед котрих було багато громадян Австралії, а потім – пити вино й обідати зі злочинцем у своєму власному домі? Тільки політик чи дипломат може відповісти на це запитання.
Велика Британія і Франція, як зазвичай, дипломатично говорили про підтримку України і виступили проти російської аґресії та лукавства. Їх підтримали Руанда, Чад, Ніґерія, Йорданія, Люксембург, Республіка Корея та Чилі. Литва традиційно також була особливо виразна, проявляючи набагато виваженіше розуміння російського імперіалізму, ніж інші.
Найбільше розчарування, проте, принесла Саманта Павер, постійний представник США. Вона була блискучою: найкраще поінформована, сильна, вольова, здебільшого зневажлива до Росії та Путіна, і рішуче підтримувала Україну. Вона підкріплювала свої коментарі матеріальними прикладами як доказами російської аґресії та брехливості. Тоді в чому ж розчарування? Вона не віддзеркалювала поведінки свого президента. На жаль, Барак Обама не був присутній у авдиторії і не чув цих аргументів. Бо перебував на зустрічах на Далекому Сході, де гарно проводив час зі злочинним об’єктом її рішучого осуду.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply