Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

Змова! На українську мову ополчилися цинічні шахраї з Партії реґіонів

Автор:

|

Липень 05, 2012

|

Рубрика:

Змова! На українську мову ополчилися цинічні шахраї з Партії реґіонів

3 липня парламентська більшість перевершила сама себе в усіх своїх поперед­ніх аферах.

Нелеґітимне голосування

Цього вівторка електронне табло Верховної Ради України (ВРУ) стверджувало, що за прийняття в другому читанні проекту Закону «Про засади державної мовної політики», який, розширюючи сферу застосування російської мови, дозволяє іґнорувати українську, нібито проголосували 248 депутатів — на 22 більше, аніж потрібно.

Але ухвалення цього документа все ще залишається, як кажуть у таких випадках, під великим знаком питання. По-перше, тому що 3 липня, усупереч реґламенту ВРУ, «мовний» законопроект «приймали» без розгляду. Парламентська більшість миттєво голосувала «за» одразу ж після того, як перший віце-спікер комуніст Адам Мартинюк оперативно зреаґував на відповідну пропозицію Олександра Єфремова, керівника фракції Партії реґіонів (ПР).

Однак усе це відбувалося, як засвідчила Лілія Григорович, депутат парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» (НУНС), «без процедури другого читання, без погодження профільного парламентського комітету, без таблички «до другого читання», без проходження всіх поправок», яких опозиція внесла до профільного комітету ВРУ понад 2 тисячі. Коротко кажучи, ця чергова афера парламентської влади — також нелеґітимна.

І на цьому наполягають не лише опозиційні депутати, а й позафракційні. Один із них — Тарас Чорновіл — стверджує: «Віце-спікер Адам Мартинюк скоїв прямий службовий злочин. Відбулося абсолютне іґнорування реґламенту, який на цей момент є законом України, а не просто постановою ВРУ».

Відтак депутат пояснює: «Мовне питання взагалі не було включене до порядку денного сесії цього тижня, не було затверджене рішенням погоджувальної ради, щодо нього не було рішення профільного комітету. Віце-спікер Мартинюк відразу оголосив, що на голосування ставиться питання про розгляд мовного законопроекту. Спочатку воно не дає результату: 219 голосів «за» — голосування провалене. Далі Мартинюк, ніби нічого й не було, повторно ставить на голосування питання про розгляд цього законопроекту — тоді воно набирає 241 голос. За кілька секунд він ставить на голосування питання про прийняття закону в цілому — рішення набирає 248 голосів. Коли я одразу подивився на сайті ВРУ результати голосування, там висіло повідомлення, що голосування провалене — 219 голосів. Через 5 хвилин сайт ВРУ «ліг». Ще за кілька хвилин він знову запрацював — провалене голосування зникло. Є два результати голосування — 241 голос про розгляд законопроекту й 248 голосів про прийняття. Відбулася маніпуляція із сайтом. Гадаю, ще буде маніпуляція зі стенограмою та з відео­записом трансляції засідання ВРУ».

Патова ситуація?

Однак саме цим цинічним способом «стук-грюк — аби з рук» владі й удалося «пропхати» законопроект про мови ще до того, як їй нарешті взялися перешкоджати вкотре нею ошелешені депутати-опозиціонери, котрі присягалися, що не допустять прийняття цього закону в другому читанні. Але й 3 липня для них чомусь знову виявилася несподіванкою, за їхніми ж словами, традиційна нахабність їхніх опонентів.

Хоча напередодні Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента», попереджав опозицію в «Газеті по-українськи» статтею «Обіцянками відкласти мовний закон до осені розслаблюють опозицію». Не прислухавшись до нього, опозиціонери дали черговий привід для закидів, що вони теж потребують цього «мовного» закону, аби спонукати ним патріотів України до повстання проти влади.

Однак повернімося до ймовірності неухвалення законопроекту «реґіоналів». Отже, по-друге, Володимир Литвин, голова ВРУ, обіцяє не підписувати «мовного» закону. Свою відсутність у президії парламенту в момент голосування за одіозний документ він пояснив викликом на Гуманітарну раду при президентові Януковичу. Тож усю провину за проштовхування українофобського закону спікер ВРУ перекладає на свого першого заступника Адама Мартинюка, заявляючи: «Є доблесний мій товариш, колишній, із яким я ділив хліб і сіль і який мене здав повністю».

Та чи корелюється з виправданнями п. Литвина той факт, що за «мовний» законопроект «реґіоналів» проголосувала майже вся фракція очолюваної головою парламенту Народної партії? Окрім того, 3 липня голову ВРУ «здав» ще один депутат-комуніст — Євген Царков, який доволі слушно зауважив щодо свого союзника по більшості: «Усі знають таку прикмету, що, коли ставиться на голосування щось важливе, п. Литвин завжди відсутній у залі. Якщо буде прийматися щось екстраординарне, п. Литвин, щоби не вляпатися, завжди покидає засідання. Адам Іванович як перший віце-спікер завжди таке засідання веде. Я на 101 % упевнений, що п. Литвин знав, що це питання буде прийматися в парламенті».

Чи то спересердя, чи то з метою відвести від себе звинувачення в потуранні українофобам, спікер Литвин того ж 3 липня заявив, що подає у відставку з посади голови ВРУ. Чим, як зауважив депутат від НУНС Тарас Стецьків, поставив ПР у патову ситуацію. Свою думку «нунсівець» пояснив так: «Якщо п. Литвин не підписує закону про мову, то, щоби подати його на затвердження президенту, треба обрати нового спікера. Однак, за чинним реґламентом, для відставки п. Литвина й затвердження нового спікера потрібні 300 голосів і голосування в таємному режимі».

