Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

А кажуть, що лежачого не б’ють!

Автор:

|

Грудень 31, 2015

|

Рубрика:

А кажуть, що лежачого не б’ють!

Геннадій Корбан

Театр, який розігрався навколо притягнення до карної відповідальности Геннадія Корбана, відомого політика з Дніпропетровська та голови партії УКРОП, викликає низку запитань. Насамперед дивує активність прокуратури, яка не хоче брати до уваги, що людина — хвора, що вона після операції потребує постійної медичної опіки. Тобто, особа нікуди не може втекти, бо ж вона — хвора! Тому слід було пригадати прокуратурі та суду приказку «лежачого не б’ють».
На загал, відомо, що не один посадовець, аби уникнути арешту, лягав у лікарню. І прокуратура з цим рахувалася — нікого в суд насильно не доправляли. В українських засобах масової інофрмації з’явилася низка коментарів політологів, політиків і журналістів про можливі причини переслідування п. Корбана. Політолог М. Басараб вважає, що «наш Президент — достатньо імпульсивна людина і в деяких моментах буває надемоційним, не можна виключати, що черговий крок у справі Корбана зумовлений низкою доволі гострих заяв Коломойського на адресу Порошенка». «Переслідування п. Корбана можна кваліфікувати як переслідування за політичними мотивами і вибіркове правосуддя», — пише він.
Мало чим відрізняється і погляд на незрозумілу поведінку прокуратури позафракційного народного депутата В. Купрія, котрий вважає, що все це затіяне для того, щоб відволікти увагу від таких важливих справ, як боротьба з корупцією, та невдалий державний бюджет. Він вважає, що тиск на партію УКРОП в особі п. Корбана пронозований, але «що такий тиск буде настільки брутальним, із порушенням прав людини, не очікували».
В чому ж провина Геннадія Корбана, що для прокуратури і операція на серце — не вагомий арґумент, щоб хворого спочатку полікувати, а потім судити. У західному світі відомі випадки, коли пораненого злочинця спочатку лікували, а потім судили. То що ж таке небезпечне скоїв лідер партії УКРОП?
Така «наполегливість» прокуратури є причиною підозри, що в цьому випадку справді хочуть добитися справедливості. Та дивною видається активність прокуратури щодо опозиційного політика на фоні бездіяльності щодо, наприклад, убивць, котрі розстріляли «Небесну сотню». За смерть молодих патріотів досі ніхто не засуджений, а більша частина злочинців безкарно перебуває у близькому закордонні.
Здавалося б, методи суду та правоохоронців часів Януковича вже ніколи не повернуться в Україну, але «журналісти» без посвідчень, котрі заповнили залу суду Дніпровського району в Києві, де розглядали справу Корбана, нагадали сумні часи тітушок. Невстановлені особи затіяли бійку в судовій залі, а дії прокуратури нагадували скоріше часи, коли судили Юлію Тимошенко й Юрія Луценка. Саме перебіг судилища над п. Корбаном справляє враження, що фіґури у владі помінялися, а система часів Януковича залишилася.
Якщо громадськість після майже року розправи над учасниками Майдану очікує покарання вбивць не лише героїв «Небесної сотні», то, складається враження, що хтось хитро організує, з порушенням законодавства та людських прав, незрозуміле загалу судилище. Невже ж боротьба з корупцією, чи новосхвалений б’юджет — менш важливі, ніж cумнівний арешт хворої людини? Зрештою, і такі події, як суд над Олександром Ружанським у Краматорську не мали б мати місця в українському судочинстві. За оприлюднений сержантом Ружанським компромат на військового прокурора йому інкримінують хуліганство, а потім вилучають його комп’юторну техніку та тримають вісім годин із мішком на голові!
Якщо взяти до уваги те, що з обвинуваченням прокурорів у хабарництві (навіть із вилученням мільйонів готівкою) Генеральна прокуратура не поспішає «розібратися», то наполегливість посадити голову УКРОПу викликає дуже неприємні спогади про минуле, з яким Майдан уже «розрахувався».
Дивує, що й ті політики, котрі так ревно виступали на трибуні Майдану в часи Революції гідності, зовсім забули про свої виступи. Займати найвищі посади в державі люди мають не для того, щоб дбати лише про своє тепле місце та думати про переобрання. Найвищі державні посади — це відповідальність за порядок і справедливий суд у державі, але цього ми не спостерігаємо.
Ґротескні сцени з процесом звинувачення на адресу голови УКРОПу викликали б сміх, коли б не нагадували нам сумне минуле, пов’язане з утечею Януковича, яке, ми сподівалися, вже не повернеться.
Усі фіґуранти судилища над п. Корбаном забули, що Україна змінила не тільки людей, але й систему безвідповідальності. За порушення законності та людських прав доведеться відповісти, бо громадянське суспільство та волонтери більше не дозволять панувати свавіллю в судах, яке практикували за попередньої корумпованої влади.
Дії прокуратури та суддів Дніпровського районного суду м. Києва, які були спрямовані на те, щоб хвору людину допровадити до суду, незважаючи на порушення законодавства та прав людини, ще раз довели, що Україна прискореним темпом потребує зміни судової системи. Потрібно припинити обіцянки провести реформи західним фінансовим інституціям та Європейському Союзу. Ефективним кроком стане лише їхнє впровадження.
Показові арешти, а потім звільнення є лише засобом відволікання уваги від справжніх проблем. Коли б в Україні відбулася справжня судова реформа, то громадськість могла б обійтися не тільки без зайвих арештів, але й дочекатися покарання реальних винуватців розстрілу «Небесної сотні» та корумпованих прокурорів.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...