Щоправда, як згадав при цьому п. Стецьків, ПР намагається змінити процедуру обрання та звільнення спікера. І відповідний законопроект уже вніс «реґіонал» Владислав Забарський. «Але, — вважає «нунсівець», — тут ПР знову потрапляє в патову ситуацію. Адже, щоби змінити закон про реґламент, треба пройти через два його читання, після чого змусити п. Литвина підписати нову редакцію закону про реґламент, а потім — скерувати на підпис президенту. Тобто реґламент вимагає від ПР змусити Володимира Литвина підписати не лише закон про мови, а й закон про зміни до реґламенту, який повинен змінити процедуру призначення спікера».

Законодавство не дозволяє підписувати закони першому віце-спікеру Адамові Мартинюку, зауважив при цьому Тарас Стецьків. Однак про це пам’ятали й у владі. Відтак, аби вийти із цього глухого кута, 4 липня 255 депутатів парламентської більшості проголосували ще й за законопроект «Про внесення змін до Реґламенту Верховної Ради України», у якому змінено порядок обрання та звільнення спікера. Відтепер відповідні рішення прийматимуться відкритим поіменним голосуванням, утім, усе тією ж конституційною більшістю народних депутатів від складу ВРУ. Тобто щонайменше — 300 голосів, якими парламентська більшість, принаймні наразі, не володіє.

Чергова фальсифікація

Як вона буде виходити із цього тупика? Цілком імовірно, що так само, як голосувала за «мовний» законопроект. Звинувачення п. Чорноволом влади в маніпулюванні результатами голосування ми вже наводили. Додамо лише, що були зараховані голоси «за» депутатів, яких того дня не було не те що в сесійній залі Верховної Ради, а й в Україні. Приміром, «нунсівець» Ігор Палиця вже 3 липня заявив, що «не брав участі в голосуванні за проект Закону «Про засади державної мовної політики» у зв’язку з перебуванням за кордоном». Натомість депутат Василь Горбаль від ПР був 3 липня у Львові. А його колеґи по фракції Петро Писарчук і Орест Муц узагалі заявили, що не голосували за прийняття закону про основи державної мовної політики. Зате хтось із депутатів від ПР проголосував за цей же законопроект карткою віце-спікера Миколи Томенка, який на знак протесту проти «мовної» афери влади теж подав у відставку, після чого разом із рештою депутатів-опозиціонерів залишив ВРУ аж до кінця сесії.

Водночас, депутати від фракції НУНС Ксенія Ляпіна, Андрій Парубій, В’ячеслав Кириленко, Володимир Мойсик, Іван Стойко, Микола Кучинський і Зіновій Шкутяк оголосили голодування й спробували розгорнути наметове містечко біля Українського дому на Європейській площі в Києві, де наступного дня планував проводити прес-конференцію Віктор Янукович.

Але спеціальний загін міліції «Беркут» завадив їм у цьому, зазнавши, однак, чималих втрат: 15 його бійців потрапили до лікарень після дводенних сутичок із патріотами України, які приєдналися до голодуючих. А на застосування беркутівцями сльозогінного газу невідомі в масках відповіли балончиками з подразливою сумішшю.

І хоч більше постраждалих виявилося серед захисників мови, усе ж вони домоглися хоча би запевнень від президента Януковича в тому, що він визначиться з приводу «мовного» закону після детального вивчення й експертизи документа. Він пообіцяв: «Усе, що відноситься до повноважень президента в цих питаннях — я їх буду використовувати повністю. Тільки після того, як я вивчу всі ці питання, я буду мати можливість висловлювати свою точку зору і, відповідно, приймати певні рішення».

Глава держави, пригрозивши, що «не виключає проведення дострокових парламентських виборів», усе-таки запросив до себе керівництво парламенту й депутатських фракцій, «щоб обговорити кризовий стан ситуації в парламенті й що ми будемо робити в такому випадку».

Президент не забарився висловити народові власну позицію:«Я вважаю, що ми повинні зробити все, щоби парламент працював надалі. Закінчити цю сесію й, безумовно, розпочати роботу сесії у вересні ц. р. Це — голов­не завдання. У разі, якщо не вдасться стабілізувати роботу парламенту, треба буде переходити до процедури дострокових парламентських виборів. Але я вважаю, що перш ніж починати цю процедуру, ми повинні вичерпати всі наші можливості. Повинні бути проведені перемовини у фракціях між депутатами, безумовно, повинні бути перемовини з керівниками фракцій опозиції й також із головою ВРУ. Вважаю, поки ми не пройдемо цей процес, ми обговорювати будь-які інші питання не можемо. Я ніколи не втручався й не втручаюсь у роботу ВРУ. Але я зацікавлений у цілому в стабільності ситуації в країні».

Андрій Кожем’якін, керівник парламентської фракції «БЮТ-«Бать­ків­щина», розцінив цю заяву як свідчення того, що президент злякався-таки народного гніву. А ось Тарас Чорновіл переконаний, що влада приурочила «мовну» аферу до приїзду 12 липня до Києва президента Росії Володимира Путіна, від якого сподівається отримати чергову знижку ціни на газ. Але якщо до цієї дати скандальний законопроект таки буде підписаний, то незалежність України автоматично перетвориться на формальність.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